11 серпня 2022 року Чернігів Справа № 620/3830/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чернігівський слідчий ізолятор" про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 ( далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» (далі також - ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», відповідач) про скасування наказу відповідача від 09.03.2022 № 91/ОД-22 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор»; скасування наказу відповідача від 10.03.2022 № 35/ ОС-22 в частині звільнення позивача зі служби за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлення позивача на посаді інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор»; стягнення з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.03.2022 до дня поновлення на посаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом відповідача від 09.03.2022 № 91/ОД-22 за грубе порушення службової дисципліни (допущення прогулів з 24.02.2022 по 09.03.2022), порушення вимог посадової інструкції, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, частини 1 статті 16 і частини 2 статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, враховуючи тяжкість проступку, ставлення до виконання службових обов'язків, керуючись статями 1, 2, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Наказом від 10.03.2022 № 35/ ОС-22 позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення. Вказані накази вважає протиправними, оскільки прийняті без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
08.06.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзив не подав.
За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Оскільки представник відповідача не повідомив суд про поважні причини неподання відзиву на позовну заяву, суд кваліфікує неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
09.03.2022 за матеріалами службового розслідування, з приводу порушення службової дисципліни (неприбуття на службу) прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшим інспектором 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» відповідачем складено Висновок, в якому встановлено, що після оголошення на території України правового режиму воєнного стану, зважаючи на негайну необхідність забезпечення належного режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», згідно наказу від 24.02.2022 №87/ОД-22 «Про посилення складу оперативних груп та чергових змін в державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» з 24.02.2022 в установі запроваджено режим особливих умов і, відповідно, посилений варіант несення служби та особовий склад установи переведений на казармене положення. Вказане передбачає розміщення особового кладу у розташуванні установи для цілодобового несення служби з набуттям права на отримання харчування, заборонено будь-які виходи за межі розташування особового складу установи, збільшення кількості персоналу на постах, посилення пропускного режиму, проведення заходів для підвищення пильності персоналу СІЗО. Так, в установі були забезпечені належні умови для цілодобового перебування особового складу у посиленому варіанті несення служби, у тому числі забезпечувалося харчування особового складу, але ОСОБА_1 з 24.02.2022 по теперішній час до місця проходження служби не прибула та не приступила до виконання службових обов'язків (а.с. 13).
09.03.2022 відповідачем видано наказ № 91/ОД-22, яким за грубе порушення службової дисципліни (допущення прогулів з 24.02.2022 по 09.03.2022), порушення вимог посадової інструкції, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, частини 1 статті 16 і частини 2 статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (а.с.28).
10.03.2022 наказом відповідача № 35/С-22 звільнено позивача зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх в України) (а.с.10).
Вважаючи оскаржувані накази протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-ІV (далі - Закон №2713-ІV).
Пунктом 5 ч.2 ст. 13 Закону №2713-ІV встановлено, що порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 14 Закону №2713-IV, до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до ч.3 ст. 21 Закону №2713-IV персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов'язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень.
Згідно з ч.5 ст. 23 Закону на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
В силу п. 6 ч.1 ст. 77 Закону №580-VІІІ, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного, відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарного статуту ОВС) встановлено, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Абзацом 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС).
Статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС визначені обов'язки осіб рядового і начальницького складу.
Так, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з ч. 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту ОВС, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Суд зазначає, що оскаржувані накази, які є індивідуально-правовими актами та породжують права і обов'язки для позивача, мають відповідати вимогам, визначеним ст. 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у своїх рішеннях та, зокрема, у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №826/1916/17.
Суд, перевіряючи рішення, яке, у тому числі, є предметом позову, на відповідність ст. 2 КАС України, встановив наступне.
Зі змісту висновку службового розслідування від 09.087.2022, з приводу порушення службової дисципліни (неприбуття на службу) прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_1 , суд встановив, що згідно наказу державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 24.02.2022 №87/ОД-22 «Про посилення складу оперативних груп та чергових змін в державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» в установі з 24.02.2022 особовий склад установи переведений на посилений варіант несення служби та на казармене положення, але прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 з 24.02.2022 по теперішній час до місця проходження служби так і не прибула і ,відповідно, не приступила до виконання службових обов'язків.
Разом з тим, порушення позивачем службової дисципліни має бути доведена відповідачем належними доказами з дотриманням процедури службового розслідування.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимоги п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України означають, що рішення відповідача повинно бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Пропорційність ґрунтується на тому, що рішення суб'єкта владних повноважень породжує правові наслідки як для особи, так і для держави чи її органів, а також може впливати на права та інтереси третіх осіб. Ці інтереси слід враховувати при прийнятті рішення.
Вимоги п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України означають, що рішення відповідача повинно бути прийнято з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Особа має право брати участь у розгляді її звернення, знати про час та місце розгляду, наводити доводи та заперечення, користуватися правовою допомогою та іншими правами. Якщо особа виявила бажання взяти участь у процесі прийняття рішення, таке її право повинно бути реально забезпечене.
Статтею 14 Дисциплінарного Статуту ОВС встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок, учиненого особою рядового або начальницького складу.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 365/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 № 295/26740 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі-Порядок).
Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення(п. 2 розділу У Порядку).
Виконавець (голова комісії ) зобов'язаний (ні):
- дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, вживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування;
- виявляти та досліджувати причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, порушенню законності особою рядового чи начальницького складу, виникненню обставин, за яких відбулась надзвичайна подія, готувати пропозиції щодо їх усунення або попередження ( пункт 3 розділу VI Порядку).
Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:
- отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування;
- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування;
- висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять);
- відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;
- за письмовим зверненням ознайомлюватися із затвердженим висновком службового розслідування, а також із матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України;
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. ( пункт 4 розділу VI Порядку).
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (пункт 4 Розділу УІІІ Порядку).
Отже, єдиною підставою для дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, обставини якого об'єктивно встановлені і підтверджені належними доказами.
При цьому накладення дисциплінарного стягнення неможливе без збирання комісією належних і достатніх доказів проступку працівника об'єктивної оцінки його дій/бездіяльності у конкретних обставинах, щодо яких призначено службове розслідування.
Позаяк при проведенні службового розслідування Державна установа « Чернігівській слідчий ізолятор» не виконала жодної з вимог, встановлених у п.п. 2, розділу V та 3. 4 розділу VІ , пункту 4 розділу V ІІІ Порядку (не досліджено причини і умови, що спричинили скоєному дисциплінарному проступку, не одержано пояснень працівника, не надано можливості подати документи для долучення до службового розслідування, не повідомлено про розслідування, не відібрано письмових пояснень, позбавлено права участі у службовому розслідуванні).
Проаналізувавши наведене вище, в контексті встановлених обставин в справі суд дійшов висновку, що службове розслідування відносно позивача проведено не повно та не об'єктивно, без з'ясування всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, без встановлення дійсних причин і умов його вчинення. Не в повній мірі враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, відсутність негативних наслідків, особу позивача, попередню поведінку позивача та її ставлення до служби.
З огляду на те, що відповідачем не дотримано процедуру службового розслідування, тому, на переконання суду, рішення комісії в частині накладення найсуворішого стягнення зі звільненням зі служби є необґрунтованим.
Вказані обставини свідчать, що оскаржувані накази прийняті без урахування принципу пропорційності, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є порушенням положень ст. 2 КАС України, а отже, є достатньою підставою для визнання протиправними та їх скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, у свою чергу, не доведено правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
Зазначене у своїй сукупності дає підстави суду для висновку про протиправність наказів від 09.03.2022 № 91/ОД-22 та від 10.03.2022 № 35/ ОС-22 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.
З урахуванням наведеного вище, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його звільнено, починаючи з наступного дня звільнення.
З огляду на висновки суду щодо протиправності наказів від 09.03.2022 № 91/ОД-22 та від 10.03.2022 № 35/ ОС-22, позовні вимоги, як похідні, про поновлення позивача на посаді інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» з 11.03.2022 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державної установи «Чернігівській слідчий ізолятор» на користь позивача суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 11.03.2022 року (день, наступний за днем звільнення) по день винесення судового рішення, суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №815/42/16 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
У постановах від 20 травня 2019 року у справі №821/1180/18 та від 29 листопада 2019 року у справі №540/1224/19 Верховний Суд сформулював правову позицію про те, що до подібних правовідносин норми постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" не застосовуються, оскільки при визначенні розміру середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу потрібно застосовувати норми спеціального законодавства.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначено Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» від 28.03.2018 року №925/5.
Відповідно до п. 25 Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі або попередній посаді за рішенням суду у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням на іншу посаду, за час вимушеного прогулу виплата здійснюється з розрахунку середньоденного грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу отримувала у місяці незаконного звільнення, або різниці в ньому за час перебування на нижчеоплачуваній посаді.
За даними довідки від 03.06.2022 року №11-14-22/20-14 (а.с. 26) сума середньоденного грошового забезпечення позивача становить 422,35 грн ( сума визначена за три останні місяці шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця).
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.03.2022 (день, наступний за днем звільнення) по день ухвалення рішення (11.08.2022) становить (105 днів * 422,35 = 44346,75 грн.).
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч.1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Скасувати накази Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 09.03.2022 № 91/ОД-22 та від 10.03.2022 № 35/ ОС-22.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи Чернігівський слідчий ізолятор» з 11.03.2022.
Стягнути з Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.03.2022 у розмірі 44346,75 грн (сорок чотири тисячі триста сорок шість гривень 75 коп), сума без врахування податків та зборів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за оди місяць.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Державна установа "Чернігівський слідчий ізолятор" вул.Реміснича, 2, м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ 08564966.
Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2022 року.
Суддя І.І. Соломко