про залишення позовної заяви без руху
16 серпня 2022 року м. Житомир справа № 320/14156/21
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
установив:
Військова частини НОМЕР_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови від 27 жовтня 2021 року у ВП №67113946 про накладення штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року справу передано на розгляд за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.
До Житомирського окружного адміністративного суду адміністративна справа надійшла 10 серпня 2022 року.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Окис Т.В.
Перевіряючи матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд уважає, що така не відповідає вимогам статей 160 Кодексу адміністративного судочинства України з таких підстав.
Приписи частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Такий документ до позовної заяви не додано.
Водночас, Військовою частиною НОМЕР_1 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю коштів для його сплати.
Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, з викладених норм убачається, що підставою для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони.
У розумінні статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.
Позивач належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору не надав, так само як і не надав доказів стосовно вжиття відповідних заходів щодо виділення з Державного бюджету України коштів на витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З огляду на те, що предметом позову є рішення суб'єкта владних повноважень, яким визначено суму грошових зобов'язань у розмірі 5100,00 грн., позовні вимоги є вимогами майнового характеру.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2021 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з цим позовом Військовій частині НОМЕР_1 необхідно сплатити судовий збір у сумі 2270 грн.
Частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160, 161цього Кодексу, протягом 5 днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі, наявні підстави для залишення її без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом надання документу про доплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. на такі реквізити: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA048999980313181206084006797; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис