Справа № 522/5070/21
Провадження № 2/522/1940/22
28 липня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими А.С.,
сторони в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» про захист прав споживачів,
24.03.2021 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» про захист прав споживачів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2018 між ним та відповідачем було укладено договір карткового рахунку № PC143851-02, за яким банк відкрив ОСОБА_1 банківський (картковий) рахунок у дол США на який ним було внесено певні валютні кошти у дол США. 19.03.2020 позивач звернувся до банку з усною вимогою про отримання готівки зі свого валютного рахунку в сумі 5 357 дол США, утім працівниками банку не було виконано його вимоги, оскільки в касі банку не було достатньої суми коштів та повідомлено ОСОБА_1 , що він зможе отримати усю суму належних йому коштів наступного дня, тобто 20.03.2020. У зв'язку з чим, він був змушений звертатися до банку 20.03.2020, 23.03.2020 та 24.03.2020, однак у видачі коштів йому кожного разу було відмовлено, прославшись на відсутність валютних коштів. В решті-решт лише через три тижні, а саме 10.04.2020 йому подзвонив працівник банку і сповістив, що вони можуть повернути йому кошти, які були отримані ОСОБА_1 у той же день. За викладених обставин, позивач вважає, що відповідачем суттєво порушені його права споживача, оскільки тривалий час йому безпідставно не видавали кошти. У зв'язку з чим, він просить суд стягнути з АТ «Банк інвестицій та заощаджень» на його користь неустойку(пеню) за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 80 092,68 грн та 3 % річних у сумі 7,90 дол США.
30.03.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.
19.04.2021 та 26.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у задоволені позову, а у разі відмови у застуванні позовної давності, відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі з підстав недоведеності позовних вимог, з огляду на наступне. 23.03.2020 позивачем не було надано жодної заяви на видачу готівки, що є обов'язковим для цієї дії, а надана позивачем скарга щодо вирішення питання видачі з карткового рахунку грошових коштів в сумі 5 357,00 дол США та подальшого повідомлення про результати розгляду скарги не є підставою для видачі коштів в розумінні діючого законодавства. Окрім того, позивач мав можливість розпорядитися своїми коштами, зокрема шляхом зняття готівки з банкомату, а тому посилання на те, що банк безпідставно не видав йому кошти є необґрунтованими. Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог. Окрім того, з наведеного вбачається, що позивач дізнався про порушення його прав 20.03.2020, а позовну заяву підписав 23.03.2021, тобто поза межами строку позовної давності, як то передбачено ст. 258 ЦК України.
11.05.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він не згодний із викладеними у відзиві запереченнями щодо позову та зазначає, що строк позовної давності ним не пропущено. У зв'язку з чим просить суд відхилити доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, а позов задовольнити у повному обсязі.
19.05.2021 та 26.05.2021 до суду від представника відповідача надійшли заперечення, згідно яких він підтримує заперечення, щодо позову викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у задоволені позову, а у разі відмови у застуванні позовної давності, відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі з підстав недоведеності позовних вимог.
23.06.2021 ухвалою суду провадження у справі № 522/5070/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» про захист прав споживачів зупинено до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17.
02.06.2022 ухвалою суду поновлено провадження у справі.
08.07.2022 до суду від представника відповідача надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких вимоги позивача, щодо стягнення з банку пені в розмірі 80 092,68 грн є несправедливим, невиправдано високим та законодавчо необґрунтованим, а застосування ст. 625 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними для даних спірних правовідносин.
28.07.2022 до суду від представника відповідача надійшла заява, у якій вона просить суд провести розгляд справи у її відсутність та відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
02.08.2022 сторони в судове засідання не з'явилися.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 26.12.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Банк інвестицій та заощаджень» було укладено договір карткового рахунку № РС143851-02, згідно якого банк відкриває клієнту картковий рахунок № НОМЕР_1 за видами валют зазначеними в заяві та здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідно до умов ДКО та вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
23.03.2020 позивач звернувся до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» зі скаргою, яку було отримано відповідачем 23.03.2020, у якій повідомив, що з 20.03.2020 він звертається до відділення банку з метою отримання коштів з його карткового рахунку в сумі 5 357,00 дол США, однак ні 20.03.2020 ні 23.03.2020 кошти йому не повернули, посилаючись на те, що у банку відсутні кошти. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просив банк розглянути дану скаргу та вирішити питання щодо видачі йому коштів з його карткового рахунку в сумі 5 357,00 дол США.
24.03.2020 позивач звернувся до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» з заявою, яку було отримано відповідачем 24.03.2020, у якій повідомив, що 20.03.2020 та 23.03.2020 він звертався до відділення банку з метою отримання коштів з його карткового рахунку в сумі 5 357,00 дол США, однак ні 20.03.2020 ні 23.03.2020 кошти йому не повернули, посилаючись на те, що у банку відсутні кошти. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просив повернути (видати) йому грошову суму в розмірі 5 357,00 дол США з його карткового рахунку, так як прибувши до відділення банку 24.03.2020 йому знову не видали кошти, посилаючись на те, що валюти у банку немає.
10.04.2020 АТ «Банк інвестицій та заощаджень» направив ОСОБА_1 листа за вих № 02-5/02/2528, в якому повідомив його, що для отримання коштів він може звернутися до відділення банку за адресою: м. Біла Церква, вул. Театральна, 11.
10.04.2020 позивачем було отримано кошти в АТ «Банк інвестицій та заощаджень» Одеське регіональне відділення в сумі 5 3650,00 дол США, що підтверджується чеком № 5497.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача.
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, пеня, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача.
Згідно з п. 5.4.7 Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк інвестицій та заощаджень» клієнт зобов'язується не пізніше, аніж за день до зняття коштів із рахунка повідомляти банк в усній формі або письмово про отримання готівки в національній та/або в іноземній валюті в разі, якщо сума грошових коштів перевищує 50 000,00 грн та/або відповідний еквівалент в іноземній валюті за курсом НБУ, установленим на дату повідомлення.
Як зазначає позивач вперше він звернувся до банку про видачу йому всієї суми коштів, що знаходяться на його картковому рахунку в усній формі 19.03.2020, проте 20.03.2020 банк не видав йому кошти, отже право позивача на отримання належних йому грошових коштів порушено банком починаючи з 20.03.2020 та тривало до 09.04.2020, а не з 23.03.2020 як зазначає позивач у позовній заяві та як визначає кількість днів прострочення виконання банком своїх грошових зобов'язань.
Таким чином, порушення банком своїх договірних зобов'язань є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити ОСОБА_1 80 092,68 грн пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів».
Водночас, як встановлено судом, право позивача було порушено банком 20.03.2021, проте з даним позовом він звернувся до суду лише 23.03.2021.
Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та в письмових поясненнях банк просить суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд дійшов висновку про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» в частині стягнення 80 092,68 грн пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів», у зв'язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами, що є наслідком відмови у задоволенні вимог позивача у цій частині.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 7,90 дол США на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання.
Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, вимоги позивача про стягнення 3 % річних у сумі 7,90 дол США, не підлягають задоволенню, оскільки нарахування 3 % річних на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України було б можливе лише у разі невиконання банком своїх грошових зобов'язань після припинення між сторонами договірних відносин, тоді як в даному випадку договірні відносини між сторонами припинились 10.04.2020, а позивачем здійснено нарахування 3 % річних за період з 23.03.2020 по 09.04.2020, що передував даті припинення договірних правовідносин сторін.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 7,90 дол США на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не підлягають задоволенню, а відтак відсутні підстави для застосування позовної давності до даних вимог.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» про захист прав споживачів відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 11.08.2022.