16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/2877/20
адміністративне провадження № К/990/21193/22
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №640/2877/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 07.02.2020 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у якому просив визнати протиправними дії відповідача, що полягають у несвоєчасному розгляді заяви про застосування до позивача спрощеної системи оподаткування з 01.10.2017 та в подальшій відмові у застосуванні до останнього спрощеної системи оподаткування; зобов'язати відповідача здійснити всі необхідні реєстраційні дії щодо оформлення та застосування до позивача спрощеної системи оподаткування з 01.10.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 залишено без змін.
10.08.2022 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про те, що апеляційним судом застосовано норми права у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №815/460/18, від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.
Ще однією підставою для оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У відповідності до пункту 12 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до положень частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Цим же пунктом встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене, зокрема, у частині другій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже зміст вказаних норм свідчить про те, що касаційна скарга повинна містити вказівки на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, які, на думку скаржника, допущені судом (судами) при прийнятті рішення (рішень), а також аргументи в обґрунтування такої його позиції.
Втім, касаційна скарга позивача вищезазначеним вимогам не відповідає, оскільки її доводи фактично зводяться лише до незгоди із прийнятими у даній справі судовими рішеннями.
При цьому посилання скаржника на правові висновки, вкладені у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №815/460/18, від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а щодо застосування строків позовної давності суд вважає неприйнятними, з огляду на те, що у вказаних справах спір стосувався перерахунку пенсії органом Пенсійного фонду України, у зв'язку із чим Верховним Судом зроблено висновок про те, що норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню, оскільки в цьому випадку діють норми спеціального законодавства у сфері соціального захисту. Натомість у даній справі спір стосується розгляду податковим органом заяви про застосування до позивача спрощеної системи оподаткування.
Відтак касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
До того ж як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", заявник раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалою Верховного Суду від 03.08.2022 касаційну скаргу повернуто скаржнику як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.
За результатами проведеного аналізу змісту вдруге поданої касаційної скарги, судом з'ясовано, що вона не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №640/2877/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.С. Пасічник