Справа № 932/18580/19
Провадження № 2/932/1524/21
28 грудня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором про постачання теплової енергії, -
19.12.2019 року позивач, КП «Теплоенерго» ДМР, звернулося до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову послався на те, що відповідач ОСОБА_1 є фактичним споживачем послуг позивача з постачання теплової енергії відповідно до договору №050007 від 10.10.2016 року. Проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснює, в результаті чого, за період з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року утворилась заборгованість в сумі 1556 грн. 03 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також за період прострочення 3% річних - 88 грн. 33 коп., інфляційні збитки - 130 грн. 54 коп., пеня - 999 грн. 35 коп. та судові витрати в сумі 1921 грн.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.01.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду цієї справи.
Ухвалою суду від 29 січня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, однак нею не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції. Відповідно до вимог ст. 272 ЦПК України, відповідач є такою, що належним чином повідомлена про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористалася.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.10.2016 року між КП «Теплоенерго» ДМР та ОСОБА_1 було укладено Договір №050007 про постачання теплової енергії, в якому зазначені обов'язки позивача в продовж періоду з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року надавати послуги з теплопостачання об'єктів відповідача. В договорі також врегульований порядок здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (який діяв до 01 травня 2019 року) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2015 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.15 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги теплопостачання, згідно визначених у різні періоди відповідних тарифів, відповідно до Договору № 050007 від 10.10.2016, за період з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року складає 2 774 грн. 25 коп., з яких 1 556 грн. 03 коп. - основний борг, 130 грн. 54 коп. - інфляційне збільшення, 88 грн. 33 коп. - 3% річних, 999 грн. 35 коп. - пеня відповідно до п.8.4.3 договору №050007 від 10 жовтня 2016 року.
Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання послуг позивача, які підтверджуються наданими доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно заборгованості за надані послуги та наявність підстав для захисту прав позивача і стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за спожиті послуги, за період з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року в розмірі 1 556 грн. 03 коп.
Вирішуючи решту заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В зв'язку з цим, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат за період прострочення з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року в сумі 130 грн. 54 коп., трьох відсотків річних за цей же період в сумі 88 грн. 33 коп. та пені відповідно до п.8.4.3 договору №050007 від 10 жовтня 2016 року в сумі 999 грн. 35 коп.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуг теплопостачання, що виникла за період з 01.11.2018 року по 30.11.2019 року в розмірі 2 774 грн. 25 коп., з яких: 1 556 грн. 03 коп. - основний борг, 130 грн. 54 коп. - інфляційне збільшення, 88 грн. 33 коп. - 3% річних, 999 грн. 35 коп. - пеня відповідно до п.8.4.3 договору №050007 від 10 жовтня 2016 року.
Відповідно до ст.141 ЦПК України також слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1921 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 203-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором про постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) за договором про постачання теплової енергії №050007 від 10 жовтня 2016 року в загальному розмірі 2 774,25 грн., з яких: заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 1556,03 грн. за період з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року, 88,33 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 130,54 грн. - інфляційні витрати, 999,35 грн. - пеня відповідно до п.8.4.3 договору №050007 від 10 жовтня 2016 року, та судовий збір в розмірі - 1 921 грн., а всього - 4 695,25 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева