15 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 280/1854/21
адміністративне провадження № К/990/20150/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №280/1854/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення пені, та нарахувань на суму бюджетної заборгованості,
Приватне акціонерне товариство «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» звернулося 10.03.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя»:
- пеню, нараховану за період з 21.12.2019 по 23.02.2021 на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 978945,34 грн;
- три відсотки річних, нарахованих на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 785160,95 грн.;
- інфляційні нарахування на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 1652518,06 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2021 позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» пеню, нараховану за період з 21.12.2019 по 23.02.2021 на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 959642,39 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» та Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2021 залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №280/1854/21.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (пункти 102.4 102.5 статті 102, пункт 200.12 статті 200 Податкового кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №280/4452/18, від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, від 03.12.2020 у справі №1340/4394/18, від 20.01.2021 у справі №520/3210/19.
На думку скаржника, судами неправомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 959642,39 грн, оскільки по декларації з ПДВ за лютий 2015 року саме з 30.04.2015 було порушено право позивача на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Оскільки, позивач звернувся з адміністративним позовом 10.03.2021, а право на бюджетне відшкодування та стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за лютий 2015 року виникло у нього 30.04.2015, враховуючи положення статті 122 КАС України та статті 102 Податкового кодексу України, на момент звернення до суду з позовною заявою строки звернення (як загальний так і спеціальний) з вимогами про стягнення пені в розмірі 959642,39 грн, сплинули, судами не наводяться обґрунтовані підстави стягнення пені за період з 21.12.2019 по 23.02.2021 по декларації лютого 2015 року.
Контролюючим органом зазначено, що помилка судів при вирішенні справи №280/1854/21 полягає у тому, що судами не обґрунтовується поважність причин пропуску звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування, період стягнення пені з 21.12.2019 також не обґрунтовується ні датою подачі позивачем заяви про бюджетне відшкодування, ні датою набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/1068/19 між тими ж сторонами щодо стягнення на користь позивача пені, нарахованої на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 5116983,23 грн.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Податковим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Посилання на висновки Верховного Суду, які ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення, зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги податкового органу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем було ініційоване судове провадження, у тому числі щодо стягнення пені на суму простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, і даний спір був вирішений в межах справи №280/6365/19, де суд стягнув з відповідача пеню нараховану на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 4917952,27 грн за період з 20.12.2016 по 20.12.2019. При цьому, станом на час розгляду даної справи рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі №280/6365/19 не набрало законної сили. Водночас, позивач звернувся до суду 10.03.2021 з вимогами про стягнення пені за період з 21.12.2019 по 23.02.2021, та зазначив, що зазначений період не перевищує 1095 днів від дня погашення заборгованості (23.02.2021) бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення пені на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України за період з 21.12.2019 по 23.02.2021 є обґрунтованими. Доводи касаційної скарги не містять спростування таких висновків суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, не конкретизовано, які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Формальні посилання на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 90, 242 КАС України не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №280/1854/21 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва