12 серпня 2022 р. Справа № 520/22711/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 (суддя Зінченко А.В.; м. Харків) по справі № 520/22711/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби України третя особа Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби країни (надалі також - відповідач, ДПС України) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення ДПС України № 23730/6/99-00-06-02-0.1-06 від 21.10.2021р. Про результати розгляду скарги № б/н від 20.08.2021р., (вх. № 24933/6 від 25.08.2021) щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2021 № Ф-83203-13 ГУ ДПС у Харківській області та суму заборгованості 5059,14 грн., як протизаконну.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача відсутні будь які грошові зобов'язання, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дійсного встановлення обставин по справі, без урахування доказів, наданих позивачем, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована незгодою позивача з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2021 № Ф-83203-13 ГУ ДПС у Харківській області.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу натомість 08.06.2022 подав до суду клопотання про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу строком не менш ніж 15 днів після закінчення воєнного стану в Україні.
В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні наказом Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року № 243-0 «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах. Наказом ДПС України від 14 квітня 2022 року № 184 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» припинено простій у роботі Головного управління ДПС у Харківській області з 15.04.2022. Пунктом 2 Наказу ДПС України від 14 квітня 2022 року № 184 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» керівникам територіальних органів надано повноваження, за необхідності, запроваджувати простій у роботі структурних підрозділів підпорядкованого територіального органу. З огляду на постійні ворожі артилерійські та ракетні обстріли, з метою збереження життя та здоров'я працівників ГУ ДПС у Харківській області, Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 15 квітня 2022 року № 15-о/ВС запроваджено простій у роботі структурних підрозділів підпорядкованого територіального органу. Зазначені обставини, на переконання заявника, є підставою для продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу на строк не менш ніж 15 днів після закінчення воєнного стану в Україні.
Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Положеннями ч. 2, 6 ст. 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Отже, законодавством регламентовано право суду продовжити встановлений ним процесуальний строк.
Крім того, у відповідності до ст.129 Конституції України та ст. 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.
Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами).
Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 15 квітня 2022 року № 15-о/ВС встановлено простій у роботі всіх працівників структурних підрозділів ГУДПС у Харківській області за виключенням окремих працівників згідно з Додатком 1 до цього наказу, з 15.04.2022 та запроваджено дистанційну роботу (виконання завдань, функцій та обов'язків) за посадою поза межами адміністративних будівель ГУ ДПС у Харківській області працівникам згідно з Додатком 1.
Отже, вказаним наказом, на який посилається заявник в обґрунтування поданого клопотання, встановлено простій у роботі не для всіх працівників структурних підрозділів ГУДПС у Харківській області. Працівникам, зазначеним у Додатку 1 до цього наказу, запроваджено дистанційну роботу за посадою поза межами адміністративних будівель ГУ ДПС у Харківській області, а також дозволено поєднання виконання дистанційної роботи з виконанням роботи на робочому місці в адміністративних будівлях ГУДПС у Харківській області, за їхньою попередньою згодою за погодженням з керівником (п. 2 наказу).
Відповідного Додатку 1 до наказу ГУ ДПС у Харківській області від 15 квітня 2022 року № 15-о/ВС заявник, на підтвердження своїх доводів, викладених у клопотанні про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги до виведення працівників з простою, не надав.
У свою чергу колегія суддів зазначає, що простій у роботі структурних підрозділів суб'єктів владних повноважень не свідчить про неможливість виконання своїх функцій суб'єктом владних повноважень. Так само як і дистанційна робота працівників Головного управління ДПС у Харківській області жодним чином не свідчить про неможливість подати відзив на апеляційну скаргу позивача.
Таким чином, доказів, що унеможливлюють подати відзив на апеляційну скаргу до суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 липня 2021 року ГУ ДПС у Харківській області відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено податкову вимогу № Ф-83203-13 від 30.07.2021 на суму боргу в розмірі 5059,14 грн.
Вважаючи податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області № Ф-83203-13 від 30.07.2021 про сплату боргу (недоїмки) протиправною звернувся зі скаргою від 20.08.2021 до ДПС України.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 21.10.2021 № 23730/6/99-00-06-02-0.1-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2021 № Ф-83203-13 ГУДПС у Харківській області скасовано та визнано відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов'язано ГУ ДПС у Харківській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням наведеного в рішення, згідно з вимогами чинного законодавства.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридичною значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, та дійшов висновку, що підстави скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог відсутні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
В силу вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Відповідно до ч.2, ч.3, ч.4 ст.25 №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Згідно з ч.10 ст.25 №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Одночасно, відповідно до п.2 ч.11 ст.25 №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
За правилами ч.14 ст.25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Так, за правилами ч.4 ст.25 Закону №2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.
Відповідно до ч.15 ст.25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Вказані норми кореспондують нормам, наведеним в ст.56 Податкового кодексу України.
Процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначена Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 (далі - Порядок).
Згідно з п. 9 розділу І Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення за результатами розгляду скарг у межах процедури оскарження вимог та рішень про нарахування пені та накладення штрафу приймають:
у Державній фіскальній службі України (далі - ДФС) - Голова, його заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа;
у головних управліннях ДФС в областях, місті Києві - начальники головних управлінь, їх заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа.
Відповідно до п.1 розділу II Порядку, у разі якщо скаржник вважає, що контролюючий орган у районі, місті (крім міста Києва), районі у місті, об'єднаний чи спеціалізований неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні ДФС в області, місті Києві.
У разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС (п. 1 розділу ІІІ Порядку).
Згідно з п. 1 розділу IV Порядку розгляд скарг контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Відповідно до п. 4 розділу IV Порядку контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.
Згідно з п. 6 розділу ІІІ Порядку, рішення ДФС, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.
Проте суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.
Зі змісту оскаржуваного рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 21.10.2021 № 23730/6/99-00-06-02-0.1-06 судом установлено, що скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2021 № Ф-83203-13 ГУДПС у Харківській області скасовано та визнано відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов'язано ГУ ДПС у Харківській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням наведеного в рішення, згідно з вимогами чинного законодавства.
Вказане рішення мотивоване тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2021 № Ф-83203-13 підлягає скасуванню, оскільки сформована та направлена з порушенням терміну, визначеного п. 3,4 розділу VI Інструкції. Водночас зазначено, що дане порушення не скасовує суму заборгованості по суті.
Колегія суддів зазначає, що скасування спірного рішення не буде тягти за собою автоматичного скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
За правилами ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.
Виходячи із положень ст.17 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
У той же час, суд звертає увагу, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Суд визнає, що запроваджені податковим законодавством способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків.
За таких обставин, вказане рішення, прийняте відповідачем за наслідками розгляду його скарги, саме по собі не є юридично значимим для позивача, адже не має безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку.
Аналогічна за змістом позиція Верховного Суду наведена у постановах, зокрема, від 29.01.2019 у справі № 826/10853/17, від 31.05.2019 у справі № 826/1023/16; від 11.06.2019р. у справі № 826/45/18; від 24.06.2019 у справі № 826/11001/15, від 16.09.2021 року у справі № 240/5009/20, від 08 квітня 2021 року у справі № 640/16779/19.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, який не призведе до його відновлення, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 належить відмовити.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 по справі № 520/22711/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.В. П'янова О.А. Спаскін