Єдиний унікальний номер справи 355/633/21
Провадження №22-ц/824/4708/2022
11 серпня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Суханова Є.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,
У травні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначив,що 18 лютого 1984 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Під час перебування у шлюбі, а саме 24 липня 2012 року за спільні сімейні кошти подружжя придбало трактор «FOTON FT 354 4х4» за 93 000 грн., який не був зареєстрований ОСОБА_2 . Відповідач покинув родину та протягом тривалого часу проживає з іншою жінкою. Так як трактор був спільною власністю подружжя, а відповідач його забрав, вона погоджується на компенсацію половини вартості трактора. У відповідності до звіту про незалежну оцінку трактора вартість його становить 172 720 гривень.
У зв'язку із заявою про збільшення позовних вимог просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ частини спільного сумісного майна подружжя трактора»FOTON FT 354 4х4» в сумі 86 360 гривень. Крім того просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трактор «FOTON FT 354 4х4», заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , придбаний 24.07.2012 року у ТОВ «Укравтозапчастини».
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 30 листопада 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:
В ході розгляду справи судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 18 лютого 1984 року.
За час перебування в шлюбі в 2012 році сторони придбали трактор марки FT 354, заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , вартістю 93000,00 гривень. З моменту придбання і по даний час трактор в визначеному законом порядку не пройшов державну реєстрацію.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що майно, яке має спеціальний порядок реєстрації права власності, може бути предметом спору між подружжям, якщо цей порядок був виконаний, це стосується транспортних засобів. При цьому трактор «FOTON FT 354 4х4», заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , придбаний 24.07.2012 року у ТОВ «Укравтозапчастини», не зареєстрований відповідно до «Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарської техніки, інших механізмів», а тому не є об'єктом цивільного обороту.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Чинне законодавство дійсно передбачає державну реєстрацію транспортних засобів. В той же час, закон не пов'язує виникнення чи існування права власності на рухоме майно з фактом його реєстрації, яка фактично потрібна для здійснення використання (експлуатації) такого майна. Тому вимога про визнання майна, придбаного в шлюбі, не може бути відхилена лише на підставі нереєстрації трактора. Факт придбання трактора доведений наданими до суду документами. Такого факту не заперечував і відповідач.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року встановлено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Таким чином, з огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя трактора марки FT 354 підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не було доведено факту того, що спірне рухоме майно перебуває у відповідача. В свою чергу відповідач заперечує наявність у себе такого майна, позивачем доказів з цього приводу до суду не надано. Більш того, з наданого позивачем до суду звіту про оцінку трактора «FOTON FT 354 4х4» вбачається, що фактично він знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому за даною адресою проживає позивач, а обидві сторони не заперечують, що відповідач фактично живе за іншою адресою.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Окрім того, згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 862, 40 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 293, 60 грн., а всього 2 156, 00 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 30 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трактор FOTON FT 354 4х4», заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , придбаний 24.07.2012 року у товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастини».
В задоволені вимоги про витребування у відповідача ОСОБА_2 оригіналів документів на трактор FOTON FT 354 4х4», заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , придбаний 24.07.2012 року у товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастини» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання позову у розмірі 862 (вісімсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 293 (одну тисячу двісті дев'яносто три) гривні 60 коп., а всього 2 156 (дві тисячі сто п'ятдесят шість) гривень 00 коп. судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
Є.М. Суханова