Єдиний унікальний номер справи 760/7689/20
Провадження №22-ц/824/2410/2022
11 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Суханова Є.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
У березні 2020 року позивач звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 106944,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків) та 50000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначила, що 28.03.2017 року при гасінні пожежі, яка виникла з вини відповідача на горищі будинку АДРЕСА_2 сталося залиття квартири АДРЕСА_1 . 31.03.2017 року було складено акт про залиття, яка сталася при гасінні пожежі, затверджений директором КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва». Внаслідок залиття квартири позивача їй було завдано матеріальної шкоди на суму 106 944,00 грн., що підтверджується висновком судового експерта Українського центру судових експертиз Вець В.В. Відповідач розпочав проводити ремонтні роботи в квартирі позивача, однак після початку підготовчих робіт відповідач припинив проведення ремонту. Добровільно завершити ремонт або відшкодувати матеріальну шкоду відповідач відмовляється. З урахуванням викладеного вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 106 944,00 грн. та витрати за проведення дослідження в сумі 6500,00 грн. Крім того, внаслідок ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань по ремонту квартири позивачу було завдано моральних страждань, оскільки вона втратила спокій, нормальний сон, порушено її звичай ний спосіб життя, вона вимушена жити у пошкодженій квартирі після гасіння майже три роки, оскільки не в змозі самостійно провести ремонт. Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 50000,00 грн. На підставі викладеного просила позов задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 106944,00 грн., витрати за проведення експертного дослідження в сумі 6500,00 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва на користь держави судовий збір за вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1134,44 грн., за вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 840,80 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
20 серпня 2021 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона не погоджуючись із доводами викладеними у апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
31 серпня 2021 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погоджуючись із викладеними позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав:
В ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 279 № 06.05.2015 р. «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» будинок АДРЕСА_2 закріплено на праві господарського відання.
Позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі 16.06.1994 року за №6ДН-1506; зареєстроване в Київському міському БТІ, з внесенням запису в реєстрову книгу 25.07.1994 року за №5710. 28.03.2017 року на горищі будинку АДРЕСА_2 сталася пожежа, внаслідок гасіння якої відбулося залиття квартири №52 у вказаному будинку, що належить позивачу. Вказане підтверджується актом про залиття, що трапилося при гасінні пожежі від 31.03.2017 року, складеного членами комісії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва». З вказаного акту вбачається, що 28.03.2017 року в квартирі АДРЕСА_1 сталося залиття внаслідок гасіння пожежі на горищі будинку, в результаті обстеження виявлено наступні пошкодження: у кімнаті №1 залита стеля площею 26,0 кв.м. (шпалери); залиті стіни площею 54, 45 кв.м. (шпалери); залите покриття підлоги площею 26,0 кв.м. (паркет). У кімнаті №2: залита стеля площею 11,9 кв.м. (шпалери); залиті стіни площею 40,5 кв.м. (шпалери); залите покриття підлоги площею 11,9 кв.м. (паркет). На коридорі: залита стеля площею 2,1 кв.м. (водоемульсійне пофарбування); залиті стіни площею 15,0 кв.м. (гіпсокартон). На кухні: залита стеля площею 0,1 кв.м. (водоемульсійне пофарбування; залиті стіни. Залиті стіни площею 9,9 кв.м (водоемульсійне пофарбування). В туалеті, ванній залита стеля площею 1,6 кв.м. (водоемульсійне пофарбування). Висновки та рекомендації: квартира потребує виконання ремонтних робіт в обсягах зазначених в акті.
Згідно технічного висновку №24 від 28.03.2017 року щодо встановлення причини виникнення пожежі, яка сталася 28.03.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 , складеного Державною службою України з надзвичайних ситуацій Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у м. Києві, ймовірно причиною виникнення пожежі, яка сталася 28.03.2017 року за адресою: м. Київ, вул. Вузівська, 4 є або потрапляння розжарених часток металу на спалимі матеріали під час проведення зварювальних робіт або необережність під час куріння. Дійсне підтвердження чи спростування тої чи іншої причини потребує проведення додаткових слідчих дій поза повноваженнями лабораторій додаткових досліджень з використанням спеціального інструменту та обладнання, яке в свою чергу відсутнє в ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України у м. Києві.
Відповідно до листа Солом'янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 07.03.20 р. № 21/803 зазначено, що ймовірною причиною виникнення пожежі, що виникла в житловому будинку ЖЕД АДРЕСА_5 , було потрапляння розжарених часток металу на спалимі матеріали під час проведення зварювальних робіт або необережність під час куріння. На даний час Солом'янським управлінням поліції ГУ НП України в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100090003354 від 29.03.2017 року, яке здійснюється за фактом виникнення пожежі.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того доведеності позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди та витрат за проведення експертного дослідження. При цьому, суд не погодився із вимогою стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. та виходячи з обставин справи дійшов висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За змістом ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Під час розгляду справи сторонами не заперечувався той факт, що відповідач частково проводив ремонтні роботи у квартирі позивача, а саме: були зняті дошки з підлоги, засипано підлогу піском та покладено частково чорнову підлогу. Таким чином, з огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач фактично визнав свою вину у заподіянні матеріальної шкоди позивачу, завдану внаслідок залиття квартири при гасінні пожежі та частково намагався її відшкодувати. Вказане також підтверджується наявним у матеріалах справи листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» від 07.11.2019 р. № 38/02-у-978 в якому зазначено, що працівниками ВСП «Виробничник» комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» виконуються роботи по укладанню дошок чорнової підлоги та коридорі квартири АДРЕСА_1 (а.с. 152).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не заперечувався той факт, що протягом всього дня напередодні пожежі 27.03.2017 р. з 9 год. 30 хв. до 20год. 30 хв. на горищі проводились роботи з капітального ремонту інженерних мереж у т.ч. зварювальних робіт. Не заперечує відповідач і того факту, що вхід на дане горище закритий решіткою і дверима, тобто сторонні особи не можуть проникнути на горище будинку. При цьому, відповідач також зазначає, що 27.03.2017 р. ключі від технічних приміщень будинку знаходились у відповідача та були передані третім особам за цивільно-правовим договором, про що було внесено відповідний запис до Журналу видачі ключів. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» не надано підтвердження того, що напередодні пожежі хтось інший мав ключі від горища та заходив на горище, окрім робітників, які виконували будівельні роботи за договором підряду з відповідачем. Також, апеляційний суд зазначає, що спростування вище вказаних обставин та технічного висновку №24 від 28.03.2017 року щодо встановлення причини виникнення пожежі, яка сталася 28.03.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 , складеного Державною службою України з надзвичайних ситуацій Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у м. Києві, відповідачем не надано та не зазначено жодного доказу. Таким чином, факт залиття квартири позивача з вини відповідача було належним чином доведено.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі №753/7281/15-ц дійшов висновку, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
На підтвердження розміру матеріальної шкоди, позивачем до суду було надано висновок експерта №1-20/06 від 20.06.2018 року, складеного ТОВ «Український центр судових експертиз». Відповідно до вказаного висновку кошторисна вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень в жилих приміщеннях квартири, завданих в результаті залиття водою квартири при гасінні пожежі що сталася 28.03.2017 року на горищному поверсі, і відповідно вартість матеріальної шкоди, завдана при цьому власнику квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на дату проведення дослідження становить 106944,00 грн. Вказане дослідження було проведено на замовлення позивача. Вартість вказаного дослідження склала 6500,00 грн., яка була сплачена позивачем, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 20.06.2018 року. Дослідивши вказаний висновок, колегія суддів колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість та правильність. В свою чергу відповідачем не було спростовано такий висновок. Із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи відповідач ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не звертався, відтак, у суду апеляційної інстанції немає підстав не брати до уваги вищевказаний висновок експерта.
Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пленум Верховного Суду України і своїй постанові № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 2 роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її задала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 106944,00 грн. та витрати за проведення експертного дослідження в сумі 6500,00 грн.
Звертаючись до суду із даний позовом, позивач також просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Ст. 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що внаслідок залиття позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у пошкодженні її майна. Позивач була вимушена звернутись до експертної установи та до суду, оскільки в добровільному порядку відповідач вирішити спір не погодився. Залиття квартири створило для позивача дискомфорт, оскільки після залиття квартира потребує ремонту, а внаслідок бездіяльності відповідача позивач протягом тривалого часу була позбавлена можливості його зробити.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Виходячи з обставин справи, та враховуючи те, що позивач є особою похилого віку, пенсіонеркою з мінімальним розміром пенсії та залиття призвело до хвилювання за стан квартири, у зв'язку з неможливістю самостійно її відновити, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.
З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, відтак підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
Є.М. Суханова