номер провадження справи 9/84/22
15.08.2022 Справа № 908/1321/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу
заявника: Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)
до боржника: Приватного підприємця Коновалова Станіслава Євгенійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
за вимогою про стягнення суми 832,01 грн.
Без повідомлення(виклику)заявника і боржника
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою за вих. № 25/07-02 від 25.07.2022 (вх. № 1458/08-07/22 від 08.08.2022) про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємця Коновалова Станіслава Євгенійовича основного боргу за відпущену теплову енергію у розмірі 832,01 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100843 від 01.06.2010.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 08.08.2022 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1321/22 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що 01.06.2010 року між Концерном „Міські теплові мережі” (далі Теплопостачальна організація, заявник) та Приватним підприємцем Коноваловим Станіславом Євгенійовичем (далі Споживач, боржник) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100843, відповідно до умов п. 1.1. якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді (далі - теплову енергію) Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору. Теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно до договору. Заявник вказує, що теплова енергія постачалась на викуплене нежитлове приміщення по вул. Сергія Синенка, 23. Нежитлове приміщення знаходиться на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку. Система опалення загальна з будинком. Зазначає, що на виконання умов Договору Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію у наступному періоді квітень 2020р., з листопада 2020р. по квітень 2021р. на загальну суму 854,09 грн., з яких сплачено 22,08 грн. Вказує, що на день подання цієї заяви розмір несплаченого основного боргу складає 832,01 грн., факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками. Розділом 6 Договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію. Згідно із п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 6.4. Договору Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. Згідно із п. 6.7. Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2-А документи за розрахунковий період: - рахунок; - акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну. Заявник зазначає, що відповідно до умов Договору № 100843 від 01.06.2010 у Теплопостачальної організації відсутній обов'язок надсилати споживачу рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії, однак заявником за квітень 2020р. направлені на адресу споживача поштовою кореспонденцією; з листопада 2020 по квітень 2021р. рахунки надавалися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Вказує, що заявником повторно направлено на адресу боржника рахунки за квітень 2020р., з листопада 2020р. по квітень 2021р. з супровідним листом та вимогою погасити заборгованість. Заявник зазначає, що боржник не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим у боржника виникла грошова заборгованість у розмірі 832,01 грн., яка станом на день подачі заяви до суду не сплачена.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом статей 148, 154 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовий наказ є судовим рішенням.
Таким чином, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.
Згідно із вимогами ч. 2 (пункти 4, 5), ч. 3 (пункти 3, 4) ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт настання строку виконання боржником зобов'язання, перевірити його розмір.
Так, в пункті 11.1. укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100843 від 01.06.2010 зазначено, що невід'ємними частинами цього Договору є: додатки до Договору № 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6.
Втім, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України заявник додаток № 6 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100843 від 01.06.2010 суду не надав.
Так, в тексті поданої заявником заяви зазначено, що факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками. При цьому заявник вказує, що відповідно до п. п. 6.7. договору № 100843 від 01.06.2010 Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2-А документи за розрахунковий період: - рахунок; - акт приймання-передачі теплової енергії; - податкову накладну. Відповідно до п.п. 6.7.1., 6.7.2. п. 6.7. договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем і оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. Згідно із п. 6.3. Договору підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.
На підтвердження вказаних обставин щодо наявності заборгованості у боржника за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100843 від 01.06.2010 заявник надав суду копії рахунків на оплату за постачання теплової енергії та акт приймання-передачі теплової енергії за квітень 2020 року, розрахунок основного боргу.
Заявник не надав суду акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2020 по квітень 2021.
Отже, заявником не додано до заяви всі акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які є підставою для проведення остаточних розрахунків в розумінні п. 6.7.2. договору № 100843 від 01.06.2010, а відтак не надано до поданої заяви документи, які підтверджують факт постачання теплової енергії боржнику за вказаним договором на загальну суму 854,09 грн.
Заявник в поданій заяві зазначив, що Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію у наступному періоді квітень 2020р., з листопада 2020р. по квітень 2021р. на загальну суму 854,09 грн., з яких сплачено 22,08 грн.
Втім первинні докази здійснення боржником часткової оплати в сумі 22,08 грн. (платіжні документи, виписки по рахунку) заявник суду не надав.
Ненадання заявником до поданої заяви первинних доказів здійснення боржником часткової оплати за договором № 100843 від 01.06.2010 в розмірі 22,08 грн. позбавляє суд можливості перевірити виникнення у заявника права грошової вимоги до боржника щодо основного боргу саме в розмірі, зазначеному в поданій заяві.
З огляду на наведене вбачається, що заява Концерну «Міські теплові мережі» за вих. № 25/07-02 від 25.07.2022 про видачу судового наказу подана з порушенням вимог п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
Враховуючи ненадання заявником до поданої заяви доказів, які підтверджують викладені обставини щодо постачання боржнику теплової енергії за договором (актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період, оформлених у відповідності із п. 6.7.2. договору), доказів здійснення боржником часткової оплати за договором № 100843 від 01.06.2010 в розмірі 22,08 грн., суд дійшов висновку про те, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги (саме в розмірі 832,01 грн.), за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно із п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суд відмовляє у видачі судового наказу за заявою Концерну «Міські теплові мережі» за вих. № 25/07-02 від 25.07.2022 про стягнення з Приватного підприємця Коновалова Станіслава Євгенійовича основного боргу за відпущену теплову енергію у розмірі 832,01 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100843 від 01.06.2010 - на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Частиною 1 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Концерну «Міські теплові мережі» у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємця Коновалова Станіслава Євгенійовича основного боргу за відпущену теплову енергію у розмірі 832,01 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100843 від 01.06.2010.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 15.08.2022 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва