Справа № 640/11749/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
16 серпня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства «ОТП Банк», Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000294301 від 02.03.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02.03.2020 № 0000294301. Присуджено на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС судові витрати в сумі 21 020,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року заяву Акціонерного товариства «ОТП БАНК» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви Акціонерного товариства «ОТП БАНК» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким заяву позивача задовольнити повністю.
Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зауважує, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повинно бути співмірним зі складністю справи, однак в даному випадку, стягнення такої суми витрат з відповідача не є справедливим. Також вказує на наявність підстав для залишення заяви без розгляду з огляду на приписи ч.7 ст.139 КАС України.
Також, не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким заяву позивача залишити без розгляду.
Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зауважує, що Зауважує, що позивачем подано всі необхідні докази та обґрунтовано усю заявлену до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу.
Сторонами подано відзиви на апеляційні скарги, в яких кожна зі сторін спростовує апеляційну скаргу протилежної сторони та підтримує доводи власної апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).
З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Еверлігал» (виконавець) укладено Договір про надання правничої допомоги №20/05-20 від 20.05.2020.
Відповідно до вищевказаного Договору, в порядку та на умовах визначених даним Договором, виконавець зобов'язується надати правову допомогу замовнику, з якими Клієнт уклав договір про надання правової допомоги, а замовник зобов'язується належним чином прийняти її та оплатити.
Детальний перелік юридичних послуг, що входять в правову допомогу і надаються Клієнту, їх зміст, бажаний результат, прогнозована кількість годин надання правової допомоги, їх вартість та порядок оплати визначаються погодженими Сторонами Замовленнями на надання правової допомоги (надалі - «Замовлення»), які з моменту підписання Сторонами або їх уповноваженими представниками стають невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно пп. 1.1 п.1 до Договору про надання правової допомоги №20/05-20 від 20.05.2020 укладеного між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Адвокатським об'єднанням «Еверлігал», Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов'язується належним чином її прийняти та оплатити.
Правнича допомога визначена в пп.1.2.1-1.2.5 п.1.2 Договору про надання правової допомоги №20/05-20 від 20.05.2020 (т.1 а.с.75-76)
Вартість послуг Виконавця по Договору (п.3) становить 5 000,00 євро, крім того ПДВ 1 000,00 євро - оплата за реалізацію завдань, викладених в п.1.1-1.2 та 8 000,00 євро, крім того ПДВ - 1 600,00 євро - винагорода за досягнення позитивного результату (п.1.6) (т.1 а.с.78).
Вартість послуг за виконання даного замовлення розраховується на підставі фактичного витраченого часу на його виконання, помноженого на відповідну ставку залученого адвоката та становить 458 640,00 грн з ПДВ.
Згідно Акту приймання - передачі наданих юридичних послуг/правничої допомоги вартість наданих послуг становить 478 080,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №190 від 01.06.2020, №228 від 16.07.2020, АТ «ОТП Банк» перераховано на рахунок Адвокатського об'єднання «Еверлігал» 180 000,00 грн та 298 080,00 грн.
З протоколів судових засідань вбачається, що під час надання правової допомоги адвокати Виконавця брали участь у судових засіданнях, зокрема: 16.06.2020, 23.06.2020, 07.07.2020 та 15.07.2020
Також, адвокати виконавця, з метою надання АТ «ОТП Банк» правової допомоги, здійснювали підготовку та подавали до суду першої інстанції письмові пояснення по справі, клопотання про витребування доказів, клопотання про долучення доказів, клопотання про визнання доказів недостовірними, клопотання про визнання доказів недопустимими.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, а також, враховуючи ту обставину, що представництво адвокатами АО «Еверлігал» інтересів позивача відбувалося лише в період з травня 2020 року, сума 478 080,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 50 000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Відповідач у запереченні щодо судових витрат, заперечуючи щодо розміру витрат на правничу допомогу, зазначив, що розмір вказаних витрат є завищеним та не відповідає їх складності та об'єму, а отже судові витрати є неспівмірними із заявленими сумами.
Так, заперечуючи щодо розміру витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн не відповідають складності справи та заявленим обсягам витраченого адвокатом часу. Зазначені вимоги щодо витрат на правову допомогу безпідставні та не підтверджені документально.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, заявлені витрати є обґрунтованими, є співмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи те, що наданими до суду доказами витрати на правничу допомогу у справі підтверджено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Посилання відповідача на приписи ч.7 ст.139 КАС України та наявності підстав для залишення заяви без розгляду є необґрунтованими оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято 15.07.2020, а заява про розподіл судових витрат із відповідними доказами подана 20.07.2020, що підтверджується поштовим конвертом (т.6 а.с.160), тобто в межах п'ятиденного строку.
Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Відповідачем так і не було спростовано обґрунтованість розміру присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а лише здійснено посилання на неспівмірність таких витрат, проте без належних доказів в контексті того, в чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції під час вирішення заяви. Натомість позивачем також не обґрунтована наявність підстав для присудження до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «ОТП Банк», Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 16.08.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна