Справа №173/812/22
Провадження №2-о/173/54/2022
10 серпня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.
при секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами окремого провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника, адвокат Гуравська Валентина Юріївна, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-
28.06.2022 року до суду звернулася заявник, ОСОБА_1 , представник заявника, адвокат Гуравська В.Ю., з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження з викликом учасників розгляду справи на 10 серпня 2022 року.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.
Згідно заявлених вимог заявниця просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області, прийняла спадщину за законом після смерті своєї матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області.
Встановити юридичний факт, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 входить право на земельну частку (пай) розміром 1.56 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Кіблицьке», посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0339461, виданим Гайсинською районною державною адміністрацією 28 січня 1997 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 січня 1997 року за № 522.
В обґрунтування заявлених вимог заявниця посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після її смерті залишилась спадщина. До складу спадщини входить право на земельну частку (пай) розміром 1.56 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Кіблицьке», посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0339461. Єдиною спадкоємицею зазначеної спадщини була донька померлої, ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 , спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , прийняла, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства, мала на руках оригінал свідоцтва про смерть, сертифікат на право на земельну частку (пай), забрала собі особисті речі померлої.
Прийнявши спадщину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла так і не оформивши її. Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина, в тому числі і на майно, яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 .
Згідно заповіту, посвідченого Дідур Н.М., секретарем виконавчого комітету Кіблицької сільської ради Гайсинського району Вінницької області 13.02.1995 року за реєстровим № 13, заявник ОСОБА_1 , є єдиною спадкоємицею майна, яке належатиме ОСОБА_3 , на день її смерті.
Інших спадкоємців за заповітом немає. Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині немає. Зазначену спадщину заявник прийняла у визначений рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області додатковий строк.
Утім реалізувати свої спадкові права на вищевказане майно, що увійшло до складу спадкової маси, в нотаріальному порядку заявник позбавлена можливості, оскільки не підтверджено документально факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_4 .
Крім того перешкоджає нотаріальному оформленню спадкових прав, заявника, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ВН № 0339461, виданий Гайсинською районною державною адміністрацією 28 січня 1997 року, який посвідчує право спадкодавці на земельну частку (пай) розміром 1.56 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Кіблицьке», на ім'я ОСОБА_4 , виданий 28 січня 1997 року, тобто після смерті власника.
В свою чергу, ОСОБА_4 ,. була членом колгоспу с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області. Була включена до списку пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають на території с. Кіблич Кіблицької сільської ради народних депутатів і бажають використовувати земельну частку (пай) у колективній власності, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю серія ВН № 000001. Їй була виділена земельна частка (пай), виданий сертифікат про право на земельну частку (пай). Державний акт взамін сертифікату не видавався.
Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду.
В судове засідання заявниця і представник заявниці не з'явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності. Згідно якої заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.
Заінтересована особа, ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову (заяви) є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом (заяви), права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених чи невизнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст заявлених вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як передбачено п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 з наступними змінами.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно із законом факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений документ який посвідчує факт, що має юридичне значення.
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.
Згідно роз'яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4,13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про спадкування, до спадщини, яка відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Згідно абзаців 2, 3 п. 1 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» - Відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК ( 435-15 ) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК передбачено, що Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Верховний Суд України в ухвалі від 06.07.2011 року справа № 6-6028св10 зазначив, що за змістом п. 1, 24 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», ст. 1272 ЦК України 2003 року частиною 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини застосовуються лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року - 1січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР - Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За доводами заявниці судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після смерті ОСОБА_4 , залишилась спадщина. До складу спадщини входить право на земельну частку (пай) розміром 1.56 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Кіблицьке», посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0339461. Єдиною спадкоємицею зазначеної спадщини була донька померлої, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За доводами заявниці, ОСОБА_3 , спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , прийняла, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства, мала на руках оригінал свідоцтва про смерть спадкодавиці, сертифікат на право на земельну частку (пай), тобто забрала правовстановлюючі документи, забрала собі особисті речі померлої.
Факт прийняття спадщини ОСОБА_3 ,. після смерті ОСОБА_4 , підтверджується тим, що остання мала на руках правоустановлюючі документи, отримані після смерті та належні за життя ОСОБА_4 . Крім того довідкою, виданою Кіблицьким старостинським округом Гайсинської міської ради Вінницької області від 12.01.2022 року підтверджується, що ОСОБА_3 спадщину після смерті матері ОСОБА_4 прийняла, вступила в управління майном, але не оформила спадкових прав.
Відповідно оцінивши надані докази суд приходить до висновку, що даний факт підтверджується наданими заявницею доказами та потрібен заявниці для прийняття спадщини, тобто має наслідком виникнення спадкових правовідносин. В іншому порядку заявниця встановити даний факт не має можливості.
Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо встановлення факту, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 входить право на земельну частку (пай) розміром 1.56 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Кіблицьке», посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0339461, виданим Гайсинською районною державною адміністрацією 28 січня 1997 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 січня 1997 року за № 522, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.
Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.
За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).
Як встановлено із наданих суду документів, ОСОБА_4 , була членом колгоспу с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області. Була включена до списку пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають на території с. Кіблич Кіблицької сільської ради народних депутатів і бажають використовувати земельну частку (пай) у колективній власності, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю серія ВН № 000001, їй була виділена земельна частка (пай), виданий сертифікат про право на земельну частку (пай). Державний акт взамін сертифікату не видавався. Дані обставини підтверджуються довідками виданими Кіблицьким старостинським округом Гайсинської міської ради Вінницької області від 12.01.2022 року № 29, 02.02.2021 року № 53. Повідомленням ГУ Держгеокадастру у Вінницікій області, відділу у Гайсинському району міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районі.
Той факт, що розпорядження Гайсинської райдержадміністрації, на підставі якого виданий сертифікат про право на земельну частку (пай) серія ВН № 0339461 про право ОСОБА_4 , на право на земельну частку (пай) та його реєстрацію проведена вже після смерті ОСОБА_4 , не спростовує наявність у ОСОБА_4 , права на земельну частку (пай), оскільки ОСОБА_4 , була членом колгоспу с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області. Була включена до списку пенсіонерів, які раніше працювали у цьому господарстві і проживала на території с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області. Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Кіблицьке» Кіблицькою сільською радою 02.02.1996 року, тобто на момент розпаювання земель даного господарства і видачі Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_4 , була живою та у неї виникло відповідне право на земельну частку (пай). Оформлення правовстановлюючих документів на землю та їх державна реєстрація потребувала значного періду часу, відповідно таке оформлення права на земельну частку (пай), вже після смерті ОСОБА_4 , не спростовує самого права на земельну частку (пай) , яке виникло у ОСОБА_4 , за життя і яке увійшло до спадкової маси.
На підставі чого суд приходить до висновку, що заявлені вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, так як мають наслідком виникнення спадкових правовідносин.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293 315-319 ЦПК України, суд,-
Вимоги за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , представник заявника, адвокат Гуравська Валентина Юріївна, адреса: АДРЕСА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області, прийняла спадщину за законом після смерті своєї матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кіблич Гайсинського району Вінницької області.
Встановити юридичний факт, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 входить право на земельну частку (пай) розміром 1.56 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Кіблицьке», посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0339461, виданим Гайсинською районною державною адміністрацією 28 січня 1997 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 січня 1997 року за № 522.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 992 грн., 40 коп., покласти на заявницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений: 10.08.2022 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 15.08.2022 року
Дата набрання законної сили: 10.09.2022 року