Ухвала
15 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 466/10577/20
провадження № 61-7513ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Матвіїв Єлизавета Ігорівна, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року, постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:
- зобов'язати відповідача спростувати поширену нею недостовірну інформацію, а саме: « ОСОБА_1 по місцю проживання дитини не з'являється, не бере участі у вихованні сина, фінансово не допомагає та місце його перебування не відоме»; «вихованням дитини займається тільки мати. Батько дитини, колишній чоловік, ОСОБА_1 , в будинку не появляється, дитиною не опікується, участі у вихованні дитини не бере. Його місцеперебування невідоме»;
- стягнути з відповідача 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
03 серпня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Матвіїв Є. І., звернувся, засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року, постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року та ухвалу цього ж суду від 27 липня 2022 року, справу направити на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц щодо права відшкодування моральної шкоди у будь-яких правовідносинах, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц щодо застосування статі 376 ЦПК України, у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 13 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 24 грудня 2021 року № 757/9133/18-ц; пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - недослідження письмових доказів, зокрема, на підтвердження факту постійного проживання дитини із матір'ю за межами України, доказів, які свідчать про негативні наслідки, у зв'язку із поширенням недостовірної інформації, доказів, які підтверджують наявність інших судових спорів, що свідчать про намір заявника відновити порушені права як батька дитини та докази на підтвердження понесення значних судових витрат; пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у прядку спрощеного позовного провадження за наявності обґрунтованого клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні; пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та допит свідків.
Разом з цим, Верховний Суд не враховує під час відкриття касаційного провадження довід касаційної скарги, що розгляд справи відбувся у відсутність відповідача та доказів на підтвердження належного його повідомлення про час та місце розгляду справи (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України), оскільки посилатися на таку підставу касаційного оскарження судових рішень може той учасник справи, у відсутність якого розглянута справа, відповідно суд касаційної інстанції, також не враховує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17, від 12 квітня 2021 року у справі № 216/3765/16-ц, у яких зроблено висновок, що розгляд справи за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення.
Також Верховний Суд не враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 523/15202/18 щодо застосування статті 141 ЦПК України (розподіл судових витрат), оскільки у зазначеній справі суд касаційної інстанції застосував зазначену норму процесуального закону за наслідками розгляду касаційного провадження у справі, тобто суд, скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, зробив висновок, що у наведеній ситуації розподіл судових витрат не здійснюється.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, яке обґрунтовано тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення складено 01 липня 2022 року, копію якого направлено адвокату засобами електронного зв'язку 06 липня 2022 року.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, долучені документи на підтвердження дати отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення, врахувавши, що касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з моменту отримання адвокатом Матвіїв Є. І. постанови Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, Верховний Суд вважає, що наведені заявником обставини свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у ній доводи підлягають перевірці за матеріалами справи, а тому згідно частини сьомої статті 394 ЦПК України наявні підстави для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 3, 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року.
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Матвіїв Єлизавета Ігорівна, на рішення Галицького районного сулу м. Львова від 05 серпня 2021 року, постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 липня 2022 року.
Витребувати з Галицького районного суду м. Львова цивільну справу № 466/10577/20.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний