15 серпня 2022 року м.Київ № 640/15463/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною відмову у наданні інформації на запит громадської організації "Всеукраїнське об"єднання "Автомайдан" від 16.04.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 08.06.2021 вказану справу було передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 було визначено підсудність справи № 640/15463/21 за Київським окружним адміністративним судом.
Розпорядженням Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 № 50 справу було передано Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач як розпорядник публічної інформації, неправомірно не надав усієї інформації, яку вимагав позивач згідно з його інформаційним запитом. Посилаючись на положення Законів України "Про доступ до публічної інформації", позивач заявляє про порушення відповідачем норм чинного законодавства, прав та законних інтересів позивача.
Відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки листом від 20.05.2021 № 03.2-07/1210/21 ним була надана відповідь на вказаний запит, якому було зазначено список суддів Окружного адміністративного суду міста Києва. Разом з тим прізвища, ім'я та по - батькові помічників суддів надано не було, у зв'язку з тим, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані вжити заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.
Зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» у помічників суддів було запитано санкцію на розповсюдження судом, як розпорядником інформації, даних про них. Між тим, згоди на таке розповсюдження отримано не було.
Також вказує, що відмова у наданні запитуваної інформації не є втручанням у здійснення права на свободу висловлення, зокрема, права отримувати та поширювати інформацію, з огляду на незазначення позивачем мети збирання такої інформації.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.04.2021 громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» звернулось на електронну адресу окружного адміністративного суду міста Києва із запитом, у якому просила повідомити прізвища, імена та по - батькові усіх суддів Окружного адміністративного суду міста Києва з помічниками суддів, які за ними закріплені.
22.04.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва було направив лист № 03.2-07/1013/21, відповідно до якого строк розгляду запиту було продовжено на 20 робоих днів у зв'язку з тим, що запит стосується надання великого обсягу інформації.
20.05.2021 відповідачем було надіслано відповідь № 03.2-07/1210/21 та частково надано запитувану інформацію, а саме надано прізвища, імена та по - батькові усіх діяючих суддів суду. Разом з тим, відповідачем було відмовлено у наданні інформації щодо прізвищ, імен та по - батькові помічників суддів у зв'язку з що помічники не надали згоду розпоряднику на розповсюдження інформації щодо них, а також тим, що позивачем у запиті не було ззначено мети збирання такої інформації.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо ненадання інформації щодо прізвищ, імен та по - батькові помічників суддів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 № 2939 (далі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних "ознак" публічної інформації є те, що вона повинна бути "готовою", тобто створеною на момент отримання запиту розпорядником. Закон України "Про доступ до публічної інформації" не регулює відносини зі створення інформації (надання витягів, довідок, пояснень, роз'яснень тощо). Розпорядник інформації зобов'язаний надати ту інформацію, яка вже існує і зафіксована на певному матеріальному носієві.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2939 одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Частиною 1 ст. 12 Закону № 2939 визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Положеннями ст. 21 Закону № 2939 визначено, що інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону № 2939 передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Законом № 2939).
Отже, за змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, визначальним для публічної інформації є те, що вона є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
При цьому, якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям відображеності та задокументованості і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Зокрема, така правова позиція викладена у постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» та постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 522/817/15-а та від 06.09.2019 у справі №128/4752/15-а.
Як було вказано вище, позивачем було подано 16.04.2021 запит про отримання публічної інформації, у якому просив відповідача надати, у тому числі імена та по - батькові усіх суддів Окружного адміністративного суду міста Києва з помічниками суддів, які за ними закріплені, однак відповідачем було надано інформацію частково та зазначено, що помічники суддів не надали згоди на розповсюдження їх даних.
Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297 (далі - Закон № 2297) регулються правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Закон № 2297 поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Статтею 2 Закону № 2297 визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.
Також суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.
Частиною 2 ст. 5 Закону № 2297 визначено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Саттею 157 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402) визначено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років (ч. 2 ст. 157 Закону № 1402).
Частиною 3 ст. 157 Закону № 1402 встанолвено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді (ч. 4 ст. 157 Закону № 1402).
Враховуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що помічник судді це працівник суду, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.
Слід також зазначити, що посада помічника судді належать до посади патронатної служби.
У свою чергу патронатна служба це сукупність працівників державного органу, яких самостійно приймають на посади члени Кабінету Міністрів України, голови місцевих державних адміністрацій, згідно зі штатним розписом і категорією, що відповідає посаді. Патронатна служба може складатися з помічника, радника, керівника пресслужби або інших посад, передбачених штатним розписом. Чисельність служби та її структуру затверджують керівники.
Таким чином помічник судді є працівником державного органу тому їх персональні дані, у тому числі призвіще, ім'я по - батькові не має бути обмежена, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо не надання такої інформації позивачу.
Крім того, слід заначити, що в матеріалах справи відсутні письмові відмовити помічників суддів Окружного адміністративного суду міста Києва щодо незгоди надавати свої імена, прізвища, по - батькові на запит від 16.04.2021.
Щодо тверджень відповідача про відсутність у запиті мети збирання інформації, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що обмеження доступу до публічної інформації здійснюється виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частиною 2 19 Закону № 2939 встановлено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Таким чином, відсутність у запиті мети збирання інформації щодо ім'я, прізвища, по - батькові помічників суддів не є підставою здя відмови у наданні такої інформації.
На думку суду, відповідачем допущена протиправні дії, у вигляді відмови у запитуваної інформації позивачеві в повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з п. 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого ст. 10 (рішення Європейського суду з прав людини від 17.02.2015 у справі “Guseva v. Bulgaria, у справі “Gillberg v. Sweden”).
Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених п. 2 вказаної статті. Відмова державного органу у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання п. 2 ст. 10 Конвенції.
Отже, враховуючи те, що запитувана позивачем у запиті від 11.09.2020 інформація є публічною та не конфіденційною, суд дійшов висновку про те, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у наданні відповіді на запит про публічну інформацію.
Як встановлено ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, та враховуючи, що інформацію на запит від 16.04.2021 відповідачем частково надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (платіжне доручення № 1752 від 01.06.2021).
У зв'язку з тим, що позов задоволено часткового, відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 135,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва.
Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Окружного адміністративного суду міста Києва надати інформацію на запит громадської організації «Вссеукраїнське об'єднання «Автомайдан» від 16.04.2021. в частині ім'я, прізвища, по - батькові помічників суддів.
Стягнути на користь громадської організації «Вссеукраїнське об'єднання «Автомайдан» (код ЄДРПОУ 39174967) за рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 34414689) судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.