Справа № 947/17005/22
Провадження № 1-кс/947/7431/22
11.08.2022 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000530 від 03.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дігори, Окнянського (Красноокнянського) району, Одеської області, громадянина України, українця, з середньо- спеціальною освітою, не одруженого, пенсіонера, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
Як вбачається з клопотання, 03.08.2022 у невстановлений слідством час, водій ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами під впливом алкоголю заборонено, приступив до керування легковим автомобілем «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.2.9. а) «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено: п.2.9. «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння чи перебуваючи під впливом наркотичних або токсичних речовин».
У подальшому, в зазначений день приблизно о 12:40 годині, водій
ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, позбавивши себе можливості адекватно сприймати навколишню дорожню обстановку, своєчасно реагувати на її зміну та контролювати рух транспортного засобу, грубо порушив вимоги п. 12.1. «Правил дорожнього руху» України, які зобов'язують водія: п.12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Після чого, здійснюючи керування автомобілем «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлу пору доби, в умовах достатньої видимості, по бетонному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вулиці Сонячній у с. Чорна Подільського району Одеської області, з боку вул. Партизанська в напрямку вул. Іванівська, був неуважним, обрав швидкість руху керованого автомобіля, не враховуючи дорожню обстановку, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля.
Під'їжджаючи до будинку № 69 по вул. Сонячній, діючи з необережністю, проявляючи злочинну самовпевненість, та маючи об'єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_4 не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу, не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу на заокругленні дороги праворуч, в результаті чого допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу за межі проїзної частини вправо де на узбіччі правою передньою частиною автомобіля скоїв наїзд на дерево.
Внаслідок ДТП пасажиру вказаного автомобіля ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були заподіяні тілесні ушкодження від яких він загинув на місці пригоди.
Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 2.9. а) п. 12.1. «Правил дорожнього руху України» знаходяться у прямому причино - наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого.
03.08.2022 о 20 годині 31 хвилині ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
ОСОБА_4 , оголошена підозра, яка повністю обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця ДТП від 03.08.2022, схемою до нього;
- поясненням ОСОБА_4 від 03.08.2022;
- висновком результатів медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння;
- іншими матеріалами провадження в сукупності.
Разом з тим, під час досудового розслідування кримінального провадження, органом досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком від 5 до 10 років. Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, останній може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, станом на теперішній час у кримінальному провадженні допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а потерпілий та свідки не допитані в судовому засіданні, показання яких, згідно принципу безпосередності дослідження доказів суд може сприймати лише у ході допиту під час судового розгляду, що дає підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни або відмови від дачі останніми свідчень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував з підстав, що ризики стороною обвинувачення не доведні та не обгрунтовані, не має законних підстав вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи потерпілих, оскільки повністю визнає свою вину. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризуєтся, на теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради Подільського району Одеської області у зв'язку з чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 04.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.
При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
Так, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у його вчиненні, беручи до уваги наслідки, які були спричиненні в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, у вигляді, зокрема, смерті особи,слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про наявність в діях останнього умислу, зокрема, свідомого порушення останнім правил безпеки дорожнього руху, що в результаті призвело до дорожньо-транспортної пригоди та загибелі людини.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
До позиції сторони захисту, щодо знаходження підозрюваного на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, що унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд ставиться критично, оскільки згідно відповіді головного лікаря КНП «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради Подільського району Одеської області хворому ОСОБА_4 проведено консервативнее лікування та стан його здоров'я стабілізовано, на теперішній час останній може перебувати в умовах утримання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з виконанням рекомендацій зазначених у виписці стаціонарного хворого №1793/244.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що в результаті вчинення кримінального правопорушення загинула особа, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таким чином, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000530 від 03.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали становить 30 діб та обчислюється з моменту затримання особи 03.08.2022 року та припиняє свою дію 02.09.2022 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1