Справа № 585/1603/22
Номер провадження 1-кп/585/302/22
12 серпня 2022 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Ромни кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12022205500000173 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 25.06.2010 року Роменський міськрайонним судом за ч.2 ст.309, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307, ч.3 ст.28 - ч.3 ст. 309, ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч. 3 ст.28, ч.2 ст. 315, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст.317 КК України до 6 років покарання у виді без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та з конфіскацією усього належного йому майна; 2) 04.08.2020 року Недригайлівським районним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 900 грн.,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України,
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Всупереч вказаним нормам президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_5 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХУ) від 21.12.1965 р. № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони У країни, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
Під час здійснення збройної агресії щодо України підрозділи збройних сил Російської Федерації систематично та масово ведуть агресивні бойові дії, порушують закони та звичаї війни, вчиняють військові злочини, пов'язані в тому числі із вбивством цивільного населення та руйнування об'єктів цивільної інфраструктури.
Тобто, під час дії воєнного стану, громадянин України ОСОБА_4 , 11.07.2022 та 12.07.2022 у невстановлений час, перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 1, 2, 65, 68 Конституції України, з метою ослаблення національних інтересів України, сприяння російській федерації та її представникам у порушенні суверенітету України та тимчасовій окупації України, створення в суспільстві думки про виправданість та легітимність дій представників влади і службових осіб збройних сил російської федерації щодо вторгнення та окупації території суверенної держави України, розмістив на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» дописи, що закликають до підтримки рішень та дій держави агресора, збройних формувань держави-агресора.
Зокрема, ОСОБА_4 , будучи зареєстрованим користувачем соціальної мережі «Фейсбук» з нік-неймом « ОСОБА_6 », в мережі Інтернет, з метою спонукання громадян України, поширив ряд постів, які спрямовані до невизначеного кола осіб та публічно закликають до підтримки рішень та дій держави - агресора, збройних формувань, держави-агресора.
Таким чином, ОСОБА_4 , з прямим умислом вчинив дії, які виразилися у публічних закликах щодо підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора, розмістивши ряд постів в соціальній мережі «Фейсбук» із зображеннями відповідної тематики, а саме у публічних закликах громадянином України до підтримки рішень та дій держави агресора, збройних формувань держави-агресора, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 111-1 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, у скоєному розкаявся і дав показання, що дійсно в соціальній мережі «Фейсбук» поширював пости, які закликають до підтримки дій Російської Федерації щодо проведення військової операції на території України. Таке відношення мотивує тим, що піддався впливу інформації від родичів, які проживають в Російській Федерації.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає. Також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі викладеного суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України - публічні заклики щодо підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора, стороною обвинувачення доведена повністю поза розумним сумнівом.
При призначенні покарання суд враховує обставини, визначені ст. 65 КК України.
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_4 визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.
З урахуванням обставин вчинення проступку, особи ОСОБА_4 , який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, наявність декількох обставини, що пом'якшують покарання, думку прокурора щодо призначення міри покарання, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 111-1 КК України - у виді позбавлення права обіймати посади в державних органах влади та органах місцевого самоврядування.
Таке покарання на думку суду буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Ураховуючи думку прокурора та поведінку обвинуваченого під час судового засідання, суд вважає за можливе запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.
Витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки «HUAWEI» моделі LUA-U22, ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , світло-бежевого кольору, з сім-карткою № НОМЕР_4 , - повернути власнику - ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України і призначити покарання у виді позбавлення права обіймати посади в державних органах влади та органах місцевого самоврядування строком на 10 (десять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки «HUAWEI» моделі LUA-U22, ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , світло-бежевого кольору, з сім-карткою № НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1