12 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/27278/21
адміністративне провадження №К/990/20352/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №640/27278/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,-
03 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Заступника прокурора Запорізької області, за період з 26 травня 2021 року по 27 серпня 2021 року;
- стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Заступника прокурора Запорізької області, за період з 26 травня 2021 року до 27 серпня 2021 року у сумі 134 639,05 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області за період з 26 травня 2021 року до 27 серпня 2021 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області за період з 26 травня 2021 року до 27 серпня 2021 року у сумі 134 639,05 грн.
В іншій частині відмовлено повністю.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі № 640/23266/19 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту:
«Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: 69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Матросова Олександра, будинок 29А) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області за період з 26 травня 2021 року по 27 серпня 2021 року у сумі 134 639,05 грн (сто тридцять чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень п'ять копійок)».
В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом
норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник зазначає, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №522/13736/15, від 24 січня 2019 року у справі 760/9521/15-ц, від 10 травня 2018 року у справі №332/603/17, від 19 грудня 2018 року у справі №802/1206/17-а та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №910/4518/16 та від 13 березня 2019 року у справі №711/8446/16-ц щодо застосування статті 236 КЗпП України.
Заявник касаційної скарги зазначає, що у вказаних справах тотожні об'єкт, предмет правового регулювання, умови застосування правових норм (стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - статті 236 КЗпП України) та суб'єктний склад в розумінні правовідносин «орган державної влади» та «працівник органу державної влади.
Верховний Суд не погоджується зі скаржником щодо визначення подібності правовідносин, оскільки, окрім згаданих відповідачем ознак подібності, обов'язковими ознаками є умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
В касаційній скарзі заявник касаційної скарги не обґрунтовує взаємозв'язок між справами №760/9521/15-ц, №332/603/17, №711/8446/16-ц та справою, що розглядається, оскільки правові висновки, що викладені Верховним Судом у зазначених скаржником справах, сформульовані за різними фактичними обставинами та умовами застосування статті 236 КЗпП України.
У справі №522/13736/15 Верховний Судом сформовані висновки щодо строку пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Судом не з'ясовано, а скаржником не доведено, що висновки Верховного Суду, які викладені у вищевказаних справах, можуть бути застосовані до правовідносин у справі, що розглядається.
У справі №802/1206/17-а предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці № НТ 160721 від 21 липня 2016 року «Про припинення виплати допомоги по безробіттю».
У справі №910/4518/16 предметом спору є стягнення 19 555,64 грн заборгованості з виплати заробітної плати, 4 589,74 грн компенсації за втрату частини заробітної плати та 12 541,34 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Верховний Судом у цих справах не викладав правові висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України.
Також, з огляду на відмінний предмет спору, суб'єктний склад, фактичні обставини справи, правовідносини у справах №802/1206/17-а та №910/4518/16 не є подібними до справи, що розглядається.
З огляду на викладене, наведені у касаційні скарзі вищевказані висновки Верховного Суду не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах.
Заявник касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у справі №640/458/20 від 21 грудня 2021 року щодо застосування абзаців 3 та 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 щодо періоду, за який розраховується середній заробіток.
Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій на підставі довідки Запорізької обласної прокуратури від 07 квітня 2021 року №21-354вих21 неправильно розрахували середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Отже, скаржник виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В касаційній скарзі заявник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 02 серпня 2022 року.
В заяві відповідач зазначає, що першу касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Також відповідач наголошує, що ним додержано 30-денний строк для подання вперше касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Отже, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог частини четвертої статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
У відповідності до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакцій, чинній на момент подання позивачем позовної заяви), розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2021 року в розмірі 2 270,00 грн.
Із матеріалів скарги вбачається, що з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду останній звернувся у 2021 році.
Судом апеляційної інстанції постановою від 24 травня 2022 року стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Запорізької області за період з 26 травня 2021 року до 27 серпня 2021 року у сумі 134 639,05 грн (сто тридцять чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень п'ять копійок).
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою за одну позовну вимогу майнового характеру, складає 2 692,70 грн (200% від 1346,39 (134 639,05 від 1%)).
Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102; код ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Згідно із частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Керуючись статтею 329, частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №640/27278/21.
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №640/27278/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова