Справа № 947/17798/22
Провадження № 1-кс/947/7694/22
12.08.2022 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022163480000550 від 10.08.2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Молдови, молдованина, уродженця м.Кишинів, Республіки Молдови, маючого середню освіту, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 вчинив злочин проти власності в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 22 квітня 2022 року №2212-ІХ, внесеними Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ) за наступних обставин.
Так, 10 серпня 2022 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи біля кіоску з продажу питної води, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в якості предмета свого злочинного посягання він визначив мобільний телефон марки «iPhone 11 Purple 64GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора зв'язку «лайфсел» із абонентським номером НОМЕР_3 , який є власністю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що його дії не будуть помічені, ОСОБА_5 , таємно викрав з полиці кіоску мобільний телефон марки «iPhone 11 Purple 64GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім-карткою мобільного оператора зв'язку «лайфселл» із абонентським номером НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_8 .
Після чого, з метою недопущення можливості його викриття, ОСОБА_5 сховав викрадений товар в свою кишеню та намагався залишити місця події.
Однак, довести свій умисел до кінця та розпорядитись викраденим майном на свій власний розсуд ОСОБА_5 не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, кваліфікованого як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений в умовах воєнного стану.
10.08.2022 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України.
11.08.2022 відповідно до ст.ст.276-278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у причетності до вчинення тяжкого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення, протоколом огляду місця поді від 10.08.2022, протоколом допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколом допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- Пункт 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_5 , намагався залишити місце злочину, тим сам намагався уникнути відповідальності, усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років у зв'язку з чим може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки являється громадянином Республіки Молдова, без постійного місця проживання на території України, не має тісних соціальних зв'язків;
- Пункт 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_5 , може незаконно впливати на потерпілого та свідків, за участю яких необхідно провести ряд слідчих дій, а такожпідозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення свідчать про антисоціальну спрямованість поведінки підозрюваного. На даний час не допитані в якості свідків всі очевидці злочину, яким відомо про обставини правопорушення та які невстановлені.
- Пункт 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_5 , може вчинити інші кримінальні правопорушення проти власності, оскільки офіційно не працевлаштований, немає постійного джерела доходів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
Так, 11.08.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, вчинене в умовах воєнного стану, а також враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик можливого переховування від органів досудового розслідування, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків, не одружений, не має постійного джерела доходу та зареєстрованого місця проживання.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022163480000550 від 10.08.2022 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;
- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят) днів та рахується з дня фактичного затримання 10.08.2022 року та діє до 09.10.2022 року включно.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1