3 серпня 2022 року місто Київ
справа № 381/2648/20
провадження №22-ц/824/1974/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Соловей Г.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання співзабудовника на частину об'єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя,-
У жовтні 2020 р року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права співзабудовника на частину об'єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що вона 17 грудня 1997 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу дітей вони не мали.
Шлюб було розірвано 23 грудня 2014 року.
Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, через три місяці та десять днів їх подружнього життя, а саме 28 березня 1998 року, ними була куплена земельна ділянка площею 0,1851 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарський будівель та спору по АДРЕСА_1 .
Підставою для придбання земельної ділянки послужила та обставинам, що вона ОСОБА_1 , проживала разом з дорослою хворою донько та доглядала за своїм батьком, відомим художником ОСОБА_4 , який потребував сторонньої допомоги та догляду і проживання в сільській місцевості за станом здоров'я.
Для придбання земельної ділянки, будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, що до реєстрації шлюбу з відповідачем, їй. Позивачу, батько надав 1000 доларів США. Крім цих грошових коштів, їй допомагали грошима її рідна сестра ОСОБА_5 , та її дочка ОСОБА_6 .
Таким чином, для придбання оспорюваної земельної ділянки були використані її значні дошлюбні грошові кошти, які стосується суттєвих обставин справи та впливають на частку у спільній сумісній власності.
Починаючи з 2001 року на земельній ділянці по АДРЕСА_1 Мотовилівка подружжям була розпочата забудова, а саме: 2001 року будівництво літньої кухні площею 22,3 кв.м, будівництво та забезпечення будинку газопостачанням здійснювалося до 2009 року.
Крім того, на земельній ділянці було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, загальною площею 74,15 кв.м., житлова площа - 36,2 кв.м.
Відповідач ОСОБА_3 виїхав до міста Києва з с.Мотовиловка в 2011 році і більше не повертався до будинку, не приймав ніякої участі в ремонтно-будівельних роботах. З того часу вони не проживали однією сім'ю. Позивач самостійно несла тягар по обслуговуванню домоволодіння, постійно проживаючи в с.Мотовиловка.
Грошовий вклад ОСОБА_3 як в купівлі земельної ділянки, так і в будівництві житлового будинку, господарських будівель та споруд, їх обслуговування був незначним: на момент реєстрації шлюбу відповідачу уже виповнилося 63 роки, а з 2003 року останній вже не був працевлаштований, а до 2011 року відповідач уже не проживав в с.Мотовиловка. За весь цей період він отримував єдиний дохід - пенсійні виплати, які не надавав до бюджету сім'ї.
З урахуванням значних особистих грошових коштів, вкладених позивачкою в приватизацію земельної ділянки, встановлення залізобетонної огорожі (22 метри), виконання позивачкою самостійно, за особисті кошти ремонтно-будівельних робіт, дає останній право просити визнати за нею право співзабудовника на 2/3 частини майна по АДРЕСА_1 , які складаються: веранда площею 6,5 кв.м., коридор площею 7,2 кв.м., житлова кімната площею 18, кв.м., санвузол площею 9,2 кв.м.; літня кухня Б, убиральня Т, гараж В, погріб під частиною будівлі під -В, колодязь питний, огорожі (метал цегляних стовпах 7 погонних метрів), огорожа (дошки в розбіжку 32 погонних м.), огорожа (бетонній плити (8 погонних метрів), ворота і хвіртка, що складає 66% частини будинку з господарськими будівлями та спорудами, інвентаризаційна вартість яких складає 335875 грн.
За ОСОБА_3 залишити 1/3 частину майна, що складається з приміщень: кухня 1-2 площею 15,8 кв.м., житлова кімната площею 17,9 кв.м, огорожа металева 11 м погонних, огорожа 15 м. погонних (дошка в розбіжку) 14 м. бетонних плит.
Крім того, позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає про те, що Фастівським міськрайонним судом Київської області у цивільній справі № 381/426/17 було уже прийнято рішення від 8 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права співзабудовника на частину об'єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя, але оскільки не використала своє право, вона змушена звернутися до суду.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання співзабудовника на частину об'єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема, зазначає про те, що судом неповно встановлена обставина купівлі-продажу земельної ділянки, суд не взяв до уваги, що земельна ділянка придбана за її кошти, що ОСОБА_3 , починаючи з 31 липня 2011 року , уже не проживав та не користувався земельною ділянкою та житловим будинком, не приймав ніякої фінансової участі у приватизації земельної ділянки та ремонтно-будівельних роботах, утриманні будинку, господарських будівель та споруд в належному стані. Апелянт вважає, що за таких обставин земельна ділянка не могла і не може бути поділена між подружжям в рівних частинах.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що будівництво гаражного приміщення відбувалось за грошові кошти доньки апелянта, починаючи з 2010 по 2016 роки, ОСОБА_3 ж фінансової участі у будівництві гаражного приміщення не приймав, оскільки з 31 липня 2011 року між подружжям шлюб був припинений.
Також зазначає, що не дивлячись на те, що ОСОБА_3 уже поділено майно подружжя за рішенням суду, але вона не використала своє право, тому звернулася до суду з цим позовом з метою врахування судом її дошлюбних особистих грошових коштів та після фактичного припинення шлюбу.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
За інформацією Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 11374 від 7 травня 2021 року (т.2 а.с.72).
Протокольною ухвалою від 18 травня 2022 року до участі у справі в якості правонаступника відповідача був залучений ОСОБА_2 .
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.181), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 17 грудня 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відділом РАЦС Оболонського районного управління юстиції у м.Києві зареєстровано шлюб.
23 грудня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 28 березня 1998 року державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори Левченко Г.І., зареєстрованого в реєстрі за № 741, позивач ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,1851 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані на території Червономотовилівської сільської ради, в с.Ч.Мотовилівка Фастівського району та 24 листопада 2016 року отримала на своє ім'я державний акт на право приватної власності на землю серії ЯМ № 887436, за кадастровим номером 3224987201:01:010:0537, зареєстрований в книзі записів реєстрації від 28 вересня 2012 року № 322490001003829.
За час шлюбу на вказаній земельній ділянці був побудований житловий будинок загальною площею 75,0 кв.м. і житловою площею 36,6 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на будинок, виготовлений 11 серпня 2016 року Фастівським бюро технічної інвентаризації Київської області, довідкою КП Фастівської міської ради Фастівського БТІ від 28 жовтня 2016 року.
Крім того, установлено, що у лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання права співзабудовника на частину об'єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено та в порядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,1851 га, кадастровий номер 3224987201:01:010:0537, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 співзабудовником право на (/20 збудованого у шлюбі з ОСОБА_1 , однак не прийнято в експлуатацію, житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з кухні 1-2, площею 15,8 кв.м.; кімнати 1-3, площею 17,9 кв.м., загальна площа яких складає 33,7 кв.м. та вартістю 112808 грн. та надвірних будівель: погріб під частиною будівлі «Впід», гараж «В», колодязь питний «к», 1/2 огорожі «№», 1/2 огорожі, воріт, хвіртка «№1», вартість яких 89304 грн.
Постановою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 6 березня 2018 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2017 року в частині визнання за ОСОБА_3 , як співзабудовником право на 9/20 частину збудованого у шлюбі з ОСОБА_1 , однак не прийнято в експлуатацію, житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з кухні 1-2, площею 15,8 кв.м.; кімнати 1-3, площею 17,9 кв.м., загальна площа яких складає 33,7 кв.м. та вартістю 112808 грн. та надвірних будівель: погріб під частиною будівлі «Впід», гараж «В», колодязь питний «к», Ѕ огорожі «№», Ѕ огорожі, воріт, хвіртка «№1», вартість яких 89304 грн., стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсації за більшу ідеальну частку в домоволодіння в розмірі 22194 грн., стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсації за більшу ідеальну частку в домоволодінні в розмірі 22194 грн., стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених судових витрат в розмірі 11063,20 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в наведеній частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року постанову Апеляційного суду Київської області від 6 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2017 року скасовано та прийнято постанову, якою ,зокрема, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права співзабудовника на частину об'єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право як забудовника на 9/20 частин об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, які складаються з кухні 1-2, площею 15,8 кв.м.; кімнати 1-3, площею 17,9 кв.м., загальна площа яких складає 33,7 кв.м., надвірних будівель та споруд: гараж «В», погріб під частиною будівлі В під, колодязь пітний «К», що розташовані по АДРЕСА_1 . У спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено огорожу №, огорожу, ворота, хвіртку № 1, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1851 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши те, що судовим рішенням Київського апеляційного суду у справі № 381/426/17 встановлено обставини, на які посилається позивач у позовній заяві у цій справі, та відповідно здійснено розподіл майна з визначенням частки відповідача у спільному майні подружжя, та, зважаючи на те, що позивач наразі не ставить питання про визнання за нею права власності на частку у спільному майні подружжя, а фактично просить перерозподілити частки кожного із подружжя у праві власності на майно, суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ( ч.1 ст.60 СК України).
Відповідно до ч.ч. 6,7 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї ( ч.ч.1,2 ст.70 СК України).
Аналогічна норма міститься і в ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин. Які мають істотне значення.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст.15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснювати (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що судовим рішенням Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 381/426/17 за ОСОБА_3 визнано право як співзабудовника на 9/20 частин об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, які складаються з кухні 1-2, площею 15,8 кв.м.; кімнати 1-3, площею 17,9 кв.м., загальна площа яких складає 33,7 кв.м., надвірних будівель та споруд: гараж «В», погріб під частиною будівлі В під, колодязь пітний «К», що розташовані по АДРЕСА_1 .
Визнавши за ОСОБА_3 право на 9/20 частин об'єкта незавершеного будівництва, логічним є висновок про те, що інша частка, яка становить 11/20 частин об'єкта незавершеного будівництва належить ОСОБА_1 .
Предметом позову у цій справі є вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права як співзабудовника на 2/3 частини об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку, які складаються : веранда площею 6,5 кв.м., коридор площею 7,2 кв.м., житлова кімната площею 18, кв.м., санвузол площею 9,2 кв.м.; літня кухня Б, убиральня Т, гараж В, погріб під частиною будівлі під -В, колодязь питний, огорожі (метал цегляних стовпах 7 погонних метрів), огорожа (дошки в розбіжку 32 погонних м.), огорожа (бетонній плити (8 погонних метрів), ворота і хвіртка.
Разом з тим, ОСОБА_1 у цій справі не заявляла вимогу про визнання за нею права прав співзабудовника на 11/20 частин об'єкту незавершеного будівництва. Посилаючись на те, що земельна ділянка була придбана фактично за її грошові кошти, гаражне приміщення збудоване її власними силами та коштами, ОСОБА_1 фактично просить перерозподілити частку ОСОБА_3 , яка уже визначена рішенням суду, що набрало законної сили.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції вірно не вбачав підстав для визнання за ОСОБА_1 права як співзабудовника на 11/20 частин об'єкту незавершеного будівництва, оскільки остання не позбавлена можливості оформити свої права у встановленому законом порядку, без ухвалення відповідного судового рішення. Спору щодо її частки в розмірі 11/20 не існує. При цьому. суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні, яка . пояснила, що вона не зверталась до відповідних органів з метою оформлення свого права на 11/20 частин об'єкту незавершеного будівництва.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до незгоди з висновками суду.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 12 серпня 2022 року.
Суддя- доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус