ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" серпня 2022 р. справа № 300/7424/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській, в якому просить суд:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо виведення переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 08.12.2020 по 30.09.2021 у сумі 37429,88 грн;
скасувати виведену ОСОБА_1 переплату пенсії за період з 08.12.2020 р. по 30.09.2021 р. в сумі 37429,88 грн;
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, що полягає в неврахуванні з 08.12.2020 при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 за нормами ЗУ «Про державну службу» довідок Архівного відділу Калуської міської ради №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020;
зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 08.12.2020, врахувавши при нарахуванні даного виду пенсії довідки про складові заробітної плати державного службовця №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, видані Архівним відділом Калуської міської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала на те, що бездіяльність відповідача полягає в неврахуванні довідок про заробітну плату №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, виданих Архівним відділом Калуської міської ради, при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 з 08.12.2020 за нормами ЗУ «Про державну службу». Крім того, на її думку відповідачем протиправно виведено переплату пенсії ОСОБА_1 за період з 08.12.2020 по 30.09.2021 у сумі 37429,88 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.10.1985 по 02.04.1991 (5 років 5 місяців) працювала на посадах інспектора комісії в справах неповнолітніх, інспектора по роботі з юнаками допризивного та призивного віку, інструктора організаційно-інструкторського відділу Калуського райвиконкому, з 02.04.1991 до сьогодні (на день подання позов до суду) - начальник архівного відділу Калуської міської ради.
З 23.06.2003, з часу встановлення інвалідності, яка настала у період перебування на державній службі, ОСОБА_1 перебувала на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності, з 26.07.2016, тобто після досягнення 57 років і 6 місяців (пенсійний вік для жінок, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, згідно ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", далі по тексту також - ЗУ «Про ЗДПС») - як одержувач пенсії за віком згідно норм ЗУ «Про ЗДПС». Дана обставина також підтверджується відповідачем у рішенні від 17.12.2020 №11.
Статтею 10 ЗУ «Про ЗДПС» визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, інвалідністю, у зв'язку з втратою годувальника), або за різними Законами, що регулюють питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян - призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В зв'язку з наявністю права на призначення пенсії за віком за нормами ЗУ «Про державну службу», 08.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу». 08.12.2020, разом із заявою про переведення на пенсію згідно ЗУ «Про державну службу», ОСОБА_1 було подано до пенсійного органу три довідки про складові заробітної плати державного службовця: №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, видані Архівним відділом Калуської міської ради, оригінальні примірники яких було проскановано та долучено до матеріалів пенсійної справи позивачки.
Однак, 17.12.2020 рішенням №11 відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком за нормами ЗУ «Про державну службу».
Не погодившись із такою відмовою у переведенні на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу», у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови в переведенні її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов'язання вчинити дії.
25.03.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №300/388/21, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу" від 17.12.2020 за № 11.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу", починаючи з 08.12.2020.
Не погоджуючись з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2021, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку.
31.05.2021 Восьмим апеляційним адміністративним судом постановлену ухвалу, якою апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернуто.
Таким чином, 31.05.2021 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 набрало законної сили.
22.06.2021 листом №0900-0305-8/21691 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про наступне: «оскільки в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду не визначено з урахуванням якої довідки про складові заробітної плати слід призначити пенсію та які суми врахувати для обчислення її розміру, вам необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) за місцем проживання для вирішення питання виконання рішення суду».
Отримавши вказаного листа, ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян з метою з'ясування всіх нюансів щодо призначення їй пенсії на підставі рішення суду. На усному прийомі позивачці було повідомлено, що, на переконання відповідача, пенсійний орган не зобов'язаний нарахувати їй пенсію з урахуванням поданих до заяви від 08.12.2020 р. довідок Архівного відділу Калуської міської ради №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020 р., так як суд прямо не зобов'язав їх це робити.
Відповідач зазначене вище не спростовує.
27.07.2021 листом №5757-5667/К-02/8-0900/21 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 , що станом на 26.07.2021 ним не виконано рішення суду в зв'язку з тим, що позивачці необхідно надати довідки про заробітну плату державного службовця встановленого взірця.
Оскільки, такі довідки позивачкою вже були подані відповідачу разом із заявою про переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу» 08.12.2020, тому 06.08.2021 на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено заяву з вимогою про призначення пенсії згідно рішення суду з урахуванням при обчисленні розміру пенсії довідок про заробітну плату №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, виданих Архівним відділом Калуської міської ради.
На підтвердження факту наявності у відповідача зазначених довідок, до заяви від 06.08.2021 позивачкою долучено копії: заяви від 08.12.2020, розписки-повідомлення від 08.12.2020 та довідок про заробітну плату №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 отримано лист ГУ ПФУ №6701-6433/К-02/8-0900/21, від 25.08.2021, в якому не було розкрито відповіді на порушені у заяві від 06.08.2021 питання, проте у даному листі, значиться, що станом на 26.07.2021 рішення суду не виконано в зв'язку з тим, що, на переконання відповідача, ОСОБА_1 необхідно надати довідки про заробітну плату державного службовця встановленого взірця у відповідності до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсії окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017.
Крім цього, наприкінці жовтня 2021 позивачкою отримано лист ГУ ПФУ №7389-6938/К-02/8-0900/21 від 10.09.2021, в якому значиться, що пенсійний орган не враховує довідки про заробітну плату №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, видані Архівним відділом Калуської міської ради, так як у них зазначені складові заробітної плати особи місцевого самоврядування (начальника архівного відділу Калуської міської ради), а не державного службовця.
Також, відповідач зазначає, що його не було зобов'язано враховувати дані довідки, а відтак ГУ ПФУ не має можливості визначити розмір пенсії державного службовця на виконання рішення суду.
Крім цього, у листі від 10.09.2021 відповідач зазначає, що позивачці здійснено переведення на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» з 08.12.2020, однак в заробіток державного службовця внесено нулі, оскільки, на думку відповідача, пенсійний орган не було зобов'язано призначити позивачці пенсію державного службовця, врахувавши довідки Архівного відділу Калуської міської ради. Таким чином, за новими підрахунками пенсійного органу, розмір пенсії позивачки є мінімальним та становить з 08.12.2020 1769 грн.
Крім того, відповідач вивів позивачці переплату пенсії за період з 08.12.2020 по 30.09.2021 на загальну суму 37429,88 грн, яку вимагає погасити в добровільному порядку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 за № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
В статті 2 Закону № 2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за №3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).
Натомість, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року за № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
До досягнення віку, встановленого першим реченням ч. 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема віку 57 років 6 місяців - для жінок, народжених в період з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: 1) досягли певного віку; 2) мають передбачений законодавством страховий стаж; 3) мають стаж державної служби не менш як 10 років (для осіб, які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців), або не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та підтримана Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/1, від 31 жовтня 2018 року у справі №592/2209/17, від 22.11.2018 у справі 500/6640/16.
Право ОСОБА_1 на переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 08.12.2020 (з дня подачі заяви), підтверджено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі № 300/388/21, яке набрало законної сили 31.05.2021, так як вона мала для цього усі необхідні умови: пенсійний вік, необхідний страховий стаж та стаж державної служби понад 35 років.
Згідно частини 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, дана обставина не підлягає доказуванню.
Таким чином, не підлягає доказуванню та обставина, що станом на дату звернення до відповідача із заявою від 08.12.2020 про переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу», позивачка користувалася усіма правами, встановленими Законом України «Про державну службу» № 889-VIII та Постановою КМУ №622 від 14 вересня 2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», для державних службовців.
Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Згідно пункту 5 Порядку, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою Правління ПФУ №1-3 від 17.01.2017, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 за № 180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям.
Зокрема, в додатку 1 даної Постанови затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Довідки №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, видані Архівним відділом Калуської міської ради, за формою та змістом відповідають вимогам форм довідок, затверджених Постановою Правління ПФУ №1-3 від 17.01.2017, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», адже містять усі необхідні складові заробітної плати працюючого державного службовця.
Вказані довідки також містять необхідну інформацію про те, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
А тому відповідач був зобов'язаний провести обрахунок пенсії позивачки за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 08.12.2020, виходячи із даних заробітної плати державного службовця, зазначених у довідках Архівного відділу Калуської міської ради №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, поданих разом із заявою від 08.12.2020.
Також, суд звертає увагу на той факт, що при зверненні до відповідача із заявою від 08.12.2020, відповідач не висловлював ОСОБА_1 жодних зауважень з приводу поданих нею до заяви довідок №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), в пункті 4.1 якого визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Вказаним додатком встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить про призначення (перерахунок) їй пенсії.
Заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації) (п.1.1 Порядку №22-1).
Згідно п.3.3 Порядку подання та оформлення документів, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Цитовані норми Порядку №22-1 зазначені в редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу.
З 16.12.2020 редакція пункту 4.2. Порядку №22-1 викладена наступним чином: «При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу».
Аналіз даних норм свідчить про те, що обов'язок перевірки правильності поданих документів, надання необхідних бланків, а також допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії лежить саме на територіальних органах ПФУ, а не на особі, яка звертається за призначенням пенсії.
Більше того, саме на уповноваженого працівника сервісного центру ПФУ покладено прямий обов'язок у наданні інформації щодо умов та порядку призначення, переведення, перерахунку пенсії, правильності змісту поданої заяви та належного оформлення наданих документів.
Щодо протиправності дій відповідача, що полягають у виведенні позивачці переплати пенсії за період з 08.12.2020 по 30.09.2021.
Чинним законодавством України передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду .
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Відповідно до ч.1 та абз.1 ч.2 ст.50 Закону України від 09.07.03 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно з приписами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.03 № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.14 року № 25-3) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.03 за №374/7695 (далі також - Порядок № 6-4).
Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї, тощо.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що надмірно сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №487/3380/16-а.
Обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій саме з пенсіонера є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми надміру виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі № 686/26486/14-а, постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №340/644/15-а, від 26 березня 2020 року у справі №299/3616/16-а.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, необхідно виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі №299/3616/16-а.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від
02 липня 2014 року у справі 6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі 6-151цс13, а також Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №487/3380/16-а, які є обов'язковими для виконання судами всіх інстанцій.
Таким чином, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії, орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням ОСОБА_1 недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
На переконання суду, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсії в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для вирішення питання про відшкодування переплати пенсії (тобто боргу позивачки перед пенсійним органом) у відповідача немає.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачем разом з заявою про перехід на інший вид пенсії (так вказано у графі «Вид перерахунку») від 08.12.2020 надавалися: довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № №01.2-94/168 від 08.12.2020 та дві довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області всупереч вимогам Закону України «Про державну службу» допустило протиправну бездіяльність, що полягає у переведенні позивача на пенсію державного службовця без урахування заробітної плати ОСОБА_1 - працюючого державного службовця: її посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років та даних про складові її заробітної плати для призначення пенсії (за період з 01.05.2016 по 30.11.2020).
Крім цього, у цій справі відсутні будь-які обставини, які можуть свідчити про те, що в період з 08.12.2020 по 30.09.2021 ОСОБА_1 неправомірно отримувала пенсію у збільшеному розмірі, адже всі кошти, які виплачувались їй пенсійним органом, були нараховані правомірно, на підставі достовірних документів про її стаж та заробітну плату, а тому підстави для будь-яких відрахувань відсутні, як і відсутні обставини для неврахування при обчисленні розміру пенсії позивачки згідно ЗУ «Про державну службу» довідок Архівного відділу Калуської міської ради №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020.
Щодо обраного способу захисту порушених прав.
Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї».
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.
Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 22 Основного Закону України.
Ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 р. «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".
Додатково необхідно наголосити, що згідно п. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Суд вважає, що ефективним засобом правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. та ст. 5 КАС України, який виключить для ГУ ПФУ в Івано-Франківській області можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, буде:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо виведення переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 08.12.2020 р. по 30.09.2021 р. в сумі 37429,88 грн.;
скасувати виведену ОСОБА_1 переплату пенсії за період з 08.12.2020 р. по 30.09.2021 р. в сумі 37429,88 грн.;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в неврахуванні з 08.12.2020 при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 за нормами ЗУ «Про державну службу» довідок Архівного відділу Калуської міської ради №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020 р.;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивачки відповідно до Закону України «Про державну службу» з 08.12.2020, врахувавши при нарахуванні даного виду пенсії довідки про складові заробітної плати державного службовця №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020 р., видані Архівним відділом Калуської міської ради.
Щодо розподілу судових витрат із сплати судового збору.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 , як інвалід ІІ групи довічно, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії АВ №0589730, звільнена від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Щодо судових витрат в на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 2 вказаної статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
14.11.2021 між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Шевченко Н.П. укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір) з приводу оскарження бездіяльності Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо неврахування з 08.12.2020 при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 за нормами ЗУ «Про державну службу» довідок Архівного відділу Калуської міської ради №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020 р. та визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо виведення переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 08.12.2020 р. по 30.09.2021 р. в сумі 37429,88 грн.
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що вартість послуг правової допомоги в суді першої інстанції, яким виступає Івано-Франківський окружний адміністративний суд, становить 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В пункті 3.2 Договору сторони погодили, що Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату гонорар протягом трьох місяців після набрання рішенням суду по суті спору законної сили.
Згідно пункту 3.5 Договору, сторони погодили, що завершення усіх необхідних дій в суді певної інстанції оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний Сторонами та скріплений їх печатками (у разі наявності).
Відповідно до акту прийому-передачі послуг від 17.11.2021, сторони остаточно зазначили перелік наданих послуг, а саме: зустріч, консультацію клієнта, узгодження правової позиції; вивчення та правовий аналіз доказів по справі; вивчення та правовий аналіз судової практики в подібних спорах; підготовка адміністративного позову та додатків до нього згідно з вимогами ст. ст. 94, 160 КАС України.
Також в пунктах 2-3 Акту значиться, що розмір винагороди (гонорар) Адвоката по справі в суді першої інстанції становить 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., який має бути сплачений Клієнтом протягом трьох місяців після набрання рішенням суду по суті спору законної сили.
Суд звертає увагу, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Дана позиція узгоджується з правовими висновками ВС у справі № 280/2635/20, від 26.06.2019 у справі №813/481/18 та ін.
Зокрема у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове, яким стягнув із суб'єкта владних повноважень ще не оплачені, але заплановані витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн. є співмірною із складністю цієї справи та з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виведення переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 08.12.2020 по 30.09.2021 у сумі 37429,88 гривень.
Скасувати виведену ОСОБА_1 переплату пенсії за період з 08.12.2020 по 30.09.2021 у сумі 37429,88 гривень.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягає в неврахуванні з 08.12.2020 при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 за нормами Закону України «Про державну службу» довідок Архівного відділу Калуської міської ради №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 08.12.2020, врахувавши при нарахуванні даного виду пенсії довідки про складові заробітної плати державного службовця №01.2-94/168, №01.2-94/169, №01.2-94/170 від 08.12.2020, видані Архівним відділом Калуської міської ради.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Шумей М.В.