12 серпня 2022 року
м. Київ
справа №400/4284/20
адміністративне провадження №К/990/20546/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №400/4284/20 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
05 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 571к від 10 вересня 2020 р., яким, на підставі статті 26 частини п'ятої пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 10 вересня 2020 року, позивача звільнено з посади заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури об'єднаних сил, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення;
- поновити позивача на відповідній (рівнозначній) посаді в органі прокуратури України з 10 вересня 2020 року;
- стягнути з Спеціалізованої прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 вересня 2020 року до дня прийняття судового рішення про поновлення позивача на посаді.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року, позов задоволено частково:
- наказ № 571к від 10 вересня 2020 року Військової прокуратури об'єднаних сил визнано протиправним та скасовано;
- у задоволенні позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді в органі прокуратури України з 10 вересня 2020 року, відмовлено;
- у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 вересня 2020 року, відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул відмовлено.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскаржуючи судові рішення скаржник вказав на наявність підстав, викладених у пунктах 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, від 30 липня 2019 року у справі №804/406/16, від 30 серпня 2021 року у справі №640/8497/20 та від 28 жовтня 2021 року у справі №640/26135/19, від 08 серпня 2019 року у справі №813/150/16.
Скаржник, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, обмежився вказанням переліку справ, висновки у яких не були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи. Між тим, формальне зазначення вказаної підстави касаційного оскарження, суд відхиляє, оскільки самого лише зазначення постанов Верховного Суду недостатньо, скаржник повинен зазначити щодо застосування якої норми права в ній викладено висновок.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Також недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Ухвалами Верховного Суду від 25 липня 2022 року та від 01 серпня 2022 року попередні касаційні скарги заявника були повернуті останньому, оскільки оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач послався на висновки Верховного Суду, викладені у справах, що повторно зазначені і в цій касаційній скарзі, з неподібними правовідносинами щодо справи, яка розглядається.
З огляду на викладене, заявник касаційної скарги не виклав підставу касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 3 частину четверту статті 328 КАС України скаржник зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
-стосовно звільнення з військової служби, як беззаперечної та законної підстави для звільнення з посади прокурора та органів прокуратури всупереч статтям 15, 16, 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон 113-ІХ);
-щодо визначення статусу та правового становища прокурорів, які перебували на посадах у військових прокуратурах (після внесення змін у Закон №1697-VII у зв'язку з прийняттям Закону113-ІХ );
-щодо зазначення та розмежування в наказі про звільнення прокурорів підстав для звільнення з військової служби та звільнення з посади прокурора. Так, скаржник зазначає, що з військової служби звільняє Міністр оборони України з зазначенням підстав, передбачених у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ), а з посади в органах прокуратури звільняють уповноважені посадові особи з зазначенням підстав, передбачених статтею 51 Закону №1697-VII.
Як зазначає скаржник, з урахуванням подвійного статусу військового прокурора необхідне тлумачення норми Закону №1697-VII у зв'язку з прийняття Закону №113-ІХ, а також Закону №2232-ХІІІ щодо звільнення з посади військового прокурора та його звільнення з органів прокуратури в цілому.
Отже, позивач виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №400/4284/20 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Витребувати із Миколаївського окружного адміністративного суду матеріали справи №400/4284/20 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова