про залишення позовної заяви без руху
10 серпня 2022 року справа № 320/6868/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2021 роки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету міністрів України від 01.08.2012 №702;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321475) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2021 роки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321475) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2020 та з березня по жовтень 2021 років додаткових доплат до заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321475) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з жовтня по грудень 2020 та з березня по жовтень 2021 років додаткові доплати до заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років та виходячи з розрахунку визначеного Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 за весь період їх виплат;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321475) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років та виходячи з розрахунку визначеного Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 за весь період їх виплат;
- стягнути з Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321475) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 10 жовтня 2021 року по день постановлення судом першої інстанції рішення у даній адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).
Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.
При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов'язані одна з одною.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Однією з позовних вимог є вимога про визнання протиправною бездіяльності Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років та виходячи з розрахунку визначеного Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 за весь період їх виплат та зобов'язання Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321475) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років та виходячи з розрахунку визначеного Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 за весь період їх виплат.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Суд зазначає, що грошова компенсація за піднайом (найом) житла не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 адже не відноситься ані до щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення, ані до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, за вказану позовну вимогу немайнового характеру позивачу слід було сплатити суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Позивачем до позовної заяви доказів сплати судового збору за вказану позовну вимогу не додано.
У зв'язку з цим, позивачу в порядку усунення недоліків необхідно надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн., сплачений на рахунок Київського окружного адміністративного суду за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989;
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
призначення платежу: *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 10 жовтня 2021 року по день постановлення судом першої інстанції рішення у даній адміністративній справі, суд зазначає таке.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Проте такі питання врегульовані КЗпП України.
Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.05.2019 у справі №П/811/276/16, від 31.10.2019 у справі №828/598/17, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18, від 20.01.2021 у справі № 200/4185/20-а, від 20.01.2021 у справі № 240/12238/19, від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі № 340/970/20, від 24.06.2021 у справі № 480/2577/20.
Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Такий висновок щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.
При цьому висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, викладений у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, за звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 10 жовтня 2021 року по день постановлення судом першої інстанції рішення у даній адміністративній справі, позивачу слід сплатити суму судового збору, розраховану за звернення з позовною вимогою майнового характеру за період з 10 жовтня 2021 року по день звернення з позовом до суду, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення, що обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати докази сплати судового збору у сумі 992,40 грн. за звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років;
- надати докази сплати судового збору за звернення до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, розраховану за звернення з позовною вимогою майнового характеру за період з 10 жовтня 2021 року по день звернення з позовом до суду, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення, що обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.