"12" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1106/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1106/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Мала Арнаутська, № 88, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42114410)
до відповідача: Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552)
про стягнення 324 040,74 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської обласної прокуратури заборгованості за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію у розмірі 324040,74 грн., а також витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №0931-21 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 26.02.2021, щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022 року.
За твердженням позивача, 26.02.2021 між ТОВ «ООЕК» та Одеською обласною прокуратурою за результатом тендерної процедури за ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (UA-2021-01-19-002275-c) було укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 0931-21 від 26.02.2021, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору на умовах комерційної пропозиції № ПВЦ: Індивідуальна комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 0931-21 від 26.02.2021.
В додатку № 4 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника визначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника на підставі отриманого від постачальника рахунку, відповідно до наведеної таблиці №1, де міститься визначений перелік шифрів рахунків споживача у відповідних підрозділах ТОВ «ООЕК».
Відповідно п. 13.1. Договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов'язань щодо оплати товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
При цьому, Додаток 5 до Договору містить перелік об'єктів постачання електричної енергії із зазначеними точками комерційного обліку за відповідними ЕІС-кодами.
Також, позивач зауважує, що 30.12.2021 між сторонами було підписано додаткову угоду № 11 до Договору про закупівлю електричної енергії, згідно якої сторони домовились продовжити строк договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме, до 31 березня 2022.
У зв'язку з вищевикладеним, п. 13.1 Договору виклали в наступній редакції «Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2022 року, а в частині виконання зобов'язань щодо оплати товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Як вказує позивач, у подальшому сторонами було укладено додаткову угоду № 14 від 14.02.2022 до Договору про закупівлю електричної енергії, згідно якої було внесено зміни до додатку № 2 до Договору - комерційної пропозиції № ПВЦ - Індивідуальна комерційна пропозиція, в тому числі змінено ціну за 1 кВт*год електричної енергії, яка склала 3,54864 грн. без ПДВ. Відповідно п. 5 Додаткової угоди № 14 дійсна додаткова угода та додатки, які викладені в новій редакції набирають чинності з моменту її підписання та згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на взаємовідносини, що виникли з 01.01.2022 року.
Окрім того, позивач зазначає, що за розрахунковий період лютого 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії Одеської обласної прокуратури, з яких вбачається, що у лютому 2022 року Одеською обласною прокуратурою було спожито 88959 кВт.год. електричної енергії.
На підставі отриманих даних, ТОВ «ООЕК» виписано Одеській обласній прокуратурі та надіслано засобами поштового зв'язку рахунок № 0931-21 від 06.03.2022 та акт прийняття-передавання товарної продукції за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію на загальну вартість 378 820,16 грн. у т.ч. ПДВ.
Водночас, позивач звертає увагу, що відповідно, до Авізо № 32/02 за лютий 2022 року від 07.02.2022 електропостачальником було проведено компенсацію вартості недоотриманих послуг з постачання електроенергії споживачам електроенергії Тарутинської дільниці ТОВ «ООЕК» на загальну суму 12 548,00 грн. Згідно додатку до авізо компенсація вартості недоотриманих послуг Одеській обласній прокуратурі у лютому 2022 року склала 400,00 грн. та дана компенсація була врахованою при виставленні рахунку № 0931-21 від 06.03.2022, що відображається у графі рахунку: «сплачено у поточному періоді», та у графі «підлягає до сплати».
Відтак, позивач наголошує, що рахунок та акт прийняття-передавання товарної продукції за спожиту електричну енергію отримані споживачем 11.05.2022, а тому, з урахуванням вимог п. 5.7 Договору рахунок мав бути сплачений відповідачем у строк до 23.05.2022.
При цьому, відповідачем в рахунок погашення заборгованості перед енергопостачальною організацією за спожиту електричну енергію 11.04.2022 сплачено кошти у розмірі 54 379,42 грн.
У зв'язку з чим, за ствердженням позивача, залишок основного боргу за спожиту електроенергію станом на дату подачі позову складає 324 040,74 грн., проте станом на 31.05.2022 відповідачем в рахунок погашення заборгованості за спожиту у період лютого 2022 електричну енергію інші кошти не перераховувались, що є підставою для захисту прав та інтересів ТОВ «ООЕК».
05.07.2022 Одеською обласною прокуратурою надано до Господарського суду Одеської області відзив на позов (вх. № 12304/22), де відповідач вказує, що дійсно між ним та позивачем, за результатами проведення процедури відкритих торгів за №UA-2021-01-19-002275-с, укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника від 26.02.2021 за № 0931-21 зі строком постачання електричної енергії та строком дії договору до 31.12.2021 на суму 2396059,20 гривень.
У подальшому, як зауважує відповідач, відповідно до пункту 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції яка діяла на момент укладення договору) між Одеською обласною прокуратурою та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» укладено додаткові угоди до вищезазначеного договору, а саме:
- додаткова угода від 30.12.2021, згідно з якою подовжено строк дії договору та постачання електричної енергії до 31.03.2022;
- додаткова угода від 27.01.2022 № 13, згідно з якою збільшено суму договору на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, а саме на 479211,00 грн.
Водночас, за ствердженням відповідача, 28 січня 2022 року обласною прокуратурою розпочато процедуру відкритих торгів з закупівлі електричної енергії.
Отже, згідно взятих юридичних обов'язків на 2022 рік, обласна прокуратура уклала додаткову угоду з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна організація» на суму 479206,93 грн. та здійснила відповідну оплату фактично спожитої електричної енергії.
Наразі, на переконання відповідача, кредиторська заборгованість в прокуратури відсутня.
При цьому, посилаючись на норми ЗУ «Про ринок електричної енергії» та враховуючи, що додатковою угодою від 27.01.2022 № 13 передбачено обсяг постачання, відповідач вважає, що, постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення постачання електричної енергії через залучення до цих робіт Оператора системи розподілу та Оператора системи передачі.
Відтак, на думку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до Одеської обласної прокуратури про стягнення заборгованості за договором у сумі 324 040, 74 грн. відсутні.
Позивачем 02.08.2022 до суду надано відповідь на відзив (вх. № 15128/22), відповідно до якого позивач вважає, що наведені доводи відповідача є необґрунтованими, такими, що суперечать власним діям останнього та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Так, окрім раніше зазначеного, позивач додає, що відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 Договору про закупівлю передбачено, що по закінченню розрахункового періоду (місяця) постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає клієнту рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді не пізніше 20 календарного дня з дати завершення розрахункового періоду.
Отже, на думку позивача, умовами укладеного сторонами договору передбачено оплату за спожиту електричної енергії по факту, за спожитий обсяг електричної енергії, а факт кількості поставленої електричної енергії ТОВ «ООЕК» та відповідно спожитої відповідачем у розрахунковому періоді визначається у імперативно передбаченому законодавством порядку уповноваженим суб'єктом ринку.
Позивач наголошує, що не наділений повноваженнями на визначення обсягів спожитої електричної енергії, оскільки цю роль на ринку для споживачів та постачальників виконує саме АТ «ДТЕК Одеські електромережі». А законодавець, в свою чергу, не надає енергопостачальній компанії жодних інших засобів та способів довести факт та обсяги споживання електричної енергії як виключно шляхом отриманням відомостей від оператора системи розподілу на підтвердження об'ємів такого споживання.
Щодо доводів відповідача про те, що ТОВ «ООЕК» повинно було здійснити заходи із забезпечення обмеження чи припинення постачання електричної енергії, у разі перевищення Одеською обласною прокуратурою договірної суми чи обсягів споживання, позивач звертає увагу, що відповідальним за дотримання договірної кількості електричної енергії є відповідач по справі, оскільки позивач не має можливості регулювання кількості електроенергії, що споживалась відповідачем. «Очікуване/прогнозоване споживання» електричної енергії, визначене у договорі передусім не є фіксованим розміром електроенергії, яку був зобов'язаний спожити відповідач, і перевищення розміру такого споживання, в тому числі споживання електричної енергії на суму більшу, ніж передбачена договором, на переконання позивача, не звільняє Одеську обласну прокуратуру від обов'язку здійснення оплати за фактично спожиту кількість електроенергії, що перевищувала розмір вищевказаного «очікуваного/прогнозованого споживання».
З урахуванням вимог норм чинного законодавства, позивач вказує, що саме на підставі даних щодо обсягів спожитої електричної енергії Одеської обласної прокуратури переданих зі сторони АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», ТОВ «ООЕК» отримало можливість здійснити формування та виставлення платіжного документу для оплати їх відповідачем.
З огляду на вказане, ТОВ «ООЕК» додає, що позбавлене можливості виставляти рахунки на суми, які зазначаються споживачами самостійно, оскільки при формуванні та виставленні рахунків виходить із даних (обсягів) спожитої електричної енергії отриманих від Оператора системи розподілу.
Також відповідальним за дотриманням договірної кількості споживання електричної енергії є відповідач, з огляду на те, що позивач не має можливості контролювати та регулювати кількість електричної енергії, що споживається відповідачем.
Виходячи із вказаного, та враховуючи положення Закону України «Про публічні закупівлі» позивач вважає, що саме замовник повинен та має здійснювати прогноз та контроль власних обсягів споживання електроенергії.
Відтак, позивач робить висновок, що доводи відповідача, наведені у відзиві, жодним чином не спростовують достовірність та правильність виставлених обсягів, та не можуть бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплачувати електропостачальнику вартість спожитої електричної енергії.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 позовна заява вх. № 1151/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
13.06.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 1151/22 від 07.06.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1106/22. Справу №916/1106/22 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Крім того, цією ж ухвалою суду роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору.
Примірник ухвали Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 про відкриття провадження у справі № 916/1106/22 позивачу було направлено судом на адресу електронної пошти, зазначеної ТОВ «ООЕК» в позовній заяві.
Відповідачу - Одеській обласній прокуратурі ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.06.2022 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Керуючись головною метою внесених законодавцем принципів, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії воєнного стану - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, а забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
12.08.2022 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», метою здійснення діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, було створено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ «Одесаобленерго» від постачання електричної енергії.
Так, відповідно до п. 13 розділу XVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб'єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ «ООЕК» ліцензії з постачання електричної енергії.
На виконання вищенаведених вимог законодавства, постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 позивачу надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.
З 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії згідно Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 «Про видачу АТ «Одесаобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник, позивач) та Одеською обласною прокуратурою (споживач, відповідач) укладено договір №0931-21 про закупівлю електричної енергії у постачальника, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість електричної енергії на період дії договору у 2021 році визначено в обсязі 1 200 000,00 кВт*год. відповідно до додатку 3 до договору «Обсяги очікуваного постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу (чем)».
Згідно з п.п. 2.2-2.4 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу/передачі договору про надання послуг, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Строк постачання електричної енергії по 31.12.2021 року. Місце постачання електричної енергії: згідно додатку 5 до договору.
За п.п. 5.1, 5.2 договору ціна цього договору на 2021 рік становить 2 396 059,20 грн., у тому числі ПДВ 399 343,20 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії.
У відповідності до п.п. 5.7, 5.8 договору споживач здійснює 100% оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період протягом 7 банківських днів з моменту отримання підписаного рахунку на оплату та підписаного акту прийому-передачі електричної енергії. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право звернутись до оператора системи, з яким укладено договір про розподіл/передачу з питанням здійснення заходів з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені.
За змістом п.6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору, а також раціонально використовувати отриману електричну енергію виключно для власного споживання на професійну та/або підприємницьку діяльність та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії.
Відповідно до п.13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов'язань щодо оплати товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком № 1 до договору № 0931-21 від 06.02.2021, відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника «Комерційна пропозиція ПВЦ Індивідуальна комерційна пропозиція». За заявою-приєднання початком постачання електричної енергії визначено з дати укладання договору.
У заяві-приєднані також містяться наступні дані щодо споживача:
1) назва суб'єкта господарювання - Одеська обласна прокуратура;
2) код ЄДРПОУ - 03528552;
3) вид об'єкта - нежитлові приміщення;
4) адреса об'єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку згідно додатку № 5 до договору;
5) найменування оператора, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ «ДТЕК Одеські електромережі»;
6) ЕІС-код як суб'єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним оператором системи - 62Х4990422970737.
30.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 11 до Договору про закупівлю електричної енергії № 0931-21 від 26.02.2021, згідно якої сторони погодили внести зміни до п. 2.3. розділу 2 договору, п. 13.1. розділу 13 договору та в п.п. 12, 13 додатку 2 «Комерційна пропозиція ПВЦ - Індивідуальна комерційна пропозиція» якими визначено строк постачання електричної енергії та строк дії договору, а саме, до 31 березня 2022 року.
14.02.2022 ТОВ «ООЕК» та Одеська обласна прокуратура уклали додаткову угоду № 14 до договору № 0931-21 від 26.02.2021, на підставі якої сторони дійшли згоди, зокрема, що необхідно викласти абзац 2 пункту 2.1 Розділу 2 « 2. Предмет Договору» Договору в наступній редакції: «Кількість електричної енергії за Договором визначено в обсязі 596 390 кВт*год., у тому числі на 2022 рік в обсязі 112 533 кВт*год. відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії Споживачу ».
Також, викладено пункт 5.1. Розділу 5 « 5. Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» в наступній редакції: «Ціна цього договору на 2021-2022 рр. становить 2 136 829,57 грн., у тому числі ПДВ - 356 138,26 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору»
Окрім того, даною додатковою угодою № 14 від 14.02.2022 викладено в новій редакції Додаток № 2 «Комерційна пропозиція ПВЦ - Індивідуальна комерційна пропозиція» та Додаток № 3 до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу (чем).
Між сторонами, з урахуванням внесених змін, було погоджено та підписано комерційну пропозицію ПВЦ Індивідуальна комерційна пропозиція, яка є додатком №2 до договору.
Згідно з п.1 комерційної пропозиції ціна на електричну енергію, зокрема з 01.01.2022 року, становить 3,54864 гри. за 1 кВт*год без ПДВ.
Пунктами 2-5 комерційної пропозиції визначено, що оплата за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється один раз за фактичними показниками засобів обліку та даних комерційного обліку і наданих рахунків за спожиту електричну енергію. Оплата здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок TOB «ОOEK», вказаний у рахунку на оплату, за фактично спожитий клієнтом обсяг електричної енергії.
Обсяги спожитої клієнтом та розподіленої електричної енергії визначаються оператором системи.
По закінченню розрахункового періоду (місяця) постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає клієнту рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді не пізніше 20 календарного дня з дати завершення розрахункового періоду. Клієнт здійснює оплату протягом 7 (семи) банківських днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на рахунок TOB «ООЕК». У випадку припинення (або розірвання) договору, у т.ч. дострокового, клієнт зобов'язаний оплатити постачальнику додатковий рахунок за результатами минулих розрахункових періодів, в якому постачальником буде враховано відхилення прогнозованих від фактичних значень щодо ціни та обсягів споживання. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку.
Оплату послуг з розподілу електричної енергії мережами оператора системи клієнт здійснює безпосередньо оператору системи розподілу.
Відповідно до п.п. 12, 13 комерційної пропозиції термін дії дійсної комерційної пропозиції: з дати укладення договору до 28.02.2022. У випадку зміни комерційної пропозиції клієнт має або погодитись з запропонованою постачальником комерційною пропозицією в новій редакції (шляхом її підписання або здійснення оплати рахунку на суми авансу, що буде розрахований відповідно до комерційної пропозиції в новій редакції) або надати письмові заперечення. Ненадання клієнтом постачальнику письмових заперечень проти продовження договірних відносин на умовах нової комерційної пропозиції для клієнтів в новій редакції, та продовження фактичного споживання клієнтом електричної енергії - засвідчує факт погодження клієнта з комерційною пропозицією в новій редакції та прийняттям на себе нових (змінених) зобов'язальних умов. Якщо клієнт не погодився з запропонованою постачальником комерційною пропозицією в новій редакції, та повідомив про це постачальника письмово протягом 10-ти робочих днів з дня отримання клієнтом повідомлення про внесення змін до комерційної пропозиції - дія договору про постачання електричної енергії споживачу припиняється на 21-й день з дня офіційного оприлюднення на веб-сайті постачальника повідомлення про зміни до публічної комерційної пропозиції та викладення її в новій редакції, або отримання індивідуального письмового повідомлення, без необхідності додаткового повідомлення сторонами один одного та без необхідності укладення додаткових угод.
Договір набирає чинності з дати підписання клієнтом заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 28.02.2022, а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи нарахування пені та штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання.
Додатком №4 до договору сторони затвердили порядок розрахунків, яким встановлено, що оплата рахунків за розподілену та спожиту електроенергію здійснюється споживачем самостійно на протязі 7 банківських днів з дня отримання рахунків. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на рахунок постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. За внесення платежів, передбачених даним пунктом цього додатку, з порушенням термінів, визначених цим додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також індекс інфляції та 3% річних. Сума пені, індекс інфляції та 3% річних, відшкодування збитків, пов'язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період, відповідно до актів законодавства та умов договору, зазначається у рахунках окремим рядком.
В додатку № 5 до договору № 0931-21 від 26.02.2021 викладено перелік місць постачання електричної енергії, зокрема адреси об'єктів замовника та ЕІС-коди точок комерційного обліку відповідача.
В матеріалах справи наявна довідка АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», надана ТОВ «ООЕК», в якій зазначена інформація щодо обсягів розподілу електричної енергії по зазначеним ЕІС-кодам точок обліку Одеської обласної прокуратури за надані послуги протягом лютого 2022 року.
Відповідачем у період лютого 2022 року було спожито 88959 кВт/год електричної енергії на загальну суму 378820,16 грн., в тому числі ПДВ в сумі 63136,69 грн., у підтвердження чого ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» було складено акт прийняття-передавання товарної продукції, а також сформовано рахунок за спожиту електричну енергію №0931-21 від 06.03.2022, з якого вбачається, зо відповідачем підлягає до сплати 378420,16 грн.
Так, відповідно до Авізо № 32/20 від 07.02.2022 електропостачальником було проведено компенсацію вартості недоотриманих послуг з постачання електроенергії згідно гарантованих стандартів споживачів Тарутинської дільниці ТОВ «ООЕК» на загальну суму 12 548,00 грн. Відповідна компенсація вартості недоотриманих послуг Одеській обласній прокуратурі у лютому 2022 року склала 400,00 грн. та врахована позивачем під час складення рахунку № 0931-21 від 06.03.2022 за спожиту електричну енергію.
При цьому, сформований позивачем рахунок за спожиту електричну енергію №0931-21 від 06.03.2022 разом із відповідним актом прийняття-передавання товарної продукції за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року направлено на адресу відповідача разом із супровідним листом № 587/19.02.1591 від 05.05.2022, на підтвердження чого ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надано суду фіскальний чек та роздруківку з сайту «Укрпошти» про вручення поштового відправлення №6500706645270. Отримання вказаних документів відповідач не заперечує та не спростовує.
Одеською обласною прокуратурою було сплачено на рахунок ТОВ «ООЕК» заборгованість в розмірі 54379,42 грн. Вказана обставина також підтверджена відповідачем у відзиві на позов.
Несплата відповідачем заборгованості за лютий 2022 року в повному обсязі відповідно до вищевказаного рахунку за спожиту електричну енергію на суму 324040,74 грн. стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У відповідності до ч.1. п.2 ч.2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Частиною 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312 (далі - ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п.1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції.
Згідно п.4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 ПРРЕЕ).
Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Пунктом 7 ПРРЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплат рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що Одеська обласна прокуратура уклала договір про закупівлю електричної енергії постачальником з ТОВ «ООЕК» шляхом його підписання 26.02.2021 та заявки-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції ПВЦ - Індивідуальна комерційна пропозиція.
Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідачем не спростовано факт укладення договору про закупівлю електричної енергії у постачальника шляхом підписання заявки-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах обраної комерційної пропозиції ПВЦ Індивідуальна комерційна пропозиція. з датою постачання електричної енергії з дати його укладення по 28.02.2022 та доказів наміру припинити дію вказаного договору суду не надано.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, функції оператора комерційного обліку покладені згідно п. 11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», яке здійснює фіксацію показників електролічильників та у відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ надає ТОВ «ООЕК» шляхом електронного обміну даними інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем.
Матеріалами справи, а саме рахунком за спожиту електричну енергію, отриманим Одеською обласною прокуратурою без зауважень, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу електричної енергії.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.
Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно виставленого рахунку на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копія якого наявна в матеріалах справи.
Водночас, в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань, які виникли у відповідача на підставі вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» у зв'язку із споживанням електричної енергії, останнім не було в повному обсязі сплачено вартість спожитої у лютому 2022 року електричної енергії.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 324040,74 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що умовами договору в редакції додаткових угод передбачено обсяг постачання та постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення постачання електричної енергії, оскільки вказане не позбавляє постачальника права на отримання коштів, а споживача не звільняє від виконання обов'язку оплатити вартість фактично спожитої електричної енергії в сумі 324040,74 грн, поставка якої відбувалась згідно досягнутих між контрагентами домовленостей. При цьому ціна товару за правилами ч.3 ст.670 ЦК України встановлюється згідно умов договору.
З огляду на викладене, специфіку товару, що поставлявся, яка не дозволяє Одеській обласні прокуратурі повернути його ТОВ «ООЕК», вірогідну обізнаність сторін про те, що ними вичерпано ліміт поставок, встановлений письмовим договором, те, що жодна зі сторін не припинила співпрацю, а, отже, вони мали розуміти правові наслідки своєї поведінки, позов про стягнення 324040,74 грн заборгованості за спожиту у лютому електричну енергію підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на те, що ним оплачено вартість електричної енергії, спожитої на виконання договору, до уваги судом не приймаються, адже відповідачем не надано підтвердження вказаного жодного доказу, позивачем заявлено до стягнення кошти, які підлягають оплаті з мотивів, наведених вище.
Твердження сторін відносно того, з чиєї вини не відбулось припинення постачання електричної енергії після вичерпання грошового ліміту поставок, закріпленого умовами договору (в редакції додаткових угод), суд залишає без правової оцінки, оскільки названі обставини не мають жодного значення з урахуванням того, що співпраця контрагентів продовжилась, споживання електричної енергії в обсязі, вказаному позивачем, відбулось, а, отже, вартість товару має бути оплачено.
Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно виставленого рахунку на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копія якого наявна в матеріалах справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів відсутності кредиторської заборгованості та оплати за спожиту електричну енергію за лютий 2022 на спірну суму коштів або спростування правомірності її нарахування, а докази, надані позивачем, є більш вірогідними, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 324040,74 грн.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, які наявні в матеріалах справи та підлягають задоволенню позовних вимог позивача в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повній мірі, відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у розмірі 4860,61 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.88, код ЄДРПОУ 42114410) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 324 040 (триста двадцять чотири тисячі сорок) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 4 860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 61 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12 серпня 2022 р.
Суддя О.В. Цісельський