ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" серпня 2022 р. справа № 300/699/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ) 02.02.2022 звернулася в суд з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, Управління ВД ФСС України в Івано-Франківській області), в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.02.2022, просить:
- визнати протиправним невиконання відповідачем пункту 2 частини 2 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо своєчасної виплати допомоги по вагітності і пологах;
- стягнути з відповідача 24 800,00 грн моральної шкоди;
- визнати протиправною відмову і зобов'язати відповідача виконати статті 25, 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частину 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» щодо збільшення належної суми допомоги по вагітності і пологах на 16 005,53 грн;
- стягнути з відповідача 16 000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено ОСОБА_1 виплату допомоги по вагітності та пологах з порушенням строку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та у меншому розмірі, ніж передбачено статтями 25, 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», у зв'язку з чим розмір такої виплати підлягає перерахунку та доплаті. Окрім цього, позивачка зазначає, що своїми незаконними діями відповідач завдав їй моральних переживань та спричинив стрес, у зв'язку з чим вважає, що підлягає стягненню з відповідача на її користь 24 800,00 грн моральної шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою допомоги по вагітності та пологах та 16 000,00 грн моральної шкоди у зв'язку з недоплатою такої допомоги у належному розмірі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення виявлених суддею недоліків (а.с. 19-21).
Позивачкою недоліки позовної заяви усунуто у строк, встановлений судом, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 114-115).
Також на поштову адресу суду 22.02.2022 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 993,00 гривні (а.с. 27), яке ухвалою суду від 01.03.2022 задоволено та постановлено повернути ОСОБА_1 частину зарахованих до спеціального фонду державного бюджету України коштів в розмірі 993 (дев'ятсот дев'яносто три) гривні 00 копійок, сплачених згідно із квитанцією №53 від 27.01.2022 (а.с.116-117).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 23.03.2022 (а.с.122-124). У поданому відзиві №10-08/307 від 22.03.2022 представник відповідача вказав на безпідставність позовних вимог. На підтвердження своєї позиції зазначив, що 16.11.2021 до Верховинського відділення надійшли заяви - розрахунки для фінансування матеріального забезпечення, а саме допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 за період непрацездатності з 15.11.2021 по 20.03.2022, зокрема: заява-розрахунок №1 від 16.11.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 на суму 40841,39 грн, яку листом №15.1-14/162 від 24.11.2021 повернуто. Також зазначив, що 06.12.2021 надійшли заяви-розрахунки позивачки, а саме: заява-розрахунок №1 від 16.11.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 на суму 40 841,39 грн, заява-розрахунок №2 від 06.12.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 на суму 34 034,49 грн; заява-розрахунок №3 від 06.12.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 на суму 24 835,86 грн. Вказав, що листом №15.1-15/172 від 13.12.2021 проінформовано позивачку про те, що підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку несе страхувальник. Отже, здійснення розрахунку розміру допомоги по вагітності та пологах, відноситься до дискреційних повноважень страхувальника, тобто до його виключної компетенції. Також представник відповідача вказав, що позивачці запропоновано надати письмове підтвердження того, яка заява-розрахунок повинна бути прийнята для фінансування. На підставі наданих документів про сплату ЄСВ Верховинським відділенням 28.12.2021 прийнято на фінансування заяву розрахунок від 06.12.2021 №3 на суму 24 835,86 грн. Фінансування цієї заявки здійснено 25.01.2022 згідно платіжного поручення №93 на суму 24 835,86 грн. Також вказав на безпідставність позовних вимог про стягнення моральної шкоди, вказав, що така шкода жодним чином не обґрунтована та не доведена належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для її стягнення. Враховуючи наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом 19.07.2022 постановлено ухвалу, якою витребувано в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області нормативне обґрунтування виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) допомоги по вагітності та пологах в розмірі 24 835,86 грн та детальний розрахунок такої допомоги у розмірі 24 835,86 грн (із зазначенням розрахункового періоду, сум заробітної плати позивачки, кількості календарних днів роботи, а також складових, які використані відповідачем при розрахунку розміру допомоги тощо) (а.с. 128-129).
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 19.07.2022 представником відповідача подано заяву від 01.08.2022 №10-15/727 (а.с. 133), у якій зазначено, що розрахунок суми допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 проведений відповідно до чинного законодавства, зокрема, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV та пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, фінансування страхувальника проведено згідно з Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №12.
Також до зазначеної заяви долучено довідку-розрахунок суми виплат по вагітності і пологах ОСОБА_1 від 28.07.2022 №15.1-14/57, у якій зазначено, що згідно з деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020 та 2021 рік, наданими ОСОБА_1 , сума доходу за розрахунковий період склала 49 431,00 грн., а середньоденний дохід для обчислення допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 склав: 49431,00 грн : 365 днів = 135,43 (відповідно до пункту 3 Порядку №1266). Також, в цій довідці наведено розрахунок середньоденного доходу за один календарний день з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на 01.11.2021: 6000 грн : 30,44 дн. = 197,11 (відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1105-XIV) та визначено, що сума допомоги по вагітності та пологах за період відпустки по вагітності та пологах ОСОБА_1 складає : 197,11 грн х 126 дн. = 24 835,86 грн.
Позивачкою 02.08.2022 на електронну адресу подано пояснення до позовних вимог щодо виконання частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», в якій зазначено про помилковість доводів представника відповідача щодо відсутності підстав для збільшення позивачці розміру допомоги по вагітності та пологах як особі, яка проживає на території гірського населеного пункту (а.с. 136-137).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 06.02.2017 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку у Верховинській ДПІ (Верховинський район) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області як платник єдиного внеску (а.с.84).
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 громадянина (громадянки), який (яка) проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, виданого 25.11.2021 Виконкомом Зеленської сільської ради, на підставі рішення №30 від 26.11.1995, ОСОБА_1 має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с. 88).
Відповідно до листка непрацездатності №1526013-2002842342-1 від 15.11.2021, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради, ОСОБА_1 з 15.11.2021 по 20.03.2022 перебувала у стані тимчасової непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами (а.с. 73).
ОСОБА_1 16.11.2021 звернулася до Верховинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області із заявою-розрахунком №1 про надання допомоги по вагітності та пологах за 126 днів у сумі 40 841,39 грн (а.с. 70-71).
Листом №15.1-14/162 від 24.11.2021 заяву-розрахунок від 16.11.2021 №1 на суму 40 841,39 грн повернуто для усунення помилок в розрахунку допомоги по вагітності та пологах, так як згідно представлених податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за розрахунковий період позивачці належить виплата матеріального забезпечення в сумі 24 835,86 грн (а.с. 54-56).
Позивачкою 06.12.2021 подано до Верховинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області заяву-розрахунок №2 про надання ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах за 126 днів у сумі 34 034,49 грн (а.с. 59-60) та заяву-розрахунок №3 про надання ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах за 126 днів у сумі 24 835,86 грн (а.с. 62-63).
Листом №15.1-15/172 від 13.12.2021 позивачку повідомлено про необхідність надання письмового підтвердження того, яка заява-розрахунок повинна бути прийнята для фінансування (а.с. 52-53).
На рахунок позивачки 03.02.2022 нараховано допомогу по вагітності та пологах у розмірі 24 835,86 грн, що підтверджується випискою від 08.02.2022 з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» (а.с. 31).
Не погоджуючись із розміром нарахованої допомоги по вагітності та пологах, а також терміном її виплати, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (надалі, також - Закон №1105-XIV).
Статтею 18 Закону №1105-XIV визначено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Відповідно до положень статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають як особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (наймані працівники), так і фізичні особи - підприємці під час зайняття підприємницькою діяльністю.
Так, одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по вагітності та пологах (пункт 2 частини 1 статті 20 Закону №1105-XIV).
Частиною 1 статті 25 Закону №1105-XIV передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону №1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі (крім працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті) у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (частина 2 статті 26 Закону №1105-XIV).
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина 1 статті 31 Закону №1105-XIV).
Частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 32 Закону №1105-XIV передбачено, що документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.
Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується добровільно застрахованим особам, застрахованим особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність, - протягом десяти днів після призначення допомоги.
Статтею 33 Закону №1105-XIV передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Окрім цього, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 №56/95-ВР (надалі, також - Закон №56/95-ВР), розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20%.
Отже, усі державні пенсії, стипендії, інші види державної матеріальної допомоги для осіб, які проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, підлягають збільшенню на 20%.
Стаття 5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" передбачає, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до преамбули Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" цей Закон встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.
Даний Закон встановлює гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються та не визначає обмежень за професійною ознакою чи видами соціального захисту.
Закон спрямований виключно на підтримку населення, яке проживає і працює у гірській місцевості, шляхом формування системи матеріальної підтримки осіб та стимулювання розвитку гірських населених пунктів.
При цьому, норми статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" за своєю суттю не носять вичерпного переліку категорій виплат, розмір яких збільшується на 20%.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (надалі, також - Порядок №1266).
Цей Порядок розроблений, зокрема, відповідно до статті 33 Закону №1105-XIV і визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначені у пунктах 25-30 Порядку №1266.
Так, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності (пункт 25 Порядку №1266).
Відповідно до пункту 26 Порядку №1266, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У пункті 28 Порядку №1266 визначено, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.
Також, відповідно до пункту 29 Порядку №1266, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку, зокрема, допомоги по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по вагітності та пологах. При цьому, розмір такої допомоги залежить від розміру доходу, який застрахована особа отримувала до настання страхового випадку та на який нараховувався та сплачувався єдиний внесок.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. При цьому, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. У випадку ж якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, то розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), а у разі відсутності у розрахунковому періоді заробітку з поважних причин середня заробітна плата обчислюється виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або розміру мінімальної заробітної плати станом на момент настання страхового випадку.
Судом встановлено, що згідно з листком непрацездатності №1526013-2002842342-1 від 15.11.2021, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради, страховий випадок щодо ОСОБА_1 настав ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах визначена з 15.11.2021 по 20.03.2022 (126 день) (а.с. 73).
Як зазначалося вище, підставою для повернення позивачці заяви-розрахунку №1 про надання допомоги по вагітності та пологах за 126 днів у сумі 40 841,39 грн став висновок відповідача про невірне розрахування ОСОБА_1 суми такої допомоги, оскільки, на переконання Верховинського відділення Управління ВД ФСС України в Івано-Франківській області, згідно представлених податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за розрахунковий період позивачці належить виплата матеріального забезпечення в сумі 24 835,86 грн (а.с. 54-56).
Позивачка вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки переконана, що розрахунок суми допомоги по вагітності повинен розраховуватися з урахуванням доходу, за який фактично сплачено єдиний соціальний внесок за періоди листопад 2020 року та з червня 2021 року по жовтень 2021 року, оскільки з грудня 2020 по травень 2021 року остання була звільнена від сплати єдиного внеску у зв'язку із здійсненням обмежувальних протиепідеміологічних заходів, пов'язаних з коронавірусною хворобою. Також ОСОБА_1 переконана, що розмір такої допомоги повинен збільшуватися на 20% з урахуванням вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
З цього приводу суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі, також - Закон №2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закон №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 №1072-IX, який набрав чинності 10.12.2020, внесено зміни у розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, якими пункт 9-10 доповнено підпунктом 9-10.1 такого змісту:
"9-10.1. Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2021 року за себе.
Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за зазначені в абзаці першому цього підпункту періоди в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом".
Із наведеного вбачається, що у період з 01.12.2020 по 31.05.2021 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку були тимчасово звільненні від обов'язку щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе.
Відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік (форма №Д5 (річна), поданою 03.02.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), позивачкою у 2020 році нараховано єдиний внесок з доходу, отриманого, зокрема, у листопаді в розмірі 5000 грн (а.с.81-82).
Також, відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 11 місяців 2021 року, поданою 13.11.2021 ОСОБА_1 обсяг доходу за звітний (податковий) період платника єдиного податку першої групи становить 44 431 грн та, зокрема, сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, становить: у червні - 6000 грн, у липні - 8063 грн; у серпні - 10 122 грн; у вересні - 10 123 грн; у жовтні - 10 123 грн (а.с. 77-79).
Зазначені суми доходу за періоди листопад 2020 року та з червня 2021 року по жовтень 2021 року відповідають даним наявної в матеріалах справи книги обліку доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 68).
Заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 15.11.2021 у ОСОБА_1 відсутня, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 15.11.2021 №1732 (а.с. 85).
При цьому, відповідно до рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.12.2020, остання зупинила підприємницьку діяльність у зв'язку з карантином до 01.06.2021 (а.с. 66).
З огляду на вищенаведене позивачка як платник єдиного податку першої групи у період з 01.12.2020 по 31.05.2021 зупинила підприємницьку діяльність та була звільнена від сплати єдиного внеску на підставі підпункту 9-10.1 пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI.
Разом з цим, несплата позивачкою протягом зазначеного періоду єдиного внеску стала підставою для зменшення їй розміру допомоги по вагітності та пологах.
Так, як вбачається з наданої відповідачем на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 19.07.2022 заяви від 01.08.2022 №10-15/727 (а.с. 133), Управління ВД ФСС України в Івано-Франківській області зазначає, що розрахунок суми допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 проведений відповідно до чинного законодавства, зокрема, відповідно до статті 26 Закону №1105-XIV та пункту 3 Порядку №1266. Натомість, у долученій до цієї заяви довідці-розрахунку суми виплат по вагітності і пологах ОСОБА_1 від 28.07.2022 №15.1-14/57 відповідачем наведено розрахунок середньоденного доходу за один календарний день з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на 01.11.2021: 6000 грн : 30,44 дн. = 197,11 грн та визначено, що сума допомоги по вагітності та пологах за період відпустки по вагітності та пологах ОСОБА_1 складає : 197,11 грн х 126 дн. = 24 835,86 грн.
Про належність ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах саме в розмірі 24 835,86 грн зазначено відповідачем у листі №15.1-14/162 від 24.11.2021, яким заяву-розрахунок ОСОБА_1 від 16.11.2021 №1 на суму 40 841,39 грн повернуто для усунення помилок в розрахунку допомоги по вагітності та пологах (а.с. 54-56). Також, саме в такому розмірі відповідачем виплачено позивачці допомогу по вагітності та пологах.
При цьому, виплата ОСОБА_1 зазначеної допомоги саме в розмірі 24 835,86 грн підтверджує, що при розрахунку суми такої допомоги відповідачем обчислювалася середньоденна заробітна плата відповідно до пункту 5 Порядку №1266, яким передбачено що, у разі коли середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня), двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).
Однак, зі змісту зазначеного пункту, такий підлягає застосуванню при обчисленні середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 Порядку №1266.
Так, відповідно до пункту 28 Порядку №1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.
Також, відповідно до пункту 29 Порядку №1266, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку, зокрема, допомоги по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Зі змісту наведених норм вбачається, що ними врегульовано особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах у разі відсутності в застрахованої особи у розрахунковому періоді заробітку (пункт 28 Порядку №1266) або ж наявності у застрахованої особи страхового стажу менше шести місяців (пункт 29 Порядку №1266).
Натомість, у спірних правовідносинах відсутність у ОСОБА_1 в розрахунковому періоді будь-якого заробітку не мало місця, оскільки остання у розрахунковому періоді частково здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала дохід, зокрема, у листопаді 2020 року та з червня 2021 року по жовтень 2021 року, на який нараховувала та сплачувала єдиний внесок. Також, страховий стаж ОСОБА_1 за відповідний період не є меншим шести місяців.
При цьому, відповідач у своїй заяві від 01.08.2022 №10-15/727 вказує, що розрахунок суми допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 проведений відповідно пункту 3 Порядку №1266, однак фактично, такий розрахунок здійснено відповідно до пункту 5 Порядку, який у даних правовідносинах не підлягає застосуванню, оскільки як встановлено вище, при обчисленні середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 не підлягають застосуванню пункти 28 та 29 Порядку №1266.
Тобто при визначенні середньоденної заробітної плати для розрахунку розміру спірної допомоги ОСОБА_1 підлягав застосуванню саме пункт 3 Порядку №1266, який передбачає, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.
При цьому, зупинення ОСОБА_1 згідно рішення від 01.12.2020 підприємницької діяльності на період з 01.12.2020 по 31.05.2021 у зв'язку з карантином та несплата за такий період єдиного внеску на підставі положення підпункту 9-10.1 пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, які прийнято для соціальної підтримки платників єдиного податку на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, є поважною причиною, за наявності якої відповідна кількість не відпрацьованих календарних днів за цей період виключаються з розрахункового періоду при визначенні середньоденної заробітної плати.
Отже, сума допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 підлягала розрахунку, виходячи з декларованого доходу, за який сплачено єдиний внесок, отриманого у листопаді в розмірі 5000 грн, у червні - 6000 грн, у липні - 8063 грн; у серпні - 10 122 грн; у вересні - 10 123 грн; у жовтні - 10 123 грн, що сукупно становить 49 431 грн. Загальна кількість календарних днів у зазначені періоди (листопад 2020 року, з червня 2021 року по жовтень 2021 року) становила 183 дні.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки становить 270,115 грн (49 431 грн : 183 календарні дні), а розмір допомоги по вагітності та пологах за 126 календарних днів становить 34 034,19 грн (270,115 грн х 126 календарні дні).
Окрім цього, розмір допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 підлягає збільшенню на 20 % відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 №56/95-ВР.
Таким чином, позивачці підлягала виплаті допомога по вагітності та пологах у розмірі 40 841,39 грн (34 034,19 грн х 20%).
Саме виходячи з таких сум позивачкою було здійснено розрахунок допомоги по вагітності та пологах згідно із заявою-розрахунком №1 від 16.11.2021, однак така заява безпідставно повернута відповідачем згідно з листом №15.1-14/162 від 24.11.2021, що суперечить вимогам статті 33 Закону № 1105-XIV, частини 2 статті 6 Закону №56/95-ВР та пунктам 3, 25-26 Порядку №1266.
Натомість, допомога по вагітності та пологах позивачці неправомірно виплачена в розмірі 24 835,86 грн та відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» (а.с. 31) поступила на рахунок лише 03.02.2022, тобто зі значним порушення встановленого пунктом 2 частини 2 статті 32 Закону №1105-XIV десятиденного строку виплати такої допомоги.
Таким чином, сума недоплаченої позивачці допомоги становить 16 005,53 грн (40 841,39 грн - 24 835,86 грн).
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 24 800 грн та 16 000 грн, суд зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин 2, 3 цієї статті моральна шкода полягає:
- у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На переконання суду, оцінка позивачкою спричиненої моральної шкоди є упередженою, а матеріали справи, всупереч вимогам пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України, не містять обґрунтування завданої позивачці моральної шкоди та розрахунку суми, що підлягає відшкодуванню внаслідок заподіяної оскаржуваним діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень шкоди.
Не надано позивачкою суду і жодних письмових доказів, що свідчили б про реальність завданої відповідачем моральної шкоди у вигляді погіршення психоемоційного стану ОСОБА_1 , суттєвих змін у її життєвих планах чи необхідності відновлення порушених прав та інтересів впродовж значного проміжку часу.
Враховуючи відсутність належних обґрунтувань завданої позивачці моральної шкоди, доказів про понесення душевних, фізичних страждань, а також не підтвердження позивачкою наявного причинного зв'язку між діями відповідача та появою негативного психоемоційного стану позивачки, суд не вбачає і будь-якого впливу, спричиненого діями, бездіяльністю чи рішеннями відповідача безпосередньо на приватні інтереси ОСОБА_1 .
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та задоволенню не підлягає.
За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах з порушенням строку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також визнання протиправної відмови відповідача щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах у розмірі, визначеному у заяві-розрахунку №1 від 16.11.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 від 15.11.2021 та зобов'язання Управління ВД ФСС України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину допомоги по вагітності та пологах згідно заяви-розрахунку №1 від 16.11.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 від 15.11.2021 в розмірі 16 005,53 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, при зверненні до суду з цією позовною заявою позивачкою згідно з квитанціями №37 від 26.01.2022 та №53 від 27.01.2022 сплачено судовий збір у розмірі 922,40 грн та 1063 грн, відповідно.
Ухвалою суду від 01.03.2022 повернуто ОСОБА_1 частину зарахованих до спеціального фонду Державного бюджету України коштів в розмірі 993 (дев'ятсот дев'яносто три) гривні 00 копійок, зайво сплачених згідно із квитанцією №53 від 27.01.2022.
Суд також враховує, що при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 24 800 грн та 16 000 грн ОСОБА_1 не сплачувала судовий збір, оскільки звільнена від сплати за таку позовну вимогу на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Відтак, зважаючи на задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасної виплати допомоги по вагітності та пологах, визнання неправомірної відмови у виплаті такої допомоги у неналежному розмірі та зобов'язання виплатити допомогу у визначеному розмірі, понесені позивачкою витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн за зазначені вимоги підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах з порушенням строку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області у виплаті ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах у розмірі, визначеному у заяві-розрахунку №1 від 16.11.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 від 15.11.2021.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 41315333) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) недоплачену частину допомоги по вагітності та пологах згідно заяви-розрахунку №1 від 16.11.2021 по листку непрацездатності №1526013-2002842342-1 від 15.11.2021 в розмірі 16 005,53 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 41315333) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, адреса: вул. А. Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ - 41315333.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.