12 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4810/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
27 травня 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0007080902.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" внаслідок здійснення реалізації тютюнових виробів 01.08.2021 без наявності відповідної ліцензії. Наголошувала, що правомірно здійснювала продаж тютюнових виробів в останній день строку дії ліцензії - 01.08.2021. Також позивач вказала про порушення ГУ ДПС у Полтавській області порядку проведення фактичної перевірки в частині протиправності наказу про її призначення та періоду її проведення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4810/22. Вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідачем 15.06.2022 до матеріалів справи наданий відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позову повністю, просить у його задоволенні відмовити. Свою позицію мотивує тим, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля тютюновими виробами 01.08.2021 без наявності відповідної ліцензії, оскільки позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами з терміном дії з 11.08.2021 до 11.08.2022. Дане зумовило застосування штрафної (фінансової) санкції та винесення відповідного податкового повідомлення - рішення від 27.01.2022 №0007080902, яке відповідач вважає правомірним.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця.
25.01.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі наказу від 24.01.2022 №85-П /а.с. 23/, направлень на перевірку від 25.01.2022 №132 та 133 /а.с. 24-25/ проведено фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого у АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 25.01.2022 №675/16-31-09-02/ НОМЕР_1 /а.с. 27-30/.
За змістом вказаного акту перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини 21 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" внаслідок здійснення реалізації тютюнових виробів 01.08.2021 (6 пачок сигарет "PHILIP MORIS" на суму 330 грн та 1 пачки сигарет "PHILIP MORIS" на суму 55 грн) без наявності відповідної ліцензії, так як ФОП має в наявності ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами №16170311202101844 від 06.08.2021 з терміном дії з 11.08.2021 по 11.08.2022.
На підставі висновків акту фактичної перевірки від 25.01.2022 №675/16-31-09-02/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Полтавській області відносно ФОП ОСОБА_1 винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0007080902 про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на відповідність вимогам статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначає ст. 80 ПК України.
Так, згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Пунктом 80.5 ст. 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених ПК України.
Як слідує зі змісту наказу від 24.01.2022 №85-П "Про проведення фактичної перевірки", фактична перевірка, за результатами якої контролюючим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вмотивована пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який підставою для проведення фактичної перевірки визначає здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, як самостійну обставину, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу, оскільки за умовами пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки мала бути саме наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
На переконання суду, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України виключає можливість проведення фактичної перевірки платника податків щодо здійснення ним функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за відсутності інформації про порушення ним вимог законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В спірному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для проведення фактичної перевірки ФОП слугувала інформація про порушення платником податків вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У наказі на проведення фактичної перевірки від 24.01.2022 №85-П відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФОП вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення позивачем вимог законодавства.
Поряд з цим, суд зауважує й на відсутність посилань контролюючого органу на конкретні документи, які б підтверджували порушення позивачем вимог податкового законодавства, й у доповідній записці Управління контролю за підакцизними товарами від 24.01.2022 за №119/16-31-09-01 щодо проведення фактичної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 з метою недопущення незаконного обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів та палива, виявлення фактів торгівлі фальсифікованою продукцією /а.с. 34-35/.
Згадки про доповідну записку Управління контролю за підакцизними товарами від 24.01.2022 за №119/16-31-09-01 наказ від 24.01.2022 №85-П не містить /а.с. 23/.
Крім того, наказ від 24.01.2022 №85-П про проведення фактичної перевірки має посилання в якості підстави для її проведення на пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України, яким передбачено таку підставу як "у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3".
Однак до матеріалів справи відповідачем не додано доказів на підтвердження порушення позивачем вимог законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, що зафіксовано результатами попередньої перевірки.
Резюмуючи викладене, суд доходить висновку, що у цій справі ГУ ДПС у Полтавській області не довело наявності підстав в розумінні пп. 80.2.5 та 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України під час прийняття наказу про проведення фактичної перевірки магазину "Апельсин", розташованого у АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Відтак, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки ФОП, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.
Окрім того, суд зауважує, що за змістом наказу про призначення фактичної перевірки, в останньому наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності.
Однак, під час розгляду справи знайшла своє підтвердження та обставина, що фактично посадовими особами контролюючого органу перевірка була здійснена у приміщенні податкового органу шляхом дослідження баз даних ДПС України АІС "Податковий блок" "Почекова інформація РРО" /а.с. 26/.
При цьому, аналізуючи положення статей 75, 80 ПК України суд доходить висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це кореспондується із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб'єкта господарювання.
Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
Із врахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.
Поміж іншого, слід зазначити, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Оскільки судовим розглядом було встановлено допущення контролюючим органом порушення вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки позивача, то такі порушення тягнуть протиправність рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.
Таким чином, на думку суду, незаконність перевірки, проведеної відповідачем, є підставою для визнання протиправним і прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення від 27.01.2022 №0007080902.
Водночас, з приводу посилань відповідача на порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 21 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", суд вважає за доцільне зазначити, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.
Дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.
Статтею 16 Закону №481/95-ВР встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Статтею 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Частиною 1 ст. 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Стаття 1 Закону №481/95-ВР визначає, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Таким чином, Законом №481/95-ВР лише встановлюється, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік. При цьому, Закон №481/95-ВР не визначає з якої дати суб'єкт господарювання набуває право на здійснення ліцензійної господарської діяльності та якою датою закінчується цей термін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 затверджений Перелік органів ліцензування, до яких відносяться територіальні органи ДПС.
Крім того, наказом Державної фіскальної служби України від 24.10.2014 №213 затверджені Рекомендації щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що з метою здійснення підприємницької діяльності позивач, зокрема, оформила в контролюючому органі відповідні ліцензії, а саме: - ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, реєстраційний №16170311202001707 з терміном дії з 01.08.2020 до 01.08.2021; - ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, реєстраційний №16170311202101844 з терміном дії з 11.08.2021 до 11.08.2022.
При цьому, термін дії в ліцензіях позивача визначений не як надання права роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном на один рік, оскільки у даному випадку виникає необхідність визначати дату або подію, з якої ліцензії діють, а визначені дати початку та закінчення дії ліцензій - з 01.08.2020 до 01.08.2021 та з 11.08.2021 до 11.08.2022.
Враховуючи викладене, суд вважає неможливим застосування щодо визначення строку дії ліцензій положень статті 254 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Статтями 251, 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Натомість, відповідно до ліцензій позивача, у них зазначаються терміни їх дії, тобто встановлений певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Враховуючи, що в ліцензії позивача реєстраційний №16170311202001707 зазначений термін її дії з 01.08.2020 до 01.08.2021, суд вважає, що органом, якій видав ліцензії надано право суб'єкту господарювання здійснювати ліцензійну діяльність, а саме, роздрібну торгівлю тютюновими виробами, починаючи з 01.08.2020 до 01.08.2021 включно. Судом враховано, що оскільки дата закінчення строку поєднана з прийменником "до", то така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. У такому випадку ліцензійні дії суб'єкта господарювання в період визначений в ліцензії є правомірними, тобто такими, які дозволені відповідним суб'єктом владних повноважень.
Суд також враховує, що ст. 4 ПК України визначені основні принципи податкового законодавства, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).
Зазначений принцип застосовується у тому числі в правовідносинах щодо оскарження рішень контролюючих органів (ст. 56 ПК України).
Пунктом 56.21 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також суд враховує, що позивач як платник податків діяла добросовісно. Зокрема, враховуючи, що дія ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами №16170311202001707 встановлена до 01.08.2021, ФОП ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою про видачу нової ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.
Як слідує зі змісту акту фактичної перевірки, позивачу була видана нова ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, реєстраційний №16170311202101844, з терміном дії з 11.08.2021 до 11.08.2022 /а.с. 10/.
З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку, що відповідач під час розгляду справи також не довів належними та допустимими доказами фактичне допущення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР, та, як наслідок, не підтвердив правомірності винесення контролюючим органом відносно останньої спірного податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи в сукупності вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ФОП ОСОБА_1 повністю шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 27.01.2022 №0007080902.
При прийнятті рішення судом враховані правові висновки Верховного Суду, сформовані у справі №120/1431/20-а (постанова від 16.09.2021), у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), у справі №815/4128/16 (постанова від 30.01.2019) та у справі №815/1871/16 (постанова від 18.04.2019).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн /а.с. 14/.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача документально підтверджені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 992,40 грн.
Стосовно стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн суд зазначає наступне.
Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частинами третьою та дев'ятою статті 139 згаданого Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем доказів не надано.
З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне як отримання, так і понесення витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.
Керуючись положеннями ст. ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Вирішальне, Миргородський район, Полтавська область, 37264, рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27 січня 2022 року №0007080902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Вирішальне, Миргородський район, Полтавська область, 37264, рнокпп НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава