12 серпня 2022 року Чернігів Справа № 620/143/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
Приватне акціонерне товариство «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» звернулося до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної митної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000057/2 від 25.06.2021;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00087, оформлену Північною митницею Державної митної служби України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено розбіжності, зокрема, прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (Контракту) В.А.Т. (GLP) Limited Великобританія. Прайс-лист виробника відсутній. Наданий прайс-лист не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що, в свою чергу, унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах. Митна декларація країни відправлення не містить всіх складових митної вартості товару відповідно до заявлених декларантом умов поставки. Експертний висновок ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дав змоги проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів. Звертає увагу суду на взаємопов'язаність сторін зовнішньоекономічного договору та не надання позивачем документів про те, що такий взаємозв'язок не вплинув на вартість спірного товару. За таких обставин, митну вартість оцінюваного товару скориговано за резервним методом, відповідно до наявної у митного органу інформації. Наголошує, що сумніви митного органу у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням факту заниження заявленої митної вартості порівняно з наявною у митного органу інформацією, а також взаємозв'язком між продавцем та покупцем товару, який міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідачем були подані заперечення, в яких підтримав викладені у відзиві обставини і просив винести рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 12.08.2022 замінено відповідача Північну митницю Державної митної служби України на правонаступника Чернігівську митницю; ухвалою суду від 12.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
10.12.2015 між Приватним акціонерним товариством «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (Покупець) та Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед (Продавець) укладено контракт № Т01/16-U, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує тютюн у кількості та асортименті, що зазначається у додатках до даного контракту, які укладаються сторонами та є невід'ємними частинами даного контракту (а.с. 25-30).
У подальшому до Контракту були укладені додаткові договори № № 7, 10, 14, які стосуються предмету даного спору, та Додаток № 169 (а.с. 31, 32, 33, 34).
Так, відповідно до умов Контракту Приватне акціонерне товариство «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» купує у Продавця тютюн в кількості та асортименті, що зазначаються у Додатку № 169 до Контракту.
Відповідно до пунктів 1.5., 3.1., 3.4., 4.1. вказаного контракту Продавець здійснює доставку на умовах DDU склад Покупця в Прилуках, визначених в «ІНКОТЕРМС-2000», протягом строку дії даного Контракту. Ціна розуміється на умовах DDU склад Покупця в Прилуках. Всі ризики, а саме, але не обмежуючись цим, втрати, пошкодження товару переходять до Покупця після прийняття товару на склад Покупця у відповідності з умовами DDU «ІНКОТЕРМС-2000». Покупець сплачує 100% вартості доставленого товару шляхом банківського переказу на рахунок Продавця протягом 30 днів з кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому підтвердження поставки було відправлено, або за згодою сторін оплата за товар може здійснюватись Покупцем у формі повної або часткової попередньої оплати на підставі рахунків, наданих Продавцем.
У червні 2021 року позивач імпортував товари за Контрактом і Додатком № 169 до нього, а саме: «необроблений тютюн типу Вірджинія, трубовогневої сушки, з відділеною середньою жилкою, для виробництва сигарет, партія 1023945 V- 0FI3RWS IN 2020».
З метою митного оформлення товарів, до відповідача були подані митна декларація № UA102170/2021/046129 від 25.06.2021 та декларація митної вартості № UA102170/2021/046129 від 25.06.2021 (а.с. 35, 36).
Митна вартість товару була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
До вищевказаних митних декларацій товариством додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 10.12.2015 № Т01/16-U з додатковими договорами № 7, 10, 14 та Додатком № 169; рахунок-фактура (інвойс), в якому зазначено ідентифікуючі дані товару, вартість його за кг, а також загальна вага та загальна вартість, що підлягає сплаті за товар; повідомлення щодо відсутності на час митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього та надання інформації щодо оплати за подібні товари; ліцензія на виробництво тютюнових виробів; інші документи, що супроводжували поставку товару (а.с. 43, 45).
Також додатково позивачем було подано відповідачу експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-126 від 18.03.2021, прайс-лист від 23.02.2021, а також лист Продавця за Контрактом від 24.02.2021, у якому роз'яснюється принцип формування ціни на товари, які поставляються Позивачу за Контрактом, а також повідомляється про відсутність експорту ідентичного або подібного товару, виробленого одним виробником тютюну в тій же країні, і який поставляється за Контрактом Позивачу, на користь жодної непов'язаної особи в Україні (а.с. 41-42, 44, 45).
25.06.2021 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення № UA102170/2021/000057/2 про коригування митної вартості товарів (а.с. 37).
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що підставами для прийняття вказаного рішення, за доводами митного органу, послугувало те, що: за даними, що заявляє декларант у ДМВ сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) пов'язані між собою, перевірити документально про відсутність впливу взаємозв'язку на ціну не є можливим; наявний у електронному виді прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) В.А.Т. (GLP) Limited Великобританія; прайс-лист виробника відсутній. Також даний прас-лист не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах; наявна у електронному виді декларація країни відправлення не містить всіх складових митної вартості відповідно до заявлених декларантом умов поставки; наявний у електронному виді експертний висновок від 18.03.2021 № ЧК-126, ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів.
Також відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00087, якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митної декларації (а.с. 38).
Вважаючи оскаржуване рішення відповідача та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
За встановленими обставинами, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано: зовнішньоекономічний контракт від 10.12.2015 № Т01/16-U з додатковими договорами №№ 7, 10, 14 та Додатком № 169; рахунок-фактура (інвойс); повідомлення щодо відсутності на час митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього та надання інформації щодо оплати за подібні товари; ліцензія на виробництво тютюнових виробів; інші документи, що супроводжували поставку товару.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов'язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.
Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов'язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).
Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 ґ (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що за даними, що заявляє декларант у ДМВ сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) пов'язані між собою, перевірити документально про відсутність впливу взаємозв'язку на ціну не є можливим; наявний у електронному виді прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) В.А.Т. (GLP) Limited Великобританія; прайс-лист виробника відсутній. Також даний прас-лист не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах; наявна у електронному виді декларація країни відправлення не містить всіх складових митної вартості відповідно до заявлених декларантом умов поставки; наявний у електронному виді експертний висновок від 18.03.2021 № ЧК-126, ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів.
Суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача, оскільки у відповідності до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно зі статтею 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.
Відповідно до положень статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, оскільки база даних митних органів не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Слід зазначити, що навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі № 815/5398/17 та від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.
У постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 у справі № 826/8797/16 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного пакету документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
В даному випадку відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваних рішеннях, не обґрунтовані у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях на те, що наявні у електронному виді прайс-листи видані не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) - Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед та останні не містять інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, є необґрунтованими, так як прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру для визначення складових митної вартості товару та не є документом, що підтверджує митну вартість товару і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості. Прайс-лист є документом довільної форми, що має додатково-інформаційний характер, а тому відповідач безпідставно посилається на неподання прайс-листу саме виробника та на неповноту відомостей поданого прайс-листу, обґрунтовуючи неможливість визначення митної вартості за ціною договору.
Окрім того статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що обов'язок декларанта надати на вимогу митного органу прайс-лист виробника ставиться у залежність від фізичної наявності у декларанта такого прайс-листа, а отже, його відсутність не може бути правомірним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та підставою для відмови в митному оформленні імпортованих товарів.
Повний опис товару та одиниця виміру визначені в наданому до митного органу контракті і зазначення лише номеру (маркування) товару в прайс-листі, є достатнім для ідентифікації товару, а тому висновок відповідача в даному випадку є безпідставним.
Також судом не приймається до уваги посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на той факт, що наявний у електронному виді експертний висновок від 18.03.2021 № ЧК-126, ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів, оскільки висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, у зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.
Щодо тверджень відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що наявна у електронному виді декларація відправника не містять усіх складових митної вартості відповідно до заявлених декларантом умов поставки, суд зазначає, що митні декларації країни відправлення, згідно Митного кодексу України, не є основним документом, який підтверджує чи визначає митну вартість товарів та може бути прийнята митним органом як додаткове джерело підтвердження митної вартості.
Стосовно посилань відповідача на пов'язаність між собою сторін зовнішньоекономічного контракту, то з матеріалів справи слідує, що митна декларація містять інформацію про те, що Покупець - Приватне акціонерне товариство «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» та Продавець - Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед є пов'язаними особами.
Відповідно до частин дванадцятої-п'ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Отже, законодавець покладає саме на митний орган обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару.
Так як відповідачем не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено.
З урахуванням викладеного, суд вважає неправомірними висновки відповідача, за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів, про відсутність підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару.
При цьому відповідачем у оскаржуваному рішенні та картці відмови не обґрунтовано необхідність застосування ним саме шостого (резервного) методу для визначення митної вартості товару.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.02.2020 у справі № 825/3763/15-а, від 24.12.2020 у справі № 825/462/16, від 24.05.2016 у справі № 825/298/19.
У свою чергу, ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за таким другорядним методам, як резервний, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно митний орган повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості.
Таким чином митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів та коригування її за другорядним методом - за резервним здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд зазначає, що скасування судом рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000057/2 від 25.06.2021 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00087 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 4540,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (вул. Незалежності, 21, м. Прилуки, Чернігівська область, 17502, код ЄДРПОУ 14333202) до Чернігівської митниці (просп. Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43985581) про визнання протиправними та скасування рішення і картки - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000057/2 від 25.06.2021.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00087, оформлену Північною митницею Державної митної служби України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» судовий збір в розмірі 4540,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.08.2022.
Суддя В.О. Непочатих