12 серпня 2022 року
м. Київ
справа №620/4880/21
адміністративне провадження № К/990/15971/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просив: стягнути з відповідача на його користь суму інфляції втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з його звільненням з займаної посади за період з 29 жовтня 2014 року по 07 травня 2020 року у розмірі 438386,35 грн; стягнути з ГУ ДФС у Чернігівській області суму втрати заробітної плати разом з сумами інфляції у зв'язку з втратою заробітної плати за період з 08 травня 2020 року по 24 лютого 2021 року у розмірі 286264,17 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 254 248,92 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №825/3682/14 за період з 08 травня 2020 року по 24 лютого 2021 року. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалами Верховного Суду від 02 лютого 2022 року та від 26 травня 2022 року касаційні скарги повернуто позивачу.
24 червня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху із наданням строку скаржнику для усунення недоліків шляхом подання до касаційного суду заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надання належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини.
Належним чином завірену копію указаної ухвали скаржником отримано 20 липня 2022 року, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке надійшло на адресу Суду.
01 серпня 2022 року до суду надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржником вказані ті ж самі обставини, які зазначав позивач у касаційній скарзі, а саме, що строк пропущено через неодноразове повернення касаційних скарг позивача Верховним Судом.
За вищенаведених обставин, скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Розглянувши подану заяву, Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження скаржником не наведено.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Так, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду позивач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, і ці скарги йому повернуто через те, що їхній зміст не відповідав вимогам статті 330 КАС України. Такі дії заявника свідчать про їхню формальність під час реалізації заявником права оскаржити судові рішення у касаційному порядку.
Так, вперше касаційна скарга скаржника надійшла до Верховного Суду 12 січня 2022 року, проте ухвалою від 02 лютого 2022 року останню повернуто скаржнику. Вказану ухвалу позивачем отримано 10 лютого 2022 року. 16 лютого 2022 року скаржник повторно подав касаційну скаргу, проте ухвалою від 18 квітня 2022 року остання була залишена без руху. Вказану ухвалу отримано 09 травня 2022 року. Ухвалою від 26 травня 2022 року касаційну скаргу знову повернуто скаржнику. Вищевказану ухвалу отримано 03 червня 2022 року.
При цьому, скаржником не обгрунтовано, чому ним не подано повторної касаційної скарги у розумний строк після повернення Верховним Судом ухвалою від 26 травня 2022 року, хоча про це зазначалось в ухвалі Верховного Суду від 14 липня 2022 року. Жодних причин, обставин та підстав щодо поновлення строку на касаційне оскарження позивачем не наведено, а лише перерахування активних дій позивача щодо подання касаційної скарги, отримання ухвал Верховного Суду та подання повторно касаційних скарг не узгоджується з вимогами ч. 1 статті 121, ч. 3 статті 329, ч. 3 статті 332 КАС України щодо обгрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження наведенням поважних підстав.
Верховний Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини стосується осіб, яким держава зобов'язана забезпечити дотримання певних гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превалюючим у правовідносинах із іншими особами.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло 6 місяців, у зв'язку із визнанням судом неповажними підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова