ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2022Справа № 910/18259/21
За позовомФізичної особи-підприємця Ахундової Карини Юріївни
доАнтимонопольного комітету України
проскасування рішення
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чернюшок М.І. - представник за довіреністю.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18259/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Ахундової Карини Юріївни до Антимонопольного комітету України відповідно до якого позивач просить:
- скасувати рішення Антимонопольного комітету України, викладене у листі від 07.09.2021 № 130-29/07-13091 про відмову в залученні позивача до справи про порушення АТ "Приватбанк" законодавства про захист економічної конкуренції за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг еквайрінгу шляхом встановлення завищеної комісії за послуги еквайрінгу у якості третьої особи;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України розглянути клопотання відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Представник відповідача 30.12.2021 поштовим листом на адресу Господарського суду міста Києва надіслав відзив на позовну заяву.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 04.08.2022.
Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 04.08.2022 заперечував проти заявленого позову та надав усні пояснення по справі.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 04.08.2022 не забезпечив, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.04.2021 на офіційному сайті Антимонопольного комітету України було розміщено повідомлення про початок розгляду Комітетом справ проти АТ «КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг еквайрингу.
Позивач зазначає, що ФОП Ахундова К.Ю. є суб'єктом ринку послуг карткових платіжних систем, одержує послуги еквайрингу платіжного сервісу АТ КБ «Приватбанк» - LiqPay під час здійснення розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням покупцями електронних платіжних засобів, щодо якого розпочато розслідування в антимонопольній справі.
Ахундова К.Ю. 06.08.2021 звернулася до Антимонопольного комітету України з клопотанням (вх. АМКУ 09.08.2021 № 8-01/11077) про залучення третьою особи до участі у справі про порушення АТ КБ «Приватбанк» законодавства про захист економічної конкуренції, яке обгрунтоване , зокрема, тим, що дії АТ КБ «Приватбанк» у вигляді встановлення завищеної комісії за послуги еквайрингу є неприпустимими та були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Позивач просила Комітет залучити її третьою особою до участі у справі проти АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг еквайрингу у зв'язку з тим, що рішення у цій справі може суттєво зачіпати її права та інтереси, охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Рішенням Антимонопольного комітету України, яке оформлене листом від 07.09.2021 № 130-29/07-13091 «Щодо залучення до справ у якості третьої особи» відповідач, розглянувши клопотання ФОП Ахундової К.Ю. зазначив, що ФОП Ахундовою К.Ю. не надано підтверджуючих документів стосовно того, що рішення у справах про порушення АТ КБ «Приватбанк»мта АТ «Ощадбанк» законодавства про захист економічної конкуренції можуть суттєво зачіпати її права та інтереси, охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Тож, з урахуванням зазначеного вище, Комітетом було повідомлено про відсутність підстав для прийняття розпорядження про визнання ФОП Ахундової К.Ю. третьою особою, залученою до участі у справах.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Комітету, яке оформлено листом від 07.09.2021 № 130-29/07-13091 (далі також - Рішення) є незаконним, оскільки наслідком відмови Комітету у залученні позивача, що є суб'єктом на рингу послуг карткових платіжних систем та одержує послуги еквайрингу платіжного сервісу АТ КБ «Приватбанк» LiqPay у якості третьої особи до справи про порушення АТ КБ «Приватбанк» законодавства про захист економічної конкуренції, є позбавлення її прав наданих законом щодо стосуються можливості ознайомлюватися з матеріалами справи, наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі, подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством.
Крім того, позивач вказує, що від прийнятого Комітетом рішення щодо АТ КБ «Приватбанк» залежить, чи зможе позивач, як споживач послуг еквайрингу платіжного сервісу АТ КБ «Приватбанк» LiqPay повернути собі переплачені кошти, у порядку, визначеному положеннями ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки своїми неравомірними діями (встановлення завищеної комісії за послуги еквайрингу) АТ КБ «Приватбанк» порушило право позивача на належне отримання послуг з прийому платежів за допомогою системи LiqPay.
З огляду на викладене позивач просить суд скасувати рішення Антимонопольного комітету України, викладене у листі від 07.09.2021 № 130-29/07-13091 про відмову у залученні позивача до справи про порушення АТ КБ "Приватбанк" законодавства про захист економічної конкуренції за ознаками зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг еквайрингу шляхом встановлення завищеної комісії за послуги еквайрингу у якості третьої особи, прийнятого за результатами розгляду клопотання позивача вх. АМКУ 09.08.2021 № 8-01/11077 та зобов'язати Антимонопольний комітет України розглянути клопотання позивача від 06.08.2021 (вх. АМКУ вх. АМКУ 09.08.2021 № 8-01/11077) про залучення третьою особою до участі у справі про порушення АТ КБ "Приватбанк" законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", «Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Рішення та розпорядження державних уповноважених Антимонопольного комітету України приймаються від імені Антимонопольного комітету України.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за, зокрема заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Законом України «Про захист економічної конкуренції» заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відмова Комітету в розгляді справи, тощо є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом-повідомленням. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, №160/2452/19 від 18.03.2020.
Так, згідно зі ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Як встановлено судом, ФОП Ахундова К.Ю. звернулася до Антимонопольного комітету України з клопотанням б/н від 06.08.2021 про залучення третьою особою до участі у справі про порушення АТ КБ «Приватбанк» законодавства про захист економічної конкуренції.
В обгрунтування клопотання щодо залучення до участі у справі третьою особою, позивач зазначає, що:
- ФОП Ахундова К.Ю. отримує послуги еквайрингу під час здійснення розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням покупцем електронних платіжних засобів;
- за договором публічної оферти з платіжним сервісом АТ КБ «Приватбанк» LiqPay ФОП Ахундова К.Ю. отримує платежі за послуги з розміщення та обробки інформації, створення сайту в мережі Інтернет;
- комісія, яка утримується з ФОП Ахундової К.Ю. за кожну транзакцію переказу коштів, складає 2,75 %;
- розмір комісії за еквайринг не зменшується у випадках, коли АТ КБ «Приватбанк» виступає одночасно і еквайром, і емітентом електронного платіжного засобу;
- протягом травня-листопада 2020 використання платіжного сервісу LiqPay загалом було сплачено 1 574, 00 грн за послуги переказу грошових коштів;
- частка операцій, які здійснювалися з використанням покупцями електронних платіжних засобів, емітентом яких є АТ КБ «Приватбанк», становить близько 30 % від загальної кількості операцій, здійснених з використанням покупцями електронних платіжних засобів;
- за усіма зазначеними операціями, за відсутності необхідності сплачувати комісію інтерчендж, АТ КБ «Приватбанк» як банк-еквайр не змінював розмір комісії за еквайринг. Тобто, АТ КБ «Приватбанк» безпідставно стягнув з ФОП Ахундової К.Ю. завищену комісію, оскільки ці операції не передбачали витрати на інтерчендж.
Крім того, у клопотанні зазначено, що залучення ФОП Ахундової К.Ю. є необхідним для можливості отримання всіх процесуальних документів, можливості надання Комітету власних доказів та пояснень, ознайомлення з матеріалами справи та поясненнями відповідачів у такі справи, подання клопотань тощо.
Відповідно до приписів ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.
Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою).
Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Стеттею 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі); оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Комітет залучає особу до участі у справі, у якості третьої особи у разі, якщо рішення в антимонопольній справі може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом, тобто виходячи з критерію суттєвості.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що ФОП Ахундової К.Ю. не було надано Комітету підтверджуючих документів стосовно того, що рішення у справах про порушення АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» законодавства про захист економічної конкуренції можуть суттєво зачіпати її права та інтереси, охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції», тобто ФОП Ахундової К.Ю. не підтверджено документально, зокрема:
- обґрунтування неможливості використання інших платіжних систем ніж система LiqPay, та наявності суттєвих фінансових та інших загроз для ведення господарської діяльності в разі переходу на інший платіжний сервіс;
- обмеження можливості торговців у виборі еквайрингової установи для відповідних послуг за критерієм вартості послуг.
Відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Суд зазначає, що споживачами послуг еквайрингу під час здійснення розрахунків за операціями, що здійснюються з використаннями покупцями електронних платіжних засобів є фактично всі суб'єкти господарювання у сфері торгівлі, тож залучення кожного з них у разі звернення з відповідними клопотанням до Комітету може значно обтяжити розгляд антимонопольної справи та призвести до необгрунтованого затягування термінів її розгляду, пов'язаними з процесуальним забезпеченням розгляду справи.
Таким чином, ФОП Ахундовою К.Ю. у поданому до Комітету клопотанні не підтверджено належними та достовірними доказами, що рішення у справах про порушення АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» законодавства про захист економічної конкуренції можуть суттєво зачіпати її права та інтереси, охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції».
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Комітетом в оскаржуваному рішенні було повідомлено позивача, що у разі якщо ФОП Ахундова К.Ю. надасть інформацію, яка сприятиме розгляду справи, така інформація може бути залучена до матеріалів відповідних справ.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що під час прийняття рішення, яке оформлено листом від 07.09.2021 № 130-29/07-13091 Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
При цьому суд зазначає, що позовна заява Ахундової Карини Юріївни не містить обгрунтованих підстав, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для скасуваня рішення Антимонопольного комітету України, викладеного у листі від від 07.09.2021 № 130-29/07-13091 про відмову у залученні ФОП Ахундової К.Ю. до справ у якості третьої особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких вона звернулася до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги про скасування рішення Антимонопольного комітету України, викладеного у листі від 07.09.2021 № 130-29/07-13091 про відмову у залученні позивача до справи про порушення АТ КБ "Приватбанк" та АТ «Ощадбанк» законодавства про захист економічної конкуренції за ознаками зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг еквайрингу шляхом встановлення завищеної комісії за послуги еквайрингу у якості третьої особи, прийнятого за результатами розгляду клопотання позивача від 06.08.2021 (вх. АМКУ вх. АМКУ 09.08.2021 № 8-01/11077) не підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що прийняття розпорядження про залучення особи до участі в антимонопольній справі, у якості третьої особи, у зв'язку з тим, що рішення Комітету може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані ЗакономУкраїни «Про захист економічної конкуренції», є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, які прийняті Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Поряд з цим, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд зазначає, що вимога позивача про зобов'язання Антимонопольний комітет України розглянути клопотання позивача від 06.08.2021 (вх. АМКУ вх. АМКУ 09.08.2021 № 8-01/11077) про залучення третьою особою до участі в антимонопольній справі про порушення АТ КБ "Приватбанк" та та АТ «Ощадбанк» законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", також не підлягає задоволенню, оскільки прийняття розпорядження про залучення особи до участі в антимонопольній справі у якості третьої особи відноситься до дискреційних повноважень Антимонопольного комітету України, а суд не повинен втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його розглянути клопотання позивача, поза межами процедури, визначеної законом.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ахундової Карини Юріївни до Антимонопольного комітету України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ахундової Карини Юріївни до Антимонопольного комітету України відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко