Головуючий І інстанції: Полях Н.А.
12 серпня 2022 р. Справа № 520/14341/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Любчич Л.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.02.21 по справі № 520/14341/2020
за позовом Міністерства оборони України , Харківського національного університету Повітряних Сил імені І.Кожедуба
до ОСОБА_1
про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі,
У жовтні 2020 року Міністерство оборони України та Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (далі - позивач, ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба) звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просили суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 578 519,59 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання та сплачений судовий збір.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 578 519,59 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
29.10.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
12.08.2022 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається у скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 проходив навчання та військову (публічну) службу у ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба з 21.08.2017 по 17.09.2020 на посаді курсанта.
Відповідно до розділу II "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. 1153/2008.
21.08.2017 з ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання).
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.
Так, 17 вересня 2020 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оброни України в особі начальника ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба і відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 16.09.2020 року 214.
Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, і відповідачем 21.08.2017, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання "відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу" та п. 3 Контракту, де вказано, що: "курсант добровільно бере на себе зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракт), або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану)". Отже, після розриву контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку. Для добровільного відшкодування витрат університетом встановлений строк 15 діб, який обчислюється від дати видання наказу про відрахування курсанта (з моменту відрахування).
ОСОБА_1 зобов'язався добровільно відшкодувати витрати за утримання під час навчання, про що свідчить його особистий підпис на загальному розрахунку 415 від 20.09.2020.
На теперішній час добровільне відшкодування витрат на користь позивача не відбувається у зв'язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України військової служби, у тому числі і під час навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон 2232-XII).
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 24 Закону 2232-XII, початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ст. 25 Закону 2232-XII, підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів (частина перша).
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 964 (надалі - Порядок 964).
Відповідно до п.п. 3, 6, 7 Порядку 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
На виконання вимог пункту 3 Порядку 964, наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 ?419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Згідно п.п. 5, 6 вказаного Порядку, відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за весь період навчання.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
Предметом спору в цій справі є правомірність стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, як курсанта, у ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба відповідно до Порядку 964.
Як свідчать матеріали справи, між Міністерством оборони України в особі начальника ХНУ Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба та відповідачем укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач, зокрема, зобов'язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу після закінчення цього закладу.
Згідно з п. 7 Порядку 964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Згідно з розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 по грошовому забезпеченню становлять за період з 21.08.2017 по 31.12.2017 - 36 412,30 грн, з 01.01.2018 по31.12.2018 - 137 879,78 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 172 022,18 грн, з 01.01.2020 по 17.09.2020 - 131 535,68 грн, а всього 477 849,94 грн.
Також до витрат, які підлягають відшкодуванню ввійшли витрати по продовольчому забезпеченню - 75 026,99 грн, по речовому забезпеченню - 5 388,70 грн, по медичному забезпеченню - 753,84 грн, по оплаті за комунальні послуги та вартість спожитих електроносіїв - 19500,12 грн.
Тобто, розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 проведено за період з з серпня 2017 року по вересень 2020 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, а також враховуючи, що відповідач не відшкодував кошти, які витрачені на його утримання, то колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Посилання апелянта на те, що відповідач має статус ветерана війни - учасника бойових дій і як наслідок має пільги та гарантії передбачені Закон № 3551-ХІІ як учасник бойових дій в зв'язку з чим не повинен сплачувати витрати пов'язані з утриманням в навчальному закладі, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.
Відповідно до статті 13 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975 затверджено Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (далі - Порядок і умов № 975).
Порядок та умови № 975 визначають механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, зокрема, особам, визнаним учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни, постраждалими учасниками Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до пункту 3 Порядку та умов № 975 державна цільова підтримка надається у вигляді:1) повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на відповідний рік (далі - умови та правила прийому); 2) часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти; 3) першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення; 4) соціальної стипендії - для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання, згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1045; 5) безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти; 6) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти; 7) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою - для осіб, які навчаються за денною формою навчання.
За змістом пункту 4 Порядку та умов № 975 державна цільова підтримка надається особам, зазначеним у пункті 1 цих Порядку та умов, у вигляді: повної оплати навчання для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства); пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти; першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення; соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання; безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти; безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти.
Особам, зазначеним у підпунктах 1-4 пункту 1 Порядку та умов, які навчаються за денною формою навчання, державна цільова підтримка на проживання в учнівських та студентських гуртожитках надається у вигляді безоплатного проживання.
Пунктом 6 Порядку та умов №975 передбачено, що державна цільова підтримка надається особам, зазначеним у пункті 1 цих Порядку та умов, державним (комунальним) закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, до якого здобувача освіти зараховано в установленому порядку. Її надання припиняється у разі відрахування особи з такого закладу освіти в порядку та на підставах, визначених законом.
Для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім'я керівника відповідного закладу професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, зазначених у пункті 7 цих Порядку та умов.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, що відповідачем, в обґрунтування зазначених в апеляційній скарзі доводів про наявність підстав для відмови в стягненні заявлених сум, не надано доказів звернення до навчального закладу із заявою та зазначенням в ній конкретних видів державної цільової підтримки на які він претендує, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позову з цих підстав.
Доводи апелянта на те, що суми грошового забезпечення військовослужбовцям не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов'язані з утриманням військовослужбовця у закладі вищої освіти колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції та зазначає.
Як вбачається із доданого до матеріалів справи контракту від 20.08.2017 відповідач ознайомлюючись з його змістом, усвідомлював, що в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість він буде зобов'язаний відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов'язані з його утриманням, зокрема, витрати на його грошове забезпечення та свідомо погодився на виконання таких умов підписавши даний контракт.
При цьому жодних зауважень щодо змісту вказаного контракту, зокрема щодо видів витрат, які в разі настання відповідних умов має відшкодувати ОСОБА_1 , даний документ не містить.
Посилання апелянта на правова позицію Верховного Суду викладену в постанові від 11.02.2019 по справі №617/640/16ц підлягають відхиленню, оскільки висновки викладені в даній постанові Верховного Суду не є тотожними або подібними правовідносинам, які є предметом судового розгляду в даній справі.
Враховуючи встановлені по справі обставини, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 по справі №520/14341/2020 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Л.В. Любчич
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін