12 серпня 2022 року Чернігів Справа № 620/4944/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Виноградової Д.О.,
за участю секретаря Вершняк Л.Л.,
представника відповідача Ігнатової С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Військова частина НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Військова частина НОМЕР_1, в якому просить визнати неправомірними дії державного виконавця Чернігівського відділу Міжрайонний відділ державної виконавчої служби у Чернігівському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (правонаступник - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо фактичного не направлення позивачу постанови про закінчення виконавчого провадження №66734952 від 28.09.2021 та передчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №66734952 від 28.09.2021; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чернігівського відділу Міжрайонний відділ державної виконавчої служби у Чернігівському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (правонаступник- Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про закінчення виконавчого провадження №66734952 від 28.09.2021.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено судове засідання.
11.08.2022 (за вх. №27746/22) на електронну адресу суду представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду. При цьому, в судовому засіданні 12.08.2022 представником відповідача було підтримано заявлене клопотання про залишення позову без розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, судом встановлено наступне.
Так, з доданих відповідачем матеріалів вбачається, що твердження позивача про те, що він не отримав оскаржувану постанову, не відповідає дійсності.
Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.09.2021 головним державним виконавцем Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кравченко А.В. була направлена на адресу позивача 28.09.2021 рекомендованим листом. На підтвердження надано список 8701 згрупованих відправлень листів рекомендованих, чек АТ «Укрпошта» по списку 8701 від 28.09.2021, роздруківку з особистого кабінету Укрпошти по списку згрупованих відправлень «рекомендований лист» від 28.09.2021 (копії містяться в матеріалах справи (а.с.185-187).
У судовому засідання представник відповідача повідомила суд, що у матеріалах виконавчого провадження відсутній конверт з направленими позивачу документами про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про неповернення вказаного конверту, а відтак - про отримання його позивачем.
У той же час, позов позивачем подано 21.07.2022, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті та дає підстави вважати, що позов подано позивачем з пропущенням строку звернення до суду.
Так, відповідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Нормами частини 2 статті 287 КАС України, яка встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому суд враховує, що ст.123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, у ч.3 вказаної статті встановлено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави". У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст.6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні від 27.06.2000 у справі "Ілхан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Таким чином, беручи до уваги відсутність доказів про поважність причин пропуску звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву в силу ч.3 ст.123 КАС України належить залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Військова частина НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Виноградова