Справа №705/3055/22
1-кс/705/626/22
12 серпня 2022 року
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю скаржника ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
слідчого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань скаргу захисника ОСОБА_3 , подану в інтересах затриманої ОСОБА_6 на незаконне затримання, -
На адресу суду надійшла скарга захисника ОСОБА_3 , подана в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на незаконне затримання, в обґрунтування зазначивши наступне.
В провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12022250320000993 від 09.08.2022 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
09.08.2022 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_6 була затримана слідчим СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 , на підставі та в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 307 КК України.
На цей час ОСОБА_6 перебуває у ізоляторі тимчасового тримання Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.08.2022 року.
10.08.2022 року станом на 13 годину 00 хвилин ОСОБА_6 підозра вручена не була.
При цьому, не зважаючи на закінчення визначеного ст.278 КПК України строку, протягом якого уповноважені особи повинні вручити затриманій повідомлення про підозру, ОСОБА_6 звільнена не була.
У зв'язку з цим просить суд винести ухвалу про негайне звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманої 09.08.2022 року о 13 годині 00 хвилин слідчим СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 .
Скаржник - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнив вимоги скарги, а саме просить визнати незаконною бездіяльність слідчого, що полягає у не звільненні затриманої ОСОБА_6 та незаконного продовження утримання його підзахисної без пред'явлення їй підозри. Пояснив, що ОСОБА_6 було затримано слідчим Уманського РУП 09.08.2022 року о 13 годині 00 хвилин, але до 13 години 00 хвилин 10.08.2022 року підозра їй так вручена і не була, що є порушенням вимог ст. 278 КПК України. Вважає, що такими діями слідчого порушуються права його підзахисної ОСОБА_6 , тому просить суд його скаргу задовольнити та зобов'язати слідчого звільнити ОСОБА_6 .
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вважає, що слідчим при затриманні ОСОБА_6 та в подальшому при врученні останній підозри було дотримано усіх вимог чинного законодавства. Слідчий у вказаному випадку вручив підозру ОСОБА_6 у визначений строк, але відмова її засвідчити вказане підписом та всілякі перешкоди зі сторони її захисника не можуть бути підставою для того, щоб вважати, що ОСОБА_6 не повідомлено про підозру.
Слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги. Зазначив, що діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу, а саме після затримання підозрюваної особи у визначений законом строк вручив їй підозру. При цьому, її захисник - скаржник по цій справі, намагався перешкодити йому, що і стало причиною відсутності підпису ОСОБА_6 про вручення підозри.
Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши письмові матеріали скарги та надані сторонами матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 4 ст. 208, п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Положеннями ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Відповідно до ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Аналіз наведених норм свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання. Крім того, за приписами ст. 206 КПК України, слідчий суддя може прийняти рішення лише про звільнення особи у разі її незаконного затримання.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12022250320000993 від 09.08.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження, згідно протоколу затримання, складеного слідчим СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 , 09.08.2022 року о 13 години 00 хвилин була затримана ОСОБА_6 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, який в подальшому перекваліфіковано у ч. 2 ст. 307 КК України.
Як вбачається з протоколу затримання, ОСОБА_7 була затримана на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме, «якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин».
Крім того, протокол затримання містить зазначення місця, дати і точного часу (години і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК України.
У відповідності до приписів ч. ч. 2 та 3 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Згідно рапорту ст. слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 , складеного на ім'я начальника СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області 10.08.2022 року о 12 годині 50 хвилин він спільно із захисником ОСОБА_3 зайшли до приміщення ІТТ, де попросили чергового ввести ОСОБА_6 до слідчої кімнати. При цьому, разом із адвокатом перебували працівники ШМД, яких перед цим самостійно викликав ОСОБА_3 . Працівники швидкої медичної допомоги зайшли до ІТТ о 12 годині 52 хвилини та направилися відразу до слідчої кімнати, куди також зайшов адвокат.
Після чого, оформивши необхідні документи на побачення із затриманою, о 12 годині 57 хвилин він зайшов до слідчої кімнати для вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 . Проте, захисник повідомив, що він не вручить повідомлення про підозру, до того часу, поки працівники швидкої медичної допомоги не оглянуть затриману, хоча на той час лікарі останню не оглядали.
У зв'язку із чим, слідчий на особистому мобільному телефоні увімкнув камеру та розпочав відеозапис, про що повідомив учасників та розпочав зачитування повідомлення про підозру ОСОБА_6 . Захисник почав перешкоджати врученню повідомлення про підозру, переговорюючи слідчого, тим самим, затягуючи вручення з метою порушення строку. Слідчий, в свою чергу, зачитав повідомлення про підозру ОСОБА_6 та о 12 годині 59 хвилин поклав його письмову копію поряд із затриманою, оскільки остання відмовилася отримувати її та підписувати. У повідомленні про підозру ним було зазначено про факт здійснення відеозапису та його долучення до матеріалів кримінального провадження.
Вищевказане підтверджується відеозаписами, оглянутими в судовому засіданні під час розгляду зазначеної скарги.
Згідно ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Також, згідно ч.1 ст.136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Також слідчий суддя звертає увагу, що враховуючи вимоги п. 7 ч. 1 ст. 615 КПК України, у разі наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі письмового повідомлення про підозру у строки, встановлені статтею 278 КПК України, якщо такі процесуальні дії здійснюються в умовах воєнного стану, строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі може бути продовжено до 72 годин.
Збільшення строку для здійснення вищезазначеної процесуальної дії обумовлено особливим режимом здійснення досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України.
Само по собі продовження законодавцем граничного строку вручення письмового повідомлення про підозру не обмежує права затриманої особи, оскільки процесуальний статус підозрюваного вона отримує з моменту фактичного затримання, а отже і скористатися усіма права, якими її наділив законодавець, може незалежно від вручення письмового повідомлення про підозру. Водночас, таке суттєве збільшення граничного строку може впливати на належність забезпечення права на інформування, а саме на реалізацію одного з його змістовних елементів - права бути поінформованим про характер і причини підозри (обвинувачення), висунутої проти особи, що здійснюється з метою надання можливостей підготовки адекватного захисту (рішення Європейського суду з прав людини «Mattoccia v. Italy»).
Системне тлумачення ст. 615 КПК України дозволяє зробити висновок, що продовження вищезазначеного строку здійснюється автоматично та не потребує складання окремого процесуального рішення.
Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який станом на час розгляду справи продовжено до 23 серпня 2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом IX-1 Кодексу (Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану).
В судовому засіданні було встановлено, що слідчим СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 у визначений Законом строк та в передбаченому порядку було вжито усіх заходів для належного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 , за своїм змістом повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя не вбачає істотних порушень прав та свобод людини при затриманні підозрюваної та вручення їй підозри, а також враховує, що ст. 615 КПК України, яка регулює вказані правовідносини, є спеціальною нормою, передумовою застосування якої, є саме запровадження воєнного стану на території України, інших передумов для застосування зазначеної норми не передбачено.
За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що в даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_6 , затриманої за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а тому скарга захисника підозрюваної не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 303-307, 309, 615 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 , поданої в інтересах затриманої ОСОБА_6 на незаконне затримання - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1