12 серпня 2022 р. Справа № 440/10012/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/10012/21
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому просив:
- визнати протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги при прийнятті наказу Центру №1019 від 24.06.2021 та доручення №466 від 09.07.2021 та визнати неправомірними наказ Центру №1019 від 24.06.2021 та доручення №466 від 09.07.2021;
- визнати протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову у розгляді заяви позивача від 14.06.2021 №П-1356 та про відмову у призначенні захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру, зокрема до Вищої ради правосуддя: дисциплінарної скарги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за протиправні дії, бездіяльність та винесення завідомо неправдивого судового рішення - ухвали суду від 21.04.2021 по справі № 554/11727/15-к (Пр. №1-кс/554/6378/2021) у кримінальному провадженні №42015000000001358 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача; клопотання про участь в розгляді скарги; два клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідних для подання даної дисциплінарної скарги, за його заявою від 14.06.2021 №П-1356;
- зобов'язати Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянути заяву від 14.06.2021 №П-1356 та призначити захисника для складення документів процесуального характеру до Вищої ради правосуддя;
- стягнути з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №1019 від 24.06.2021 та доручення №466 від 09.07.2021.
Зобов'язано Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянути заяву від 14.06.2021 №П-1356 та прийняти наказ і доручення із урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що підстави для надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України «Про безоплатну правову допомогу», право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених Законом. Відповідно до Закону безоплатна вторинна правова допомога у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Частиною 2 ст.13 Закону визначено, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі в правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають, зокрема, особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону. Ст. 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги. Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи. Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Виходячи з викладених вимог закону, позивач ОСОБА_1 має право на безоплатну вторинну правову допомогу саме відповідно до поданої ним відповідачу заяви. Також, позивач зазначає, що діями відповідача ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях внаслідок незаконних дій щодо зі сторони відповідача, а тому, враховуючи сутність порушення, тривалість порушення права особи, виходячи з принципу об'єктивності, засад розумності, справедливості та доцільності, необхідно її стягнути з відповідача.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що заява ОСОБА_1 від 14.06.2021 про призначення захисника для надання правової допомоги у межах компетенції розглянута, в терміни встановлені законодавством прийняте відповідне рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, Позивач повідомлений про його прийняття, адвокат для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 призначений. Безоплатна вторинна правова допомога ОСОБА_1 надається, доручення видане адвокату діє до використання всіх національних засобів правового захисту. Зазначає, що висновок суду першої інстанції є хибний, оскільки судом не враховано положення статті 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», в якій визначено порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги. При посиланні на Порядок № 2 суд допускається помилки, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки вказаний порядок визначає основні характеристики моделі гарантованого державою надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, передбачені законодавством, працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. У даній справі суб'єктом надання безоплатної вторинної правової допомоги є адвокат, включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. При наданні безоплатної вторинної правової допомоги адвокати дотримуються Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 №4125/5 (далі - Стандарти), а не Порядку № 2, на який посилається суд першої інстанції. Відповідно до підпункту 16 пункту 8 Положення про центр, Місцевий центр приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в її наданні. Законодавство у сфері надання безоплатної вторинної правової допомоги не містить такого поняття як «характер безоплатної вторинної правової допомоги» на яке посилається суд у своєму рішенні. Тому Місцевий центр не має повноважень щодо визначення «характеру безоплатної вторинної правової допомоги». Оскільки доручення видане адвокату для надання правової послуги, передбаченої п.2 ч.2 ст.13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» - здійснення представництва інтересів, то адвокат уповноважений і на складення всіх необхідних клієнту документів. Також, відповідач зазначає, що дисциплінарна скарга щодо дисциплінарного проступку судді (за складенням якої звертався Позивач) не є процесуальним документом, оскільки вимоги до неї передбачені не процесуальними кодексами України, а статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У чинному законодавстві України відсутні визначення понять «документ процесуального характеру», «процесуальний документ». У навчальному посібнику «Процесуальне діловодство» В. Г. Стовпець, О. В. Стовпець - Херсон: Грінь Д.С., 2016. - 200 с. викладене визначення «процесуальний документ - це вид юридичного документу, на які поширюються вимоги процесуального закону». Оскільки представництво інтересів особи у державному органі (Вищій раді правосуддя, до якої має намір звертатися ОСОБА_1 , включає в себе складання представником (адвокатом) будь-яких документів, необхідних для надання правової допомоги, Місцевим центром прийнято рішення на користь Позивача, про надання йому того виду безоплатної вторинної правової допомоги, який є більш ширшим за своїм обсягом, та надання якого повною мірою узгоджується із законодавством, що регламентує порядок надання безоплатної вторинної правової допомоги. Проте суд першої інстанції не врахував вищезазначені обґрунтування Відповідача, і припустився неправильного розуміння правових термінів: «документи правового характеру» та «документи процесуального характеру», що призвело, на думку відповідача, до хибного висновку у рішенні.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі позивача, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, спірне рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу з задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є засудженим до покарання у вигляді довічного позбавлення волі та з 24 травня 2015 року відбуває покарання в ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№23)".
Позивач звернувся до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з заявою від 14.06.2021 №П-1356 про призначення захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру, зокрема до Вищої ради правосуддя: дисциплінарної скарги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за протиправні дії, бездіяльність та винесення завідомо неправдивого судового рішення - ухвали суду від 21.04.2021 по справі № 554/11727/15-к (Пр. №1-кс/554/6379/2021) у кримінальному провадженні № 42015000000001358 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача; клопотання про участь в розгляді скарги; два клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідних для подання даної дисциплінарної скарги, за його заявою від 14.06.2021 №П-1356.
Наказом Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » №1019 від 24.06.2021 відповідно до пункту 1 частини першої статті 17, частини третьої статті 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та на підставі заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року (вх.№1037/01-24 від 16.06.2021) наказано надати безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_1 .
На виконання такого наказу складено доручення від 01.07.2021 №466, відповідно до якого Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Центр) в особі Фіалкіної Катерини Віталіївни, яка діє на підставі Положення про відділ організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з її надавачами Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27.03.2019 № 24, відповідно до наказу Центру від 24 червня 2021 року № 1019, призначає адвоката Фабра Євгенія Альбертовича, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31 жовтня 2017 року № 1930, контактний телефон: НОМЕР_1 . адреса робочого місця: АДРЕСА_1 , для надання безоплатної вторинної правової допомоги: здійснення представництва інтересів у Вищій раді правосуддя з питання притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за протиправні дії, бездіяльність та винесення завідомо неправосудного судового рішення - ухвали суду від 21.04.2021р. по справі № 554/11727/115-к (Пр. № 1-кс-554/6378/2021) у кримінальному провадженні №42015000000001358 в рамках к/с № 04580007, ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - Клієнт). Адвокату забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги Клієнту в межах повноважень, визначених довіреністю, а у разі здійснення захисту представництва інтересів потерпілого або свідка у кримінальному провадженні) - в межах процесуальних прав і обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, протягом строку дії цього доручення.
Не погоджуючись з зазначеним діями відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір дійшов висновку, що відповідач фактично не вирішив ті питання, які просив у своїй заяві позивач та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийшов за межі позовних вимог, зобов'язав Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянути заяву позивача від 14.06.2021 №П-1356 та прийняти наказ і доручення із урахуванням висновків суду.
Відмовляючи у позовних вимогах щодо визнання протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги при прийнятті наказу Центру №1019 від 24.06.2021 та доручення №466 від 09.07.2021, а також визнання протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову у розгляді заяви позивача від 14.06.2021 №П-1356 та про відмову у призначенні захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру, зокрема до Вищої ради правосуддя: дисциплінарної скарги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за протиправні дії, бездіяльність та винесення завідомо неправдивого судового рішення - ухвали суду від 21.04.2021 по справі № 554/11727/15-к (Пр. №1-кс/554/6379/2021) у кримінальному провадженні № 42015000000001358 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача; клопотання про участь в розгляді скарги; два клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідних для подання даної дисциплінарної скарги, за його заявою від 14.06.2021 №П-1356", суд першої інстанції вказав що вони задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.
Стосовно вимоги про стягнення з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь позивача моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що дана вимога позивача необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано суду жодних належних доказів заподіяння йому відповідачем моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру та не доведено причинно-наслідковий зв'язок з предметом позову у даній справі.
З приводу розподілу судових витрат, судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовної заявою, яка містить 6 позовних вимог немайнового характеру, сума судового збору за подання вказаного позову складає 3632,00 грн. (908,00 грн *4).
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи наведене вище, та обов'язок покласти на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати, суд дійшов до висновку, що судовий збір у сумі по 1816 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету з кожного з учасників справи.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року №3460-VI (далі - Закон № 3460-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №3460-VI передбачено, що безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Згідно із статтею 3 Закону №3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною другою статті 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Пунктом 7 частини першої статті 14 Закону №3460-VI передбачено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.
Статтею 15 Закону №3460-VI передбачено, що суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
У відповідності до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 16 Закону №3460-VI Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 17 Закону №3460-VI Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Порядок розгляду звернення особи про надання безоплатної вторинної правової допомоги визначений статтею 19 Закону №3460-VI, частинами першої, третьої та четвертої якої передбачено, що у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.
Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №3460-VI особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
Аналіз наведених правових норм права дає підстави для висновку, що право на отримання безоплатної правничої допомоги гарантовано Конституцією України, а зміст і порядок реалізації такого права визначено у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року №3460-VI. Перелік категорій осіб, які мають гарантоване право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги окреслено у частині першій статті 14 Закону №3460-VI, до яких, зокрема, належать особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому у разі звернення особи, яка засуджена до покарання у вигляді позбавлення волі, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги (на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу") і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи. Якщо ж особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Порядок надання безоплатної правової допомоги працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який затверджений наказом Координаційного центру з надання правової допомоги № 2 від 28 січня 2019 року (далі - Порядок №2), визначає основні характеристики моделі гарантованого державою надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, передбачені законодавством, працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центри).
Згідно із положеннями пункту 3 вказаного Порядку під час надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - БВПД) працівник центру:
1) надає БВПД в межах повноважень, визначених наказом центру про уповноваження працівника центру для надання такої допомоги (далі - наказ), а також звернення клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнято рішення про надання БВПД;
2) не пізніше п'яти робочих днів після прийняття наказу проводить перше конфіденційне побачення з клієнтом, з'ясовує обставини справи, отримує від нього інформацію, що має правове значення, ознайомлюється з наявними у клієнта документами. У разі необхідності отримання інформації чи документів, що можуть бути надані виключно клієнтом, повідомляє про це клієнта та роз'яснює неможливість подальшого надання БВПД без наданих клієнтом інформації чи документів.
3) після вивчення обставин справи переконується у наявності фактичних і правових підстав щодо вирішення питання, з яким звернувся клієнт до центру, та повідомляє клієнту, який орієнтовний час і обсяг роботи необхідний для надання БВПД та які можливі правові наслідки у разі досягнення результату, що бажає клієнт. При цьому не гарантує клієнтові досягнення певного результату виконання наказу та не сприяє прямо або опосередковано формуванню у нього необґрунтованих сподівань, а також уявлення, що працівник центру може вплинути на результат іншими засобами, крім сумлінного виконання своїх обов'язків. За результатами обговорення з клієнтом узгоджує правову позицію у справі та оформляє протокол узгодження правових питань, примірна форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку;
4) пропонує клієнту надати довіреність із визначеним обсягом повноважень;
5) у разі встановлення, що законний представник діє всупереч інтересам недієздатного, обмежено дієздатного, малолітнього, неповнолітнього клієнта, якого він представляє, вживає всіх доступних йому заходів для захисту законних прав та інтересів клієнта, зокрема повідомляє органи опіки та піклування, правоохоронні органи;
6) у разі настання обставин, що передбачають припинення або унеможливлюють надання БВПД, та/або з'ясується, що у справі наявний конфлікт інтересів, негайно письмово інформує керівника центру та клієнта;
7) якщо клієнт повідомив про бажання відмовитись від надання йому БВПД, інформує клієнта про можливі правові наслідки, у тому числі передбачені пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України "Про безоплатну правову допомогу";
8) дотримується встановлених законом процесуальних строків під час надання БВПД;
9) інформує клієнта про стан розгляду справи та погоджує з ним процесуальні дії, вчинення/невчинення яких може вплинути на результат розгляду справи;
10) після припинення надання БВПД повертає клієнту отримані від нього документи (копії документів);
11) формує досьє клієнта згідно з орієнтовним переліком за примірною формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
12) якщо інформації, яку надав клієнт, недостатньо для з'ясування всіх обставин справи, вживає можливі заходи для отримання такої інформації, збирає відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку;
13) у разі складання документів процесуального характеру, зобов'язаний до подання таких документів до суду ознайомити клієнта з їх змістом, про що робиться відмітка на копії документа, що зберігається в досьє. Якщо клієнт: не згоден зі змістом чи формою документа процесуального характеру, складеного працівником центру, правовою позицією, викладеною у ньому, працівник центру відображає зауваження клієнта на копії документа, що зберігається в досьє; наполягає на внесенні змін до складеного працівником центру документа процесуального характеру, такі зміни вносяться з одночасним письмовим роз'ясненням про можливі правові наслідки, що засвідчується підписом клієнта. За відсутності можливості оформити зазначене узгодження робить відповідну відмітку на копії документа процесуального характеру, що зберігається в досьє;
14) у разі необхідності та за наявності правових підстав після узгодження з клієнтом подає клопотання/заяву про забезпечення доказів або забезпечення позову;
15) якщо звернення клієнта стосується складення процесуального документа без представництва в суді, має роз'яснити порядок подання такого документа, наслідки розгляду, процесуальні права та обов'язки клієнта;
16) у разі пропущення процесуальних строків та за наявності підстав, передбачених законодавством, готує і заявляє клопотання про поновлення процесуальних строків;
17) за наявності правових підстав під час подання позовної заяви до суду готує обґрунтоване клопотання про відстрочення/розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення клієнта від їх сплати;
18) у разі, якщо судове провадження розпочато, для формування правової позиції, ознайомлення зі значним обсягом матеріалів та в інших необхідних випадках готує для клієнта клопотання про відкладення розгляду справи/оголошення перерви, ознайомлюється з матеріалами справи;
19) якщо представляє інтереси відповідача, за наявності правових підстав та виходячи з виробленої правової позиції, подає відзив, заперечення, а за необхідності - зустрічний позов;
20) з урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції в межах повноважень, наданих йому клієнтом, бере участь в судових засіданнях у судах всіх інстанцій;
21) у разі необхідності заперечує проти задоволення судом вимог, заяв та клопотань інших учасників процесу, що суперечать законним інтересам клієнта, висловлює власні доводи, міркування та заперечення по суті справи, виходячи з узгодженої з клієнтом правової позиції;
23) подає докази разом із поданням позовної заяви / відзиву / письмових пояснень третьої особи. З урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції готує і подає заперечення проти задоволення судом клопотань іншої сторони про долучення до матеріалів судової справи доказів після встановленого законом строку;
24) під час судового розгляду бере участь у дослідженні доказів, за необхідності подає усні й письмові клопотання, пояснення, заявляє відводи та подає клопотання про залучення учасників процесу, які повинні бути залучені до справи, бере участь у допитах, судових дебатах, інших процесуальних діях;
25) якщо для обгрунтування позиції сторони у справі необхідне проведення експертизи, повідомляє про це клієнта та роз'яснює порядок і наслідки її призначення. Інформує клієнта, що витрати на оплату виконаної експертом роботи, компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду експерта, покладаються на сторону, яка заявила клопотання про проведення експертизи. У разі отримання згоди клієнта на проведення такої дії заявляє клопотання про призначення експертизи та використовує всі права, надані процесуальним законодавством, реалізація яких може вплинути на її результати;
26) інформує керівника центру про необхідність залучення перекладача/сурдоперекладача у разі, якщо клієнт не володіє державною мовою та/або є глухим, німим або глухонімим;
27) завчасно належним чином повідомляє суд та клієнта про неможливість прибуття в судове засідання;
28) за наявності правових підстав, роз'яснює клієнту можливість укладення мирової угоди у цивільній справі, її умови, порядок та наслідки її укладення. Роз'яснює клієнту можливість примирення сторін, умови, порядок та наслідки примирення;
29) у разі незгоди клієнта з рішенням суду роз'яснює клієнтові порядок і наслідки подання відповідної апеляційної скарги/заяви. Після узгодження правової позиції складає та подає апеляційну скаргу, а також здійснює представництво інтересів клієнта під час її розгляду в суді. У разі якщо працівник центру вважає за необхідне оскаржити/переглянути судове рішення, а клієнт заперечує проти цього, працівник центру оформлює письмову відмову клієнта від пропонованого оскарження/перегляду;
30) у разі якщо клієнт безпідставно наполягає на оскарженні / перегляді судового рішення працівник центру пропонує клієнту узгодити правову позицію, та в протоколі узгодження правових питань зазначає про можливі наслідки подання апеляційної скарги;
31) під час оскарження рішення суду в адміністративній справі (за необхідності) подає письмове клопотання про розгляд справи за участю клієнта;
32) протягом 7 робочих днів після завершення відповідної стадії судового процесу, а у разі невідкриття провадження по справі з моменту завершення надання БВПД, формує звіт про надання такої допомоги, примірна форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку, подає його на затвердження начальнику відділу та на погодження керівнику центру. Звіт надається клієнту за його вимогою.
З огляду на положення підпункту 1 пункту 3 Порядку №2 під час надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - БВПД) адвокат надає БВПД в межах повноважень, визначених наказом центру про уповноваження працівника центру для надання такої допомоги (далі - наказ), а також звернення клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнятий наказ про надання БВПД.
Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся з метою реалізації свого права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з заявою від 14.06.2021 №П-1356 про призначення захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру згідно наведеного ним переліку.
Наказом Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » №1019 від 24.06.2021 відповідно до пункту 1 частини першої статті 17, частини третьої статті 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та на підставі заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року (вх.№1037/01-24 від 16.06.2021) наказано надати безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_1 .
Натомість складеним на виконання такого наказу дорученням від 01.07.2021 №466 призначено адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги: здійснення представництва інтересів у Вищій раді правосуддя з питання притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за протиправні дії, бездіяльність та винесення завідомо неправосудного судового рішення - ухвали суду від 21.04.2021р. по справі № 554/11727/115-к (Пр. № 1-кс-554/6378/2021) у кримінальному провадженні №42015000000001358 в рамках к/с № 04580007, ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - Клієнт), а також Адвокату визначено забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги Клієнту в межах повноважень, визначених довіреністю, а у разі здійснення захисту представництва інтересів потерпілого або свідка у кримінальному провадженні) - в межах процесуальних прав і обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, протягом строку дії цього доручення.
Судова колегія зазначає, що вказаний вище наказ не містить інших видів безоплатної вторинної правової допомоги, що підлягають наданню позивачу на підставі заяви позивача від 14 червня 2021 року.
Відтак, суд не може погодитись з твердженням відповідача про належний розгляд заяви від 14.06.2021 №П-1356 про призначення захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру.
Так, спірним наказом не визначено характер безоплатної вторинної правової допомоги, що підлягала наданню, у зв'язку з чим спірне доручення містить вказівку на надання безоплатної вторинної правової допомоги лише одного виду, однак не містить такий вид допомоги, як складання документів процесуального характеру, клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідні для подання дисциплінарної скарги, що позивачем запитувалась відповідно до його заяви від 14.06.2021 №П-1356.
Твердження відповідача, що формулювання здійснення представництва інтересів, визначене ним в Дорученні, включає в себе і інші види допомоги, у тому числі ті, які просив позивач у своїй заяві, зокрема і складання документів процесуального характеру, клопотань та інших документів, є необґрунтованим, з огляду на те, що стаття 13 Закону №3460-VI, визначає їх як окремі види правових послуг, а пункт 3 Порядку зобов'язує уповноваженого працівника центру надати ту БВПД яка міститься в зверненні клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнято рішення про надання БВПД і таке звернення позивача містило прохання не лише щодо надання такого виду правової послуги, як представництво інтересів.
Підтвердженням того, що винесення такого наказу відповідачем без зазначення в ньому всіх видів правових послуг про які просив позивач у своїй заяві є повідомлення від 28.09.2021, призначеним відповідачем адвокатом, яке адресоване відповідачу, у якому такий адвокат повідомив, що: "між ним та засудженим 02.07.2021 року відбулося конфіденційне побачення під час якого погоджено правову позицію щодо виконання доручення №466, яка полягає в представництві інтересів у ВРП щодо розгляду дисциплінарної скарги на суддю ОСОБА_2., однак на даний час таке дисциплінарне провадження не відкрито".
Однак, позивач в своїй заяві просив надати правову допомогу в складанні документів процесуального характеру, клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідні для подання дисциплінарної скарги, а вже як наслідок згодом і про такий вид допомоги, як представництво інтересів у ВРП.
В той же час, як повідомив адвокат, представництва інтересів фактично не має, бо не має самого дисциплінарного провадження у ВРП.
Однак позивач у своїй заяві саме і просив надання такого виду правових послуг, як складання документів процесуального характеру, клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідні для подання дисциплінарної скарги, які б мали наслідком настанні необхідності такого виду послуг як представництво інтересів у ВРП.
Водночас, відповідачем не надано жодних доказів про вжиття заходів направлених на реагування на таке повідомлення адвоката, зокрема доведення до відому такого адвоката, що ним не в повному обсязі виконано наказ та доручення відповідача, а саме не надано послуг з складання документів процесуального характеру, клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідні для подання дисциплінарної скарги, які, як зазначає сам відповідач, входять у такий вид послуги, як - представництво інтересів.
Відтак, відповідач фактично не вирішив ті питання, які просив у своїй заяві позивач.
Апеляційним судом в ході розгляду даної справи враховано правове обґрунтування відповідачем, що дисциплінарна скарга щодо дисциплінарного проступку судді (за складенням якої звертався позивач) не є процесуальним документом, оскільки вимоги до неї передбачені не процесуальними кодексами України, а статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Проте, колегія суддів зауважує, що прийняте відповідачем рішення на користь позивача, для надання йому більш ширшого виду безоплатної вторинної правової допомоги, а саме здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у Вищій раді правосуддя є передчасним, оскільки як встановлено з повідомлення від 28.09.2021, таке дисциплінарне провадження не відкрито, і в заяві позивач від 14.06.2021 №П-1356 такий вид не запитував.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині, визнавши протиправними та скасувавши наказ Центру №1019 від 24.06.2021 та доручення №466 від 09.07.2021.
Твердження відповідача, що при наданні безоплатної вторинної правової допомоги адвокати дотримуються Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 року N 4125/5 (далі - Стандарти), а не Порядку № 2, колегія суддів відхиляє, оскільки як Порядок №2 так і Стандарти ґрунтуються на засадах верховенства права, законності, незалежності у виборі тактики представництва прав клієнта, конфіденційності, уникнення конфлікту інтересів, пріоритету інтересів клієнта, компетентності та добросовісності у виконанні працівником центру своїх професійних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо належності заявленої позивачем вимоги в частині зобов'язати Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянути заяву від 14.06.2021 №П-1356 та призначити захисника для складення документів процесуального характеру до Вищої ради правосуддя, суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції правомірно, у відповідності до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийшо за межі позовних вимог, зобов'язав Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянути заяву позивача від 14.06.2021 №П-1356 та прийняти наказ і доручення із урахуванням висновків суду.
У той же час, позовна заява містить вимогу: "визнати протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги при прийнятті наказу Центру №1019 від 24.06.2021 та доручення №466 від 09.07.2021", а також "визнати протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову у розгляді заяви позивача від 14.06.2021 №П-1356 та про відмову у призначенні захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру, зокрема до Вищої ради правосуддя: дисциплінарної скарги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за протиправні дії, бездіяльність та винесення завідомо неправдивого судового рішення - ухвали суду від 21.04.2021 по справі № 554/11727/15-к (Пр. №1-кс/554/6379/2021) у кримінальному провадженні № 42015000000001358 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача; клопотання про участь в розгляді скарги; два клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідних для подання даної дисциплінарної скарги, за його заявою від 14.06.2021 №П-1356", що є такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.
Стосовно вимоги про стягнення з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.
Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Із врахування вищезазначених правових норм у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Проте, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів заподіяння відповідачем моральної шкоди.
Доводи позивача, що сам факт, вчинення, на думку позивача відповідачем дій, які виразилися в переживаннях, пов'язаних із неотриманням необхідної правової допомоги, та необхідністю звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтвердили, що в результаті неправомірних дій відповідача, виникли фактори, що спричини шок, розчарування, глибоке душевне потрясіння, затяжні душевні хвилювання, які можуть бути відшкодовані позивачу шляхом стягнення з відповідача компенсації саме в розмірі 7000 грн.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 20 вересня 2021 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
В основу прийнятої судом ухвали враховано додане заявником до заяви про усунення недоліків позовної заяви повідомлення начальника ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№23)" від 09.07.2021 року №15/08/5269/дм-п, що з 2017 року режимний корпус №1 для утримання засуджених до довічного позбавлення волі знаходиться на стадії незавершеного будівництва, де повинні бути обладнані робочі камери. Отже до закінчення ремонтних робіт на даному корпусі, надати засудженим до довічного позбавлення волі роботу немає можливості.
Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270,00 грн.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовної заявою, яка містить 6 позовних вимог немайнового характеру, а саме:
визнати протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги при прийнятті наказу Центру №1019 від 24.06.2021 та доручення №466 від 09.07.2021;
визнати неправомірним наказ Центру №1019 від 24.06.2021;
визнати неправомірним доручення №466 від 09.07.2021;
визнати протиправними дії Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову у розгляді заяви позивача від 14.06.2021 №П-1356 та про відмову у призначенні захисника для надання правової допомоги, яка полягає у складенні документів процесуального характеру, зокрема до Вищої ради правосуддя: дисциплінарної скарги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за протиправні дії, бездіяльність та винесення завідомо неправдивого судового рішення - ухвали суду від 21.04.2021 по справі № 554/11727/15-к (Пр. №1-кс/554/6379/2021) у кримінальному провадженні № 42015000000001358 в рамках к/с № 04580007 за обвинуваченням позивача; клопотання про участь в розгляді скарги; два клопотання про витребування доказів; інші заяви та клопотання, необхідних для подання даної дисциплінарної скарги, за його заявою від 14.06.2021 №П-1356;
зобов'язати Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянути заяву від 14.06.2021 №П-1356 та призначити захисника для складення документів процесуального характеру до Вищої ради правосуддя.
стягнути з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн.
При цьому, п'ята та шоста вимоги є похідними, відтак судовий збір за них сплаті не підлягає.
Враховуючи викладене, сума судового збору за подання вказаного позову складає 3632,00 грн (908,00 грн *4).
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи наведене вище, та обов'язок покласти на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що судовий збір у сумі по 1816 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету з кожного з учасників справи.
Решта тверджень та посилань в апеляційних скаргах не впливають на висновки суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 по справі № 440/10012/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич