16 серпня 2022 року
м. Київ
справа №380/4548/20
адміністративне провадження №К/9901/21896/21, № К/9901/23723/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., у порядку підготовки до касаційного розгляду справи № 380/4548/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, Кадрової комісії № 1 Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Ухвалами від 23 та 30 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора відповідно на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у цій справі.
За правилами частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду: 1) з'ясовує склад учасників справи; 2) вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи; 3) вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції; 4) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються; 5) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.
У касаційних скаргах Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури містяться клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у справі, обґрунтовані тим, що у випадку задоволення касаційної скарги поворот виконання рішень суду, які набрали законної сили, буде неможливим та необхідністю попередження безпідставного стягнення бюджетних коштів.
Вирішуючи клопотання скаржників суддя-доповідач виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Згідно з частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання та дії судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання чи дії судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.
Вирішуючи зазначені клопотання, Суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини.
Розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку із дією та виконанням оскаржуваних судових рішень.
Для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень необхідна наявність поважних причин, які б давали підстави для такого зупинення.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У відповідності до статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
При цьому, зупинення виконання оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень на підставі статті 375 КАС України може застосовуватись судом лише у виняткових випадках за наявності на те вагомих і переконливих доводів, підтверджених доказами, або існування об'єктивних для цього обставин й здійснюватися таким чином, щоб не допустити порушення прав інших учасників справи.
Сама по собі незгода скаржників з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення їх виконання, оскільки перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції лише під час касаційного перегляду справи з дотриманням визначеної КАС України процедури і процесуальних гарантій учасників справи.
Аналіз матеріалів касаційних скарг та зазначені у клопотаннях мотиви не є такими, що у розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджені жодними доказами, які суд міг би оцінити.
Зокрема, Львівською обласною прокуратурою до матеріалів касаційної скарги не додано підтверджень пред'явлення виконавчого листа у цій справі до примусового виконання, зупинення операцій на його рахунках з метою списання коштів на підставі виконавчого листа та інше.
У свою чергу, Офіс Генерального прокурора у клопотанні не наводить належних обґрунтувань щодо порушення його прав в частині стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Це правило стосується, у тому числі й обставин, якими сторона обґрунтовує клопотання про зупинення виконання судових рішень на стадії касаційного провадження.
Інших доводів щодо наявності підстав для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень вказані клопотання не містять, а суддею-доповідачем таких підстав не встановлено.
На підставі вищенаведеного суддя-доповідач дійшов до висновку, що у задоволенні вказаних клопотань скаржників необхідно відмовити.
Окрім того, в касаційних скаргах Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури містяться клопотання про розгляд справи за участю їхніх представників.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Ekbatani проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Зокрема, як зазначив ЄСПЛ, це стосується суду тієї інстанції, перед яким не ставиться завдання встановлення фактичних обставин, а лише перевірка правильності застосування норм права.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій розглядали цю справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи, тобто відбувся її публічний розгляд.
Окрім того, практика ЄСПЛ з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Верховний Суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи № 380/4548/20 шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2020 року у справі № 9901/491/19 (11-1189заі19).
Проаналізувавши матеріали касаційних скарг та зміст оскаржуваних судових рішень, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суддя-доповідач дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Таким чином суддею-доповідачем згідно зі статтею 340 КАС України проведені необхідні підготовчі дії з підготовки справи до касаційного розгляду та вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 340, 345, 375 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотань Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та про розгляд справи за участю їхніх представників.
Підготовчі дії по справі закінчити.
Справу № 380/4548/20 призначити до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 17 серпня 2022 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.М. Соколов,
Суддя Верховного Суду