Справа №155/741/22
Провадження №2-з/155/13/22
15 серпня 2022 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горохів заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить накласти арешт та передати на його відповідальне зберігання належне йому майно, а саме металобрухт чорних металів в кількості 100 тон, що був переданий ОСОБА_2 за Договором про надання послуг з відповідального зберігання від 15 лютого 2022 року, що знаходиться в селі Новостав Горохівського району Волинської області; накласти арешт та передати на його відповідальне зберігання екскаватор ЕШ10/70 та екскаватор ЕШ 6/45, розташовані в смт. Пантаївка Олександрійського району Кіровоградської області та належать ДП «ОК «Укрвуглерестуктуризація».
Заява мотивована тим, що 02 серпня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_2 (відповідача - 1) за договором про надання послуг з відповідального зберігання від 15 лютого 2022 року. Металобрух, який є предметом договору, був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 та вивезений до Волинської області в село Новостав. На лист заявника про повернення металобрухту ОСОБА_4 відповів відмовою, посилаючись на бойові дії в Україні.
Водночас, 02 серпня 2022 року заявник уклав договори відступлення права вимоги з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за умовами якого до нього перейшло право вимоги до ДП «ОК «Укрвуглерестуктуризація» на суму 2180655,83 гривень та 320648,90 гривень (загальна сума 2501304,73 гривні). На балансі ДП «ОК «Укрвуглерестуктуризація» перебувають екскаватори ЕШ 10/70 та ЕШ 6/45, які розташовані в смт. Пантаївка Олександрійського району Кіровоградської області та фактично є металобрухтом.
Для недопущення розкрадання даного майна заявник вважає за доцільне застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та передачі майна на його відповідальне зберігання.
Для вирішення питання про забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом накладення арешту на майно сторони в судове засідання не викликалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів особи у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заявник стверджує, що з метою захисту порушених прав він має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення майна з чужого незаконного володіння та до ДП «ОК «Укрвуглерестуктуризація» про визнання права власності на майно. Фактично вимоги заявника, викладені у прохальній частині заяви про забезпечення позову, зводяться до того, що він просить суд передати йому майно ще до подання ним позову. Такі вимоги є тотожними за своїм змістом із вимогами майбутніх позовних вимог. При цьому, суд бере до уваги той факт, що заявник не обґрунтував та не надав суду доказів, в чому полягає реальна загроза, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (причини забезпечення позову).
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Враховуючи вищезазначені положення ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.