15 серпня 2022 рокуСправа № 300/8756/21 пров. № А/857/7072/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2022 року (суддя Кафарський В.В., м.Івано-Франківськ), -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати неправомірними дії ГУПФ щодо відмови в зарахуванні позивачу до страхового стажу період перебування у закордонному відрядженні в Іраку;
зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 з 10.03.2021 до страхового стажу період перебування у закордонному відрядженні в Іраку з 05.10.1989 по 25.10.1990.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що в ГУПФ відсутні підстави для зарахування позивачу до страхового стажу спірного періоду, так як у довідці, що підтверджує направлення його у закордонне відрядження відсутні дата та номер наказу про підписання контракту на закордонне відрядження. Зазначає, що позивачем попущено строк звернення до суду, оскільки пенсія йому призначена 10.03.2021, а з позовом він звернувся 27.12.2021.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного для призначення пенсії. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Пенсія призначена з 10.03.2021 з урахуванням страхового стажу 42 роки 03 місяці (коефіцієнт страхового стажу 0,42250) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.03.2021, коефіцієнт заробітку 2,67081.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 від 23.04.1977 позивач з 17.02.1983 по 15.09.1989 працював на посаді водія у Виробничому об'єднанні «Укрнафта» Надвірнянського управління технологічного транспорту (далі - ВО) з 15.09.1989 по 25.10.1990 перебував у закордонному відрядженні в Іраку, з 04.01.1991 прийнятий на роботу у ВО у зв'язку із закінченням закордонного відрядження (а.с.5 зворот).
Позивач 18.09.2021 звернувся до відповідача із заявою щодо його пенсійного забезпечення.
Відповідач за результатами розгляду заяви позивача листом від 21.09.2022 за №7593-7097/Б-02/8-0900/21 повідомив останньому про відсутність підстав для врахування до стажу роботи періоду перебування ОСОБА_1 у закордонному відрядженні в Іраку з 05.10.1989 по 25.10.1990 (а.с.8).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом №1058-IV ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 16 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, роботи за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання, пов'язані з умовами праці радянських працівників за кордоном, врегульовано «Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном», затвердженими постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25.12.1974 №365 (далі - Правила, Постанова №365 відповідно).
Зі змісту пункту 48 Правил вбачається, що працівникам, направленим до установ СРСР за кордоном, а також їх сімей, прийнятим на місці на штатні посади, час роботи в цих установах зараховується до їх безперервного трудового стажу при призначенні виплати з державного соціального страхування за умови вступу на роботу після повернення в СРСР протягом двох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання і перебування у відпустці, що невикористана за час роботи за кордоном.
Згідно пункту 50 Правил до стажу роботи за спеціальністю (педагогічний, медичний та інші) включається час роботи в установах СРСР за кордоном за даною спеціальністю.
Відповідно до пункту 52 Правил у трудові книжки спеціалістів, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх у розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном. Трудові книжки спеціалістів зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях, де вони працювали до виїзду за кордон.
У пункті 53 Правил вказано, що записи в трудові книжки спеціалістів проводяться після закінчення їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також заснування їх видачі (номери і дати відповідних наказів).
Пунктом 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162, Постанова №162 відповідно), яка була чинна на момент заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди, було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно статті 66 Закону №1788-ХІІ включення у заробіток для обчислення пенсії всіх видів оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.
За змістом статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим законом - на умовах передбачених абз.1 цієї частини. У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 01 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тобто, головною умовою врахування заробітку для призначення (перерахування) пенсії є відрахування страхових внесків із цих сум.
Згідно статті 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Приписами статті 72 Закону №1788-ХІІ визначено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64 -67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
При цьому необхідно зазначити, що механізм оплати праці спеціалістів (на час роботи позивача) регулювався Правилами, пункт 42 яких зазначав, що на соціальне страхування працівників установ СРСР за кордоном, які направлені з СРСР, а також прийнятих на роботу на місці на штатні посади з числа членів їх сімей, відповідні міністерства та відомства сплачують в СРСР у централізованому порядку страхові внески у відсотках, встановлених урядом СРСР від сум заробітної плати, виплачуваної названим працівникам в радянській та іноземній валютах.
Водночас відповідачем не надано доказів того, що позивачем не сплачувалися внески на державне соціальне страхування.
Згідно довідки АО «Зарубежнефть» ОСОБА_1 був направлений «Всесоюзным производственным объединением «Зарубежнефтестрой» Міністерства нафтової промисловості СССР в Ірак на роботу по контракту №55-079/21200 (Радянська організація) і працював з 05.10.1989 по 25.10.1990 на посаді автокранівщика. А з 31.10.1990 по 02.01.1991 позивачу було надано відпустку за відпрацьований за кордоном час (а.с.10).
З 04.01.1991 позивача прийнято на роботу автокранівщиком 1 класу у ВО у зв'язку з закінченням закордонного відрядження (наказ №198/к від 04.01.1991). 31.12.1998 звільнений за переведенням в НГВУ «Надвірнанафтогаз» (наказ №145/к від 31.12.1998).
Таким чином, судом вірно встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача під час перебування у трудових відносинах з ВО він був направлений у закордонне відрядження до Іраку, тому на виконання положень пунктів 52, 53 Правил у трудову книжку на підставі довідки, ВО внесено запис про перебування ОСОБА_1 у закордонному відрядженні з 15.09.1989 по 25.10.1990.
Із наявних записів у трудовій книжці встановлено, що після повернення з Іраку позивач з 04.01.1991 знову приступив до роботи на підприємстві, де працював до виїзду за кордон, тобто з дотриманням строків, вказаних у пункті 48 Правил.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції вірно вказав на те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного для призначення пенсії.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.
У постанові від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17 Верховний Суд висловив правову позицію стосовно того, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
З врахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу норм законодавства, наведених вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що період перебування в закордонного відрядженні з 05.10.1989 по 25.10.1990, що мало місце до 01.01.2004, за правилами, визначеними частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV, статтею 56 Закону №1788-XII має бути зарахований до трудового (страхового) стажу роботи позивача.
Водночас суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС, з таких підстав.
Відповідно до частини першої-другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючи початок перебігу строку звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду, судом встановлено, що позивач про не зарахування спірного періоду до страхового стажу дізнався з листа-відповіді ГУПФ від 21.09.2021, а до суду звернувся 28.12.2021, про що свідчить відтиск штемпеля АТ «Укрпошта» на конверті (а.с.15).
Отже строк звернення до суду останнім не пропущено.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.
Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний