про відмову у видачі судового наказу
"15" серпня 2022 р. Справа № 916/1937/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. №2006/22 від 10.08.2022) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65074, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-д; код ЄДРПОУ 25830731) про видачу судового наказу щодо стягнення 27441,02 грн з боржника - Фізичної особи - підприємця Парванова Євгена Борисовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ),
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Парванова Євгена Борисовича 27441,02 грн заборгованості за Договором на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-131/21 від 01.06.2021р. (13 720,51 грн) та Договором на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-135/21 від 01.06.2021р. (13 720,51 грн).
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником грошових зобов'язань за укладеними між ним та заявником договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, а саме Договором № ТС-131/21 від 01.06.2021р. та Договором № ТС-135/21 від 01.06.2021р.
Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.
Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
В той же час однією із вимог положень ГПК України про видачу судового наказу є вимога про стягнення грошової заборгованості за одним договором, позаяк наказне провадження в розумінні ст. 148 ГПК України, не передбачає об'єднання декількох договорів.
Можливість об'єднання декількох вимог в одній позовній заяві передбачена лише для позовного провадження (ст. 173 ГПК України) та не міститься в розділі, що регулює наказне провадження, в якому здійснюється розгляд даної заяви.
Отже, заявник в одній заяві згідно ст. ст. 147, 148 ГПК України не може звертатись з вимогами про стягнення з боржника заборгованості за двома договорами.
Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами ст. 150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додається копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Зміст зазначених процесуальних норм слід розуміти буквально, а саме, що за наслідками розгляду відповідної заяви поданої в порядку розділу II ГПК України, судом може бути видано один судовий наказ про стягнення грошової заборгованості за одним договором. Розділом II ГПК України, яким встановлено порядок здійснення судочинства в порядку наказного провадження, не передбачено можливості об'єднання в одній заяві про видачу судового наказу вимог до того ж самого боржника, що виникли більш ніж за одним договором.
Отже, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, що виникає за певним конкретним договором на підставі доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В межах одного наказного провадження можуть бути заявлені вимоги тільки за одним договором.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.
З огляду на недотримання заявником положень ст. 148 ГПК України заява про видачу судового наказу не підлягає задоволенню.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152-154 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою (вх. №2006/22 від 10.08.2022) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до боржника - Фізичної особи-підприємця Парванова Євгена Борисовича про стягнення 27441,02 грн заборгованості за Договором № ТС-131/21 від 01.06.2021р. та Договором № ТС-135/21 від 01.06.2021р.
Ухвала набирає законної сили 15.08.2022 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков