29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"16" серпня 2022 р. Справа № 924/73/22
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 305
за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", м. Волочиськ Хмельницької області
до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області
про зобов'язання вчинити дії,
представники сторін:
позивач: Остапчук О.О. - представник згідно ордеру;
відповідач: не з'явився.
У судовому засіданні 16.08.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.02.2022р. відкрито провадження у справі № 924/73/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.04.2022р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/73/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.05.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" звернулося з позовом до суду, у якому просить зобов'язати приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звільнити приміщення складу з підлоговим збереженням загальною площею 2720,9 кв.м (у Державному реєстрі прав - цех по переробці олійних культур загальною площею 2726,7 кв.м), розташованого за адресою вул. Котляревського (Котовського), 8 у м. Волочиськ Хмельницької області та повернути його дочірньому підприємству державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, зокрема, що 29.07.2016р. між сторонами спору укладено договір оренди нерухомого майна - приміщення складу з підлоговим збереженням загальною площею 2720,9 кв.м, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гайдачук Є.А., зареєстровано в реєстрі за № 2662. Також, як повідомлено позивачем у позові, рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.04.2021р. у справі № 924/1431/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021р. та постановою Верховного Суду від 12.10.2021р., визнано недійсним договір оренди нерухомого майна - приміщення складу з підлоговим збереженням загальною площею 2720,9 кв.м (у Державному реєстрі прав - цех по переробці олійний культур загальною площею 2726,7 кв. м), що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладений 29.07.2016р. між дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за № 2662, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017р., укладеним між дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за № 2042.
В подальшому, позивач 24.12.2021р. звернувся до відповідача з вимогою звільнити об'єкти нерухомого майна, однак останній листом від 27.01.2021р. повідомив, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", визначено повноваження Фонду у сфері оренди державного майна. Зокрема, Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності. Також відповідач повідомив, що листом від 26.01.2022р. звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з клопотанням про передачу в оренду приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" нерухомого майна, що перебуває у державній власності та обліковується на балансі позивача, в т.ч. цеху по переробці олійних культур площею 2726,7 кв.м.
Однак, як стверджує позивач, станом на дату звернення до суду із позовом відповідач не виконав вимогу про звільнення об'єктів нерухомого майна, зокрема, приміщення складу з підлоговим збереженням загальною площею 2726,7 кв.м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області та вказане майно перебуває в неправомірному користуванні відповідача. При цьому, як відмічає позивач, правова підстава, на якій приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" набула майно, відпала, оскільки договір оренди нерухомого майна від 29.07.2016р. було визнано судом недійсним.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у позові.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 01.03.2021р., у якому просить суд відмовити в позові. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, зокрема, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.08.2021р. у справі № 924/592/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022р., скасовано державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на 23 об'єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м, що розташовані по вул. Котляревського 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, в тому числі приміщення цеху по переробці олійних культур позначено на плані літерами "Г", "г" загальною площею 2726,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 951521168209; номер запису про право власності: 15033069).
Представником відповідача подано до суду клопотання від 15.08.2022р., у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату та провести розгляд даної справи за межами строку розгляду встановленими ГПК України, оскільки у провадженні Верховного Суду знаходиться справа № 924/592/20, предметом якої є речові права власності на об'єкти нерухомого майна, які є предметом спору у даній справі.
Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Таким чином, враховуючи вищенаведене законодавство, зважаючи на засади розумності строків розгляду справи судом, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 195 ГПК України, яка визначає, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті, викладення сторонами своїх позицій по суті справи, а також необґрунтованість клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
29.07.2016р. між дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" (орендодавець) та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування з метою здійснення господарської діяльності нерухоме майно: приміщення складу з підлоговим збереженням, загальною площею 2720,9 кв.м (об'єкт, що орендується), що належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданою 17.06.2016р. за № 61744380 державним реєстратором Волочиської районної державної адміністрації, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15033069, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 951521168209.
Відповідно до п. 1.3. договору об'єкт що орендується знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 8.
Згідно з пунктом 2.1. договору розмір орендної плати складає 15000 гривень на рік.
Плата за оренду сплачується орендарем згідно договору оренди не пізніше 5 числа кожного розрахункового року (п. 2.2. договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівки в його касу (п. 2.3 договору).
Орендар має право проводити за свій рахунок поліпшення та дообладнання об'єкту, що орендується, для потреб своєї господарської діяльності без отримання додаткових дозволів від орендодавця (п. 3.4.4. договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору строк оренди за цим договором встановлюється з моменту державної реєстрації права оренди об'єкта, що орендується по 29.07.2031р.
Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за № 2662.
Договором від 09.06.2017р. до вказаного вище договору оренди нерухомого майна від 29.07.2016р. внесено зміни, зокрема, у новій редакції викладено п.п. 2.1, 2.2, 4.1. договору оренди від 26.07.2016р. Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за № 2042.
Згідно пункту 2.1 договору розмір орендної плати за користування визначеним п. 1.1 цього договору об'єктом оренди складає 15% в рік від ринкової вартості, що визначена звітом про оцінку № 1/1212, виконаного ТОВ "Подільська незалежна оцінка" 12.12.2016р. Ринкова вартість об'єкта оренди становить 280100 гривень, отже орендна плата за користування предметом оренди складатиме 42015 гривень в рік.
Орендна плата в сумі 3501,25 грн. буде сплачуватись орендарем щомісячно до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем (п. 2.2 договору).
Строк оренди за цим договором встановлюється на 20 років (п. 4.1 договору).
Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна станом на 28.01.2022 року, за дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" - 14.06.2016 року на праві державної власності зареєстровано цех по переробці олійних культур загальною площею 2726,7 кв.м, розташованого за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 8, підстава для державної реєстрації: акт, серія та номер: б/н, виданий 15.12.1998, видавник: Міністерство агропромислового комплексу України та ДАК "Хліб України", виданий 18.04.2016 року ДАК "Хліб України", 03.08.2016р. (номер запису 15792628) зареєстровано інше речове право, а саме - договір оренди нерухомого майна, серія та № 2662 29.07.2016р. приватним нотаріусом Гадайчук Є.А., договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 2042 від 09.06.2017р. - строк дії договору 29.07.2031р. (змінено строк дії договору на 20 років). На вказаний об'єкт 14.02.2018 року зареєстровано обтяження у формі податкової застави.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.04.2021р. у справі № 924/1431/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021р. та постановою Верховного Суду від 12.10.2021р., визнано недійсним договір оренди нерухомого майна - приміщення складу з підлоговим збереженням загальною площею 2720,9 кв.м (у Державному реєстрі прав - цех по переробці олійний культур загальною площею 2726,7 кв. м), що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладений 29.07.2016р. між дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за № 2662, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017р., укладеним між дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за № 2042.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.08.2021р. у справі № 924/592/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022р., скасовано державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на 23 об'єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м, що розташовані по вул. Котляревського 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, в тому числі приміщення цеху по переробці олійних культур позначено на плані літерами "Г", "г" загальною площею 2726,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 951521168209; номер запису про право власності: 15033069).
Листом від 25.08.2021р. дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" звернулося до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" з проханням звільнити об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу та розташовані за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського (Котовського), 8.
На вказаний лист приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" листом від 26.08.2021р. № 301/1-1 повідомлено дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", що відповідач не може погодитись із ухваленими рішеннями судів у зв'язку із тим, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права. При цьому на рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції подані касаційні скарги до Верховного Суду.
Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" звернулося до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" з вимогою від 24.12.2021р. про звільнення об'єктів нерухомого майна, які належать позивачу та розташовані за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського (Котовського), 8.
На вказану вимогу приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" повідомлено листом від 26.01.2022р. № 24/1-1, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", визначено повноваження Фонду у сфері оренди державного майна. Зокрема, Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності. Також відповідач повідомив, що листом від 26.01.2022р. звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з клопотанням про передачу в оренду приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" нерухомого майна, що перебуває у державній власності та обліковується на балансі позивача, в т.ч. цеху по переробці олійних культур площею 2726,7 кв.м.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015р. у справі №3-649гс15.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 18.05.2016р. у справі №6-658цс15 суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні". До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 9.12.2015р. по справі №6-849цс15, де висловив наступну правову позицію: З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Таким чином, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з'ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.
Судом взято до уваги, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.04.2021р. у справі № 924/1431/20 встановлено, що орендодавцем за договором оренди нерухомого майна (який визнаний недійсним), що перебуває в державній власності - приміщення складу з підлоговим збереженням загальною площею 2720,9 кв.м. (у Державному реєстрі прав - цех по переробці олійних культур загальною площею 2726,7 кв.м.), що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладеним 29.07.2016р. зареєстрованим у реєстрі за № 2662, зі змінами внесеними договором від 09.06.2017 зареєстрованим у реєстрі за № 2042, було Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" (якому майно передано у користування), а не Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, що порушує норми визначені ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", де визначено, що державні підприємства мають право передавати в оренду нерухоме майно загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, натомість як за спірним договором передано майно загальною площею 2720,9 кв.м. (у Державному реєстрі прав - цех по переробці олійних культур загальною площею 2726,7 кв.м.). З наведеного, суд дійшов висновку, що майно за спірним договором - державне майно було передано в оренду неналежним орендодавцем.
Окрім того, судом встановлено, та як слідує із рішення господарського суду Хмельницької області від 26.04.2021р. у справі № 924/1431/20 (залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021р. та постановою Верховного Суду від 12.10.2021р.) та рішення господарського суду Хмельницької області від 16.08.2021р. у справі № 924/592/20 (залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022р.), що державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України") утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1000 від 22.08.1996.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 №1375 було затверджено Статут ДАК "Хліб України".
Відповідно до пунктів 8, 19 вищевказаного Статуту майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання. 100% акцій компанії перебувають у державній власності до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення про приватизацію майна компанії.
При цьому згідно зі статутом ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", затвердженого рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 24.03.2001р., оформленим протоколом № 1 (нова редакція), засновником (власником) відповідача є ДАК "Хліб України".
За змістом п. 4.3 статуту відповідача майно ДАК "Хліб України" передається підприємству в користування і підприємство має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії.
Тобто з вищенаведених положень установчих документів ДАК "Хліб України" та відповідача слідує, що, володіючи майном держави на праві господарського відання, ДАК "Хліб України" не могло передати таке майно відповідачу у власність, а лише у користування, в тому числі згідно з актом оцінки власного майна підприємства від 15.12.1998, згідно з яким Міністерством агропромислового комплексу України затверджено передачу, а ДАК "Хліб України" - прийом майна Волочиського комбінату хлібопродуктів за адресою: м. Волочиськ, вул. Котовського, 8 згідно з передаточним балансом та документацією про результати інвентаризації станом на 01.10.1998 вартістю 7288741 грн (вартість цілісного майнового комплексу).
Таким чином, станом на час розгляду справи № 924/592/20 спірні об'єкти нерухомого майна (в тому числі цех по переробці олійних культур загальною площею 2726,7 кв.м) були зареєстровані на праві державної власності за позивачем, однак, як зазначено вище, спірне майно у власність позивачу не передавалось. Доказів, які би підтверджували виникнення у позивача права власності на спірні об'єкти нерухомого майна або уповноваження відповідача на реалізацію прав держави як власника таких об'єктів, суду не було подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).
Отже, враховуючи обставини, встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.08.2021р. у справі № 924/592/20 (залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022р.), яким скасовано державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на об'єкт нерухомого майна, що розташований по вул. Котляревського 8 у м. Волочиськ Хмельницької області - приміщення цеху по переробці олійних культур, позначеного на плані літерами "Г", "г", загальною площею 2726,7 кв.м, суд дійшов висновку, що спірне майно не передавалось ДАК "Хліб України" у власність позивача та на момент розгляду справи № 924/73/22 позивач не є правоволодільцем вищезазначеного майна, в тому числі на праві господарського відання.
Окрім того, позивачем на час розгляду справи в суді, не подано доказів про передачу спірного майна від ДАК "Хліб України" до позивача на праві господарського відання, як і не подано жодних доказів, в підтвердження можливості повернення саме дочірньому підприємству майна вказаного у позовній заяві. Так, не подано акти приймання-передачі майна до господарського відання, про які йшлося на засіданні правління ДАК "Хліб України", яке, як встановлено рішенням суду по справі № 924/592/20, відбулося 18.04.2016р.
Судом зазначається, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі № 910/12224/17.
Оскільки чинне законодавство не надає дочірньому підприємству державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, в тому числі в контексті визнаного судом недійсним правочину, останній не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно.
Проте єдиною підставою для задоволення позовних вимог, позивач зазначає саме наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ГПК України, тобто повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Також, лише позивач до закінчення підготовчого провадження має право зміни підставу позову, шляхом подання відповідної письмової заяви (ч. 3 ст. 46 ГПК України), будь-яких заяв від позивача не надходило.
Таким чином, за результатами дослідження позовних вимог (зважаючи на підставу позову) дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" судом встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушеного саме його права або охоронюваного законом інтересу в межах даного позову.
Судом не береться до уваги подана позивачем інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності № 296833477, згідно якої за позивачем зареєстровано право власності на спірне майно, оскільки вона була сформована 28.01.2022р., в той час як рішення суду у справі № 924/592/20, яким скасовано державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на об'єкт нерухомого майна, що розташований по вул. Котляревського 8 у м. Волочиськ Хмельницької області - приміщення цеху по переробці олійних культур, позначеного на плані літерами "Г", "г", загальною площею 2726,7 кв.м, набрало законної сили 08.02.2022р. Крім того, реєстрація права на нерухоме майно без належного юридичного титулу за особою відмінною від особи, яка є власником цього майна за правовстановлюючими документами, не зважаючи на зазначення державної форми власності, вочевидь є порушенням прав останнього та може впливати на обсяг його правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що судове рішення не може носити декларативний характер, а наслідком його прийняття має бути реальне відновлення порушеного права особи. За таких обставин судом констатується відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Судові витрати у зв'язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", м. Волочиськ Хмельницької області до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.08.2022р.
Суддя С.В. Заверуха
Відрук.: 1 примір.
1 - до справи;
Електронні адреси:
позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2
представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1