Справа №359/4107/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4697/2022
9 серпня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу культури і туризму Переяславської міської ради на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2021 року (суддя Семенюта О.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Переяславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
встановив:
у травні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірним та скасувати наказ відділу культури і туризму Переяславської міської ради про її звільнення з посади директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці" від 16 квітня 2021 року №01-06/37, поновити її на посаді директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці, стягнути з відповідача кошти за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2021 року по дату ухвалення рішення, а також стягнути понесені судові витрати.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що вона з 1 вересня 2014 року працювала директором Переяславської мистецької школи ім. Павла Сениці, на зборах вчителів Переяславської мистецької школи ім. Павла Сениці було привселюдно зачитано наказ Відділу культури і туризму Переяславської міської ради про її звільнення із займаної посади директора у зв'язку з вчиненням нею аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Позивач вважала своє звільнення незаконним, а сам наказ протиправним, так як ніякого аморального проступку вона не вчиняла, оскільки вона культурна та моральна людина, має добру репутацію, завжди користувалась повагою серед працівників школи та інших осіб.
Позивач зазначала, що спірний наказ прийнятий на підставі неіснуючого доручення голови Переяславської міської ради від 15 жовтня 2021 року №5/3-21, на яке міститься посилання у самому наказі.
Крім того, з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю. Разом з тим, відповідно до п. 3.2 Статуту, затвердженого рішенням Переяславської міської ради від 20 серпня 2020 року №24-89-УІІ, директор в межах наданих йому повноважень організовує діяльність мистецької школи, вирішує фінансово-
господарські питання тощо. Проте директор безпосередньо не виконує виховні функції.
Також позивач звертала увагу, що після звільнення з посади директора, вона була залишена на посаді вчителя, що спростовує вчинення нею будь-якого аморального проступку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Відділу культури і туризму Переяславської міської ради "Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці" від 16 квітня 2021 року №01-06/37. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці з 16 квітня 2021 року. Стягнуто з Відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь ОСОБА_1 56 908грн 44коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 квітня 2021 року по 3 грудня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 908грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500грн. Стягнуто з Відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь держави 908грн. судового збору.
У поданій апеляційній скарзі Відділ культури і туризму Переяславської міської ради просить рішення суду скасувати та залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час вирішення питання про залишення позову без руху не перевірено та не враховано те, що відповідно до наданих представником позивача повноважень, він не має права діяти від імені позивача, та зокрема не має повноважень на підписання позовної заяви, що передбачало обов'язок суду залишити позов без розгляду з роз'ясненням наслідків такого повернення.
Відповідач зазначає, що в матеріалах справи міститься ордер серії AI №1109916, виданий адвокатом Шияном О.А., однак вказаний ордер видано з порушенням вимог ст. 15 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", так як стороною договору, як вбачається з ордеру, є адвокатське об'єднання, в той же час, сам ордер видано на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №22-04/2021 від 22 квітня 2021 року, який підписано адвокатом Шияном О.А., як адвокатом, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, а не адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Протекторат». Крім того, на ордері містяться підпис адвоката та керівника адвокатського об'єднання, однак в той же час на ордері проставлені печатки, як адвокатського об'єднання так і самого адвоката, тобто проставлено печатку, яка належить адвокату який здійснює індивідуальну у діяльність.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що в судовій справі №373/668/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Переяславської міської ради, тобто між тими ж сторонами, з єдиною різницею, що позов був про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, представником позивача також був адвокат Шиян O.A., який також підписав та подав позовну заяву на підставі неналежних повноважень, оформивши повноваження таким же чином як і у даній справі. Суд у справі №373/668/21 дійшов висновку, що такий позов потрібно залишити без розгляду, так як повноваження представника оформлені не належним чином, а позов було підписано особою, яка не мала повноважень на його підписання, вказана справа розглядалася у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області в той же період часу що й дана справа. Рішення та ухвали суду першої інстанції у справі №373/668/21 набрали законної сили та з них вбачається, що адвокат Шиян O.A. подав неналежні документи на підтвердження своїх повноважень, як і в даній справі.
Також відповідач стверджує, що судом першої інстанції всупереч вимогам ст. 128 ЦПК України не повідомлялися всі учасники справи належним чином, зокрема адвокат Миколаєнко Є.В., як представник відповідача, взагалі жодного разу засобами поштового зв'язку та/або іншим чином не повідомлявся про час та місце розгляду справи, що є грубим порушенням вимог процесуального закону. Представнику відповідача було достеменно відомо тільки про одне засідання, яке відбулося 3 грудня 2021 року, однак він подав до суду клопотання про неможливість прибути у судове засідання у зв'язку із тимчасовим розладом здоров'я, але судом дане клопотання було проігноровано і суд здійснив розгляд справи у відсутність відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року у справі №373/668/21 ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2021 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , на яку посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Повторна ухвала Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2021 року у справі №373/668/21 про залишення позову без розгляду, також не набрала законної сили, оскільки оскаржується у апеляційному порядку.
Також позивач вважає, що своїми діями відповідач та його представник свідомо та навмисно створювали перешкоди для розгляду даної справи в суді першої інстанції, зловживаючи своїми процесуальними правами.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги, як шляхом направлення судової повістки-повідомлення на електронну адресу, зазначену у апеляційній скарзі (с.с.204-205, 218-219), так і шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу місця знаходження юридичної особи, яка отримана 21 червня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (с.с.222), двічі у судове засідання свого представника не направив, причини неявки представника у судове засідання 9 серпня 2022 року апеляційному суду не повідомив.
Крім того, про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений представник відповідача - адвокат Миколаєнко Є.В., шляхом направлення судової повістки-повідомлення на електронну адресу, яка використовувалася ним для направлення клопотання до Київського апеляційного суду (с.с.220-221).
Адвокат Миколаєнко Є.В. у судове засідання не з'явився, клопотання про перенесення судового засідання не подав.
Враховуючи положення ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Лєшко О.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач була призначена на посаду директора дитячої музичної шкоди ім. П. Сениці з 1 вересня 2014 року наказом начальника відділу культури і туризму Переяслав-Хмельницької міської ради № 01-06/29 від 1 вересня 2014 року.
Наказом начальника відділу культури і туризму Переяславської міської ради № 01-06/37 від 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора Переяславської мистецької шкоди імені Павла Сениці у зв'язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів у підтвердження законності звільнення позивача, а у наказі про звільнення позивача не зазначено, за який саме аморальний проступок було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
До суб'єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську; гідність тощо.
Пунктом 1.2 статуту Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці визначено, що школа є комунальним закладом позашкільної освіти сфери культури, який надає початкову мистецьку освіту, і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту».
Згідно із статтею 1 Закону України «Про позашкільну освіту» позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про позашкільну освіту» учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі є: вихованці, учні, слухачі; директор, заступники директора позашкільного навчального закладу; педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, які залучені до навчально-виховного процесу; батьки або особи, які їх замінюють; представники підприємств, установ, організацій, які беруть участь у здійсненні навчально-виховного процесу.
Отже, позивач у цій справі належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки є директором позашкільного закладу освіти, на якого законами покладено виконання виховних та педагогічних функцій.
Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.
Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов'язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.
Разом з цим, відповідачем суду першої інстанції не надано інформації, за який саме аморальний проступок було звільнено позивача.
Також відповідачем суду першої інстанції не було надано докази у підтвердження законності звільнення позивача.
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року, справа № 273/212/16).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про незаконність звільнення позивача та наявність правових підстав для її поновлення на роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга відділу культури і туризму Переяславської міської ради не містить доводів незаконності рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Переяславської мистецької шкоди ім. Павла Сениці, поновлення її на цій посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відтак колегія суддів не вбачає правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині.
Доводи апеляційної скарги, що представник відповідача - адвокат Миколаєнко Є.В. не був належним чином повідомленим про судове засідання, а суд неправомірно не взяв до уваги його клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 3 грудня 2021 року, колегія суддів вважає безпідставним.
Згідно частин 1-3 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Частиною 1 статті 42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Отже, учасниками справи у даній справі є позивач та відповідач, а представник відповідача не є учасником справи і суд не мав обов'язку направляти судову повістку безпосередньо представнику відповідача - адвокату Миколаєнку Є.В.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі відкрито 7 червня 2021 року, а представником відповідача - адвокатом Миколаєнком Є.В. суду першої інстанції було подано два клопотання про відкладення судового засідання. При цьому, до клопотань не було надано жодного доказу у підтвердження поважності причин неявки представника відповідача у судові засідання 10 вересня 2021 року та 8 жовтня 2021 року.
Судове повідомлення про розгляд справи у судовому засіданні 3 грудня 2021 року
було вручено відповідачу 24 листопада 2021 року, що підтверджується відміткою посадової особи відповідача на копії повідомлення та зазначенням вхідного номеру реєстрації повідомлення (с.с.114).
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про судове засідання, призначене на 3 грудня 2021 року. У судове засідання представник відповідача не з'явився, будь-яких клопотань до дати судового засідання суду подано не було.
В матеріалах справи наявна заява представника відповідача - адвоката Миколаєнка Є.В. від 2 грудня 2021 року про відкладення розгляду справи, яка надійшла до суду 14 грудня 2021 року (с.с.138-139).
Разом з цим, з відтиску «Укрпошти» на конверті вбачається, що вказане клопотання було направлено на адресу суду поштовим зв'язком 2 грудня 2021 року, тобто без врахування часу, необхідного на доставку його до адресату.
При цьому, до клопотання не було додано жодного документу у підтвердження неможливості явки представника відповідача у судове засідання за станом здоров'я. Не приєднані такі документи і до апеляційної скарги.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи.
Разом з цим, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain», заява № 11681/85).
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»; рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач та його представник недобросовісно користувалися своїми процесуальними права, створюючи перешкоди швидкому розгляду справи, яка є трудовим спором і строк розгляду якої є скороченим.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача стосовно повідомлення його про судовий розгляд справи, у тому числі і про судове засідання, призначене на 3 грудня 2021 року.
Щодо посилань у апеляційній скарзі на відсутність повноважень у адвоката Шияна О.А. на підписання позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 7 статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Позовна заява ОСОБА_1 у даній справі підписана представником позивача - адвокатом Шияном О.А.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката, як
представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону
України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з підпунктами 10, 11 Положення про ордер на надання правової допомоги, затвердженого рішенням Національної Асоціації адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Положення наведених норм права дають підстави для висновку, що повноваження адвоката, як представника сторони, мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження.
Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (частини перша, друга, четверта статті 64 ЦПК України).
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером ЦПК України не вимагає.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18.
До позовної заяви були додані копії документів у підтвердження повноважень адвоката Шияна О.А. на представлення інтересів ОСОБА_1 у Бориспільському міськрайонному суді Київської області: копія ордеру серії АІ № 1109916, виданого Адвокатським об'єднання «Юридична компанія «Протекторат» 22 квітня 2021 року, на підставі договору про надання правової допомоги № 22-04/2021 від 22 квітня 2021 року, згідно якого договором про надання правової допомоги права адвоката не обмежуються; копія договору № 22-04/2021 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Шияном О.А. та ОСОБА_1 Ордер серії АІ № 1109916 містить підпис адвоката та керівника адвокатського об'єднання, і скріплений печаткою Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Протекторат».
Копії документів засвідчені адвокатом Шияном О.А. та скріплені його печаткою, що не суперечить положенням ст. 62 ЦПК України.
Під час апеляційного розгляду представником позивача наданий договір № 22-04/2021, укладений 22 квітня 2021 року між Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Протекторат» та ОСОБА_1 .
Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що правова (правнича) допомога ОСОБА_1 буде надаватися членом Адвокатського об'єднання адвокатом Шияном О.А. на підставі цього договору та окремого договору, укладеного з клієнтом.
Отже, надана суду першої інстанції копія ордеру серії АІ № 1109916, виданого Адвокатським об'єднання «Юридична компанія «Протекторат» 22 квітня 2021 року, є належним документом, який підтверджував повноваження адвоката Шияна О.А., як представника позивача, у Бориспільському міськрайонному суду Київської області, у тому числі і з правом підписання позовної заяви.
Апеляційний суд вважав за можливе прийняти вказаний договір та приєднати його до матеріалів справи, оскільки даний документ не є доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не має повноважень оцінювати договір про надання правової (правничої) допомоги на відповідність його діючому законодавству, зокрема, і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи правомірність договору, встановлену ст. 204 ЦК України.
Сторони договору визначили, що адвокат Шиян О.А. представляє інтереси клієнта не тільки на підставі договору, укладеного з адвокатським об'єднанням, а і на підставі окремого договору, укладеного з клієнтом, який і був наданий суду першої інстанції.
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача не заявлялося про необхідність перевірки судом документів, на підставі яких адвокат Шиян О.А. підписав позовну заяву та представляв інтереси позивача, а суду першої інстанції була надані копія ордеру, що відповідно до ст. 62 ЦПК України є належним документом, який підтверджує повноваження адвоката, як представника сторони, і у якому було зазначено, про відсутність обмежень прав адвоката.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що адвокат Шиян О.А. мав повноваження для підписання позовної заяви і відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування незаконності рішення суду, а відтак підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Відділу культури і туризму Переяславської міської ради залишити без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк