"10" серпня 2022 р. Справа № 916/3780/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання: Петрова О.О.,
за участю представників сторін:
позивача: Овчарук О.О., згідно довіреності №13/21-10 від 30.03.2021
відповідача: Сімоненко І.О., згідно довіреності №3514 від 28.12.2021,
розглянувши справу №916/3780/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; електронна пошта: ngu@ naftogaz.com) до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська,3; електронна пошта: offieefaopz.odessa.ua) про стягнення 51787811,06 грн, де 11 765 911,54 грн три проценти річних, 40 021 899,52 грн інфляційних втрат,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 28.07.2016 між АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Одеський припортовий завод» укладено договір постачання природного газу №193/16/ОПЗ-ПР, відповідно до пунктів 1.1, 6.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % від вартості запланованих місячних обсягів до 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ на загальну суму 302616000 грн, за який відповідач не розрахувався.
Також позивач вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/187/17 стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 142955000грн, пеню у розмірі 14976499,45 грн, 7% штрафу у сумі 10356850грн, 3% річних у розмірі 1526662,70 грн за період 16.08.2016 по 19.12.2016 інфляційні втрати у сумі 9667538,31 грн за період 09.2016 по 10.2016. Також рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/39/19 стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 6 356 922 грн, 3% річних в розмірі 8 506 416,14грн за період з 20.12.2016 по 13.12.2018, інфляційні в розмірі 36 308 815,85грн за період з 11.2016 по 10.2018.
За твердженням позивача, відповідач частково оплатив суму основного боргу, підтверджену рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/187/17, через що на момент звернення з даним позовом сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 133 118 284,46 грн, що підтверджується сальдо підприємства- боржника по Договору, відомостями про операції по рахунку, банківськими виписками про перерахування коштів від 09.09.2012 на суму 2 282 453,21 грн, 10.10.2019 на суму 2 633 641,73 грн, 11.11.2019 на суму 2 285 880,48 грн, 09.12.2019 на суму 2634740,12 грн.
Поряд із цим позивач наполягає на тому, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/187/17 було встановлено факт укладення між сторонами договору постачання природного газу №193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016, приймання-передача газу, отже, обов'язок з оплати основного боргу по договору доказуванню не підлягає.
Так, внаслідок несплати відповідачем основного боргу, позивач нарахував до стягнення з відповідача 40021899,52 грн втрат від інфляції за період 11.2018 - 10.2021, 11765 911,54 грн три проценти річних за період з 14.12.2018 по 31.10.2021.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 12.01.2022 за вх.№757/22, де вказує, що за невиконання обов'язків по договору постачання природного газу № 193/16/0ПЗ-ПР від 28.07.2016 було розглянуто дві справи № 916/187/17 та №916/39/19. Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 по справі №916/187/17, що залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанції, стягнуто з ПАТ «Одеський припортовий завод» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основний борг у сумі 142 955 000 грн, пеню в сумі 14 976 499,45 грн, 7 % штрафу в сумі 10 356 850,00 грн, 3 % річних у сумі 1 526 662,70 грн, інфляційні втрати в сумі 9 667 538,31 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 240 000 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2019 по справі №916/39/19, що залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанції, стягнуто з ПАТ «Одеський припортовий завод» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» заборгованості у сумі 51 172 154,26 грн, з яких: 6 356 922,83 грн пені, 36 308 815,85 грн інфляційних нарахувань та 8 506 416,41 грн 3% річних, 616 700 грн витрат зі сплати судового збору. Звідси, загальна сума стягнута за вищевказаними рішеннями коштів складає 56 009 433грн, що становить майже 77 % суми основного боргу за договором постачання природного газу № 193/16-ПР від 28.07.2016.
Також відповідач звернув увагу суду на те, що відповідачем з 2019 по 2020 рік були перераховані грошові кошти за спожитий природний газ за договором постачання природного газу №193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016 у розмірі 42 466 635,51грн.
Поряд із цим відповідач вважає, що відповідно до положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Послався відповідач і на те, що негативні тенденції, які склалися на світовому ринку азотних добрив та на ринку природного газу України, неповернення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток, витрати підприємства на забезпечення екологічної безпеки, незалежно від того, триває процес виробництва чи його зупинено (становлять близько 90 млн. грн. на рік), всі ці фактори поступово погіршували економічне становище АТ «Одеський припортовий завод» і призвели до скрутного фінансового становища. 18 вересня 2021 року АТ «Одеський припортовий завод» остаточно зупинив виробництво аміаку та карбаміду, як наслідок, на сьогодні не має змоги провести розрахунки за вищезазначеним договором про постачання природного газу, укладеного з АТ «НАК «Нафтогаз України». З огляду на наведене, відповідач вважає, що суд може зменшити розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Позивач 21.01.2022 за вх.№1812/22 подав до суду заперечення на відзив, де зазначив, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Одночасно позивач відмітив про помилковість позиції відповідача стосовно того, що інфляційні та проценти річних є штрафними санкціями.
31.01.2022 за вх.№2685/22 відповідач подав до справи письмові пояснення, в яких, крім раніше викладеного у відзиві, зазначив, що самостійно здійснив розрахунок інфляційних та 3% річних, з врахуванням часткового погашення заборгованості за договором постачання природного газу № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016, за яким сума інфляційних складає не 40 021 899,52грн, а 31 009 088,16грн, 3% річних також не співпадає з розрахунком позивача, складає - 9 938 049,91грн.
Також, відповідач відмітив наступні обставини, що мають бути взяті до уваги при зменшенні процентів. АТ «Одеський припортовий завод» є об'єктом державної власності, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», ПАТ «Одеський припортовий завод» (00206539) у категорії «Хімічний комплекс». Вказав відповідач і на те, що на державному та міждержавному рівнях визнано факт агресивних дій Російської Федерації на території держави Україна, чим заподіяно українським підприємствам шкоду, яка полягає у неотриманих прибутках. Також відповідач зазначив, що на теперішній час АТ «Одеський припортовий завод» має кредиторську заборгованість загалом у сумі 10 902,12 млн.гривень, з яких 4 046,77млн. гривень - це штрафні санкції, при цьому дебіторська заборгованість лише 49,98 млн. гривень. Наказом Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року за № 767 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій, що становить 99,5667 % статутного капіталу ПАТ «Одеський припортовий завод». ПАТ «Одеський припортовий завод» є підприємством державного сектору економіки, 99,57 % акцій якого належать державі Україна. Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», до договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов'язання сторін, зокрема, щодо: погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства. Таким чином, стягнення надмірного розміру відсотків передбачених 625 ст. ЦК України, може мати наслідком зниження приватизаційної привабливості АТ «ОПЗ» як єдиного майнового комплексу. Основним призначенням підприємства є виробництво аміаку, карбаміду та Іншої хімічної продукції. Завод також приймає та перевантажує в морські судна на експорт продукцію інших підприємств: аміак, карбамід, метанол і рідкі комплексні азотні добрива. Хімічна продукція від інших підприємств надходить на перевантажувальні комплекси заводу залізницею та аміакопроводом довжиною 2417 км. Враховуючи вид основної господарської діяльності, АТ «Одеський припортовий завод» є суб'єктом господарської діяльності, у власності (користуванні) якого перебувають пожежовибухонебезпечні об'єкти і на нього поширюється дія Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки».
Позивач подав заперечення на пояснення від 04.02.2022 за вх.№3306/22, згідно яких вважає, що його вимоги про відшкодування 3% річних розраховані з гарантованого законодавцем мінімуму, а тому не можуть бути розцінені, як спосіб збагачення. Наявні у позивача також заперечення стосовно здійсненого відповідачем самостійного розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум. Позивач вказує, що відповідачем самовільно безпідставно враховано оплати в погашення суми основної заборгованості в порушення вимог ст. 534 ЦК України та умови п. 6.4. Договору № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016 щодо черговості зарахування здійснених ним проплат. Також в розрахунку інфляційних, відповідачем нараховується інфляція на заборгованість без урахування інфляційного збільшення боргу за попередній місяць.
Поряд із цим позивач вказав, що НАК «Нафтогаз України» також, як і відповідача, включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 № 83. НАК «Нафтогаз України» стоїть на захисті енергонезалежності країни та слугує опорою для державного бюджету. Водночас низький рівень розрахунків за енергоносії, в тому числі і непогашення заборгованості відповідачем в обумовлений договором строк, і не виконання відповідачем судових рішень, поступово призводить до енергетичної кризи.
Ухвалою суду від 13.12.2021 відкрито провадження у справі №916/3780/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 12.01.2022 о 10год.45хв.
У судовому засіданні 12.01.2022 було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 31.01.2011 об 11год.20хв.
31.01.2022 судове засідання по справі не відбулось з підстав перебування судді Малярчук І.А. на лікарняному з 25.01.2022 по 07.02.2022, 08.02.2022 у відпустці.
Ухвалою суду від 09.02.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження до 14.03.2022, призначено підготовче засідання суду на 23.02.2022 об 11год.45хв.
Ухвалою суду від 23.02.2022 закрито підготовче провадження по справі №916/3780/21, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.03.2022 о 14год.00хв.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 16.06.2022 встановлено розумний строк розгляду справи №916/3780/21, призначено підготовче засідання на 10.08.2022 о 10:45.
Клопотання позивача від 28.12.2021 за вх.№35260/21 від 21.01.2022 за вх.№1821/22 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом задоволено.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
28.07.2016 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір постачання природного газу №193/16/ОПЗ-ПР (надалі - Договір) відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1, якого, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність споживачу (Відповідачу) у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб, а не для перепродажу. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % від вартості запланованих місячних обсягів до 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору №193/16/ОПЗ-ПР позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 302616000грн, що підтверджується актом від 31.07.2016.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт наявності заборгованості за вказаним актом та договором встановлено судовими рішеннями по справах №916/187/17, №916/39/19, що згідно ч.4 ст.75 ГПК України є преюдиціальним.
На підтвердження часткового погашення відповідачем заборгованості позивач подав до справи роздруківку по особовому рахунку «Сальдо, Підприємство «Одеський припортовий завод ПАТ»», банківські виписки по рахунку у АБ «Ощадбанк» за 11.11.2019, 09.12.2019, 10.10.2019, 10.09.2019, 09.09.2019.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені сторонами пояснення, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, на встановлену судами по справах №916/187/17, №916/39/19 заборгованість, з врахуванням її часткового погашення, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 40021899,52 грн втрат від інфляції за період 11.2018 - 10.2021, 11765 911,54 грн три проценти річних за період з 14.12.2018 по 31.10.2021.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні докази повного виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості, що виникла за договором №193/16/ОПЗ-ПР та актом від 31.07.2016.
Таким чином, суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки трьох процентів річних, втрат від інфляції, встановив, що їх зроблено вірно.
Поряд із цим суд не приймає до уваги наведений відповідачем контррозрахунок процентів річних та інфляції, оскільки відповідач самостійно зарахував оплати в суму основного боргу, що не відповідає умовам п. 6.4. Договору № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016 та вимогам ст. 534 ЦК України, які визначають конкретну черговість зарахування здійснених відповідачем проплат.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення трьох процентів річних та індексу інфляції суд зазначає про наступне.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За положеннями ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, наразі, відповідно до ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено може бути лише штрафні санкції - неустойку.
Натомість, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Звідси, так як проценти річних та втрати від інфляції не є штрафними санкціями, відсутні правові підстави для їх зменшення судом.
Враховуючи викладене, підлягають судом задоволенню у повному обсязі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 40021899,52 грн втрат від інфляції за період 11.2018 - 10.2021, 11765 911,54 грн три проценти річних за період з 14.12.2018 по 31.10.2021.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 776 817,17грн, які в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв'язку з повним задоволенням судом позовних вимог.
Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 331, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити повністю позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; електронна пошта: ngu@ naftogaz.com) до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська,3; електронна пошта: offieefaopz.odessa.ua) про стягнення 51787811,06 грн.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська,3; електронна пошта: offieefaopz.odessa.ua, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; електронна пошта: ngu@ naftogaz.com, код ЄДРПОУ 20077720) 11 765 911 (одинадцять мільйонів сімсот шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 54 коп. три проценти річних, 40 021 899 (сорок мільйонів двадцять одну тисячу вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 52 коп. інфляційних втрат, 776 817 (сімсот сімдесят шість тисяч вісімсот сімнадцять) грн 17коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 серпня 2022 р.
Суддя І.А. Малярчук