ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" серпня 2022 р. справа № 300/2402/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 16.06.2022 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19.11.2021 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 16.12.2021 відповідач у задоволенні її заяви відмовив, посилаючись на те, що пенсія за віком обчислена відповідно до норм чинного пенсійного законодавства. Позивач вважає дії відповідача протиправними та просить зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.12.2021 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.07.2022 (а.с.17-19). У даному відзиві представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила, при цьому зокрема вказала, що у постанові від 23.10.2019 у справі №809/627/18 (провадження №К/9901/59503/18) Верховний Суд прийшов до висновку про те, що у зв'язку зі змінами внесеними до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закон пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також зазначила, що проведення перерахунку пенсії згідно статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можливе тільки у разі призначення позивачу пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також у відзиві на позов представник відповідача послалася на аналіз судової практики з приводу аналогічного предмету спору, зокрема постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №300/2417/19 та від 14.04.2022 у справі №300/3758/20. Просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою суду від 21.06.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.13-14).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.01.2000 (а.с.5).
Позивач з 19.09.2006 отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку встановленого для одержання державних пенсій згідно із пунктом 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка обчислена за нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 7).
19.11.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.6).
Листом від 16.12.2021 №9703-9142/Ш-02/8-0900/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що їй призначена пенсія відповідно статті 55 Закону України ", яка обчислена за нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проведення перерахунку пенсії згідно статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можливе тільки у разі призначення позивачу пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням страхового стажу 35 років 5 місяців та середньомісячній зарплаті за період з 01.07.1994 по 30.06.1999 і з 01.07.2000 по 31.12.2008 - 4586,18 грн (індивідуальний коефіцієнт становить 0,84513) та становить 2200,00 грн, в тому числі: 1624,29 грн - розмір пенсії за віком; 170,82 грн - додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії; 161,10 грн - доплата до пенсії за понаднормовий стаж (15 років); 243,79 грн - доплата до 2200,00 грн. Пенсія перерахована відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 7-8).
Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернулася до суду за захистом свого права.
Надаючи спірним правовідносинам правову оцінку, суд виходить з такого.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України №1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон № 796-ХІІ) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (в редакції чинній до 11.10.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (набрав чинності 11.10.2017) частину 2 статті 56 Закону №796-ХІІ доповнено реченням "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 2 статті 27 Закон №1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 27 Закон №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп-Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
З аналізу зазначених норм слідує, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV.
Оскільки позивач не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV, а наголошує на збереженні визначених ст. 26 Закону № 1058-IV умов пенсійного забезпечення, на думку суду, відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 відсотків заробітку.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18, а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи.
Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд не стягує з відповідача витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців,15, м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.