вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
03 серпня 2022 рокуСправа № 912/3544/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3544/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" (вул. Бульварно-Кудрявська, б. 32, м. Київ, 01054)
до Фермерського господарства "Віра Вікторія" (вул. Набережна, б. 74, с. Миролюбівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26213)
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 2 696 712,33 грн,
Представники:
від позивача - Барабаш Г.Л., (поза межами суду в режимі відеоконференції, адвокат, ордер серії КВ №767490 від 11.01.22, свідоцтво серії КВ №000380 від 17.12.21);
від відповідача - Баранніков І.В. (поза межами суду в режимі відеоконференції, довіреність б/н від.01.12.21, наказ б/н від 01.12.21, самопредставництво);
від третьої особи - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" (далі - ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Фермерського господарства "Віра Вікторія" (далі - ФГ "Віра Вікторія", відповідач) про стягнення 1 500 000,00 грн основного боргу, 690 000,00 грн неустойки, 450 000,00 грн штрафу, 56 712,33 грн 30 % річних, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору №2 про надання зворотньої безвідсоткової фінансової допомоги від 19.02.2021 в частині повернення фінансової допомоги, виконання якого забезпечено за договором поруки № 2-П від 30.03.2021, укладеного з поручителем - фізичною особою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/3544/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2022.
27.01.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 27.01.2022 залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
18.04.2022 до господарського суду від ФГ "Віра Вікторія" надійшов зустрічний позов до ТОВ "Ресурс Експосервіс" про зарахування вимог у сумі, що становить 2 442 399,24 грн.
Ухвалою від 21.04.2022 зустрічну позовну заяву повернуто ФГ "Віра Вікторія" без розгляду.
За розпорядженням керівника апарату господарського суду №34 від 06.05.2022 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв'язку з перебування судді Глушкова М.С. на військовій службі у військових формуваннях по мобілізації та його увільнення від роботи з 27 квітня 2022 року на період проходження військової служби, згідно наказу голови суду №40-к від 27.04.2022, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/3544/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2022 справу №912/3544/21 передано судді Тимошевській В.В.
Ухвалою від 06.05.2022 прийнято справу №912/3544/21 до свого провадження суддею Тимошевською В.В., підготовче засідання призначено на 01.06.2022.
10.06.2022 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення з ксерокопіями доказів, які не завірені.
Ухвалою від 16.06.2022 господарський суд залишив без розгляду додаткові пояснення ФГ "Віра Вікторія" від 10.06.2022 з доказами, які додано до таких пояснень.
Ухвалою від 16.06.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2022.
05.07.2022 суд розпочав розгляд справи по суті.
Представником позивача в судовому засіданні 05.07.2022 позовні вимоги підтримано повністю. Представником відповідача позов заперечено в частині нарахувань на суму основного зобов'язання. Відповідач вважає, що причиною виникнення заборгованості є відсутність розрахунку позивача перед ФГ "Віра Вікторія" за поставлений товар.
В ході судового засідання 05.07.2022 у суду виникли питання щодо розрахунку штрафних санкції, а тому судом надано можливість позивачу подати суду додаткові письмові пояснення щодо такого розрахунку.
Окрім того, в судовому засіданні 05.07.2022 представником відповідача заявлено усне клопотання про витребування від позивача доказів.
В ч. 2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
На підставі викладеного та оскільки для клопотання про витребування доказів встановлено чіткі вимоги згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд протокольною ухвалою від 05.07.2022 витребував від відповідача подати заявлене ним клопотання письмово.
В судовому засіданні 05.07.2022 оголошено перерву до 19.07.2022.
19.07.2022 продовжено судове засідання, в якому оголошено перерву до 03.08.2022.
22.07.2022 позивачем подано суду письмові пояснення щодо розрахунку суми позову.
03.08.2022 від відповідача надійшло письмове клопотання про витребування доказів.
03.08.2022 суд продовжив розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 03.08.2022 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ФГ "Віра Вікторія" про витребування доказів.
Третя особа участі повноважного представника в засіданнях суду не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про місце, дату та час засідання суду.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
В судовому засіданні 03.08.2022 судом досліджено докази у справі.
Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
19.02.2021 між ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" (Сторона 1) та ФГ "Віра Вікторія" (Сторона 2), ОСОБА_1 (Сторона 3) укладено договір № 2 про надання зворотньої безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір, а.с. 7-8), згідно п. 1.1. якого Сторона 1 у порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає Стороні 2 безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі у розмірі, встановленому в п. 1.2 цього Договору, а Сторона 2 зобов'язується повернути надану фінансову допомогу Стороні 1 у встановлені цим Договором строки.
Розмір фінансової допомоги, що надається за цим Договором (ціна Договору), складає 1 500 000,00 грн, що еквівалентно 53 867,51 дол. США відповідно до курсу НБУ станом на 19.02.2021 (1 долар США дорівнює 27,8461 грн) (п. 1.2. Договору).
Згідно п. 2.2. Договору, фінансова допомога надається грошовими коштами, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Сторони 2.
Сторона 1 зобов'язується перерахувати грошові кошти у розмірі, встановленому в п.п. 1.2, 1.3 цього Договору, протягом 3 банківських днів з дня набрання чинності Договором (п. 2.3. Договору).
Сторона 1 за цим Договором надає фінансову допомогу Стороні 2 на строк до 31.10.2021 (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п. 2.5. Договору, Сторона 2 зобов'язана повернути суму фінансової допомоги Стороні 1 до 31.10.2021 включно. Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом перерахування Стороною 2 грошових коштів на банківський рахунок Сторони 1.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Договір діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1. Договору).
ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" перераховано на розрахунковий рахунок ФГ "Віра Вікторія" грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн, згідно платіжних доручень: № 421 від 19.02.2022 в сумі 250 000,00 грн, № 556 від 09.03.2021 - 100 000,00 грн, № 620 від 12.03.2021 - 100 000,00 грн, № 803 від 31.03.2021 - 200 000,00 грн, № 809 від 01.04.2021 - 120 000,00 грн, № 904 від 09.04.2021 - 200 000,00 грн, № 938 від 14.04.2021 - 430 000,00 грн, № 982 від 22.04.2021 - 100 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно дог. №2 від 19.02.2021 без ПДВ" (а.с. 9-12).
Вказані вище платіжні доручення містять відмітку банку про проведення платежів.
30.03.2021 між ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" (Надавач), фізичною особою ОСОБА_1 (Поручитель) та ФГ "Віра Вікторія" (Боржник) укладено договір поруки №2-П (далі - Договір поруки, а.с. 19-20), предметом якого є зобов'язання Поручителя перед Надавачем солідарно відповідати за виконання Боржника зобов'язань (надалі-Основні зобов'язання) перед Надавачем за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2 від 19.02.2021 (далі - Основний Договір), а саме: зобов'язання Боржника повернути фінансову допомогу Надавачеві в обумовлений Основним договором строк та на умовах, передбачених Основним договором. Поручитель за цим Договором є фінансовим та майновим поручителем одночасно.
Згідно п. 1.3 Договору поруки, Поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов'язаннями Боржника перед Надавачем, визначених у пункті 1.1 Договору, що витікають з Основного договору, а саме: у разі невиконання Боржником вказаних зобов'язань, Поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і Боржник.
Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і до виконання зобов'язань за Основним договором, або до моменту виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 6.1. Договору поруки).
01.11.2021 позивачем в одному листі в двох документах тотожними за змістом було направлено Фермерському господарству "Віра Вікторія" та ОСОБА_1 , як голові фермерського господарства вимогу №102-538/2-2 від 01.11.2021 про погашення заборгованості за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 19.02.2021 в розмірі 1 500 000,00 грн у термін до 01.12.2021 року (а.с. 13-17).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена вимога була отримана відповідачем за підписом ОСОБА_1 особисто 06.11.2021(а.с. 18).
Дана вимога залишилась без відповіді, заборгованість без оплати.
07.12.2021 позивачем було направлено на адресу голови ФГ "Віра Вікторія" ОСОБА_1 повторну вимогу від 07.12.2021 №102-538/12 про негайне погашення заборгованості за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2 від 19.02.2022 в розмірі 2 550 616,44 грн (а.с. 21-23). Також вимога від 07.12.2021 була направлена на офіційну електронну пошту відповідача з офіційної електронної пошти позивача (реквізити зазначені у договорі). У відповідь на цей електронний лист відповідач відповів: "Отримали ваші вимоги 01.11.2021 та 07.12.2021. Грошей зараз нема щоб закрити борг хіба частково перекрити продукцією. Необхідна відстрочка до 01 травня. Коли зручно зідзвонитись та обговорити?" (а.с. 25-26).
Внаслідок невиконання ФГ "Віра Вікторія" зобов'язань з повернення суми фінансової допомоги в установлений строк, ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.
Норми права, застосовані судом при розгляді справи.
Правовідносини за договором позики врегульовано параграфом першим глави 71 Цивільного кодексу України (ст. ст. 1046-1053).
Стаття 1046 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У частині 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За нормами частини 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наслідками невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання є, зокрема, застосування учасниками відносин у сфері господарювання штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), що передбачено ст. 230 Господарського кодексу України.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 230 Господарського кодексу України).
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафом, відповідно до частини 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею, відповідно до частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, виконання зобов'язання може забезпечуватися не лише неустойкою, а й іншими видами забезпечення, зокрема порукою, що передбачено ст. 546 Цивільного кодексу України.
В статті 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
В силу положень частин 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частина 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За правилами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.
Матеріалами справи підтверджено укладення між ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС", як позикодавцем, та ФГ "Віра Вікторія", як позичальником, договору позики, свідченням чого є як підписання такого договору у формі єдиного документа з погодженими за договором умовами позики, так і фактичне передання позивачем відповідачу грошової суми в розмірі 1 500 000,00 грн за платіжними дорученнями № 421 від 19.02.2022, № 556 від 09.03.2021, № 620 від 12.03.2021, № 803 від 31.03.2021, № 809 від 01.04.2021, № 904 від 09.04.2021, № 938 від 14.04.2021, № 982 від 22.04.2021.
За умовами Договору № 2 від 19.02.2021 остаточною датою повернення фінансової допомоги є 31 жовтня 2021 року.
Між тим, за наявними матеріалами справи ФГ "Віра Вікторія" не було повернуто ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС"00,00 грн 1 500 000,00 грн фінансової допомоги.
Наявність заборгованості в розмірі 1 500 000,00 грн не заперечена відповідачем та не спростована під час розгляду справи в суді.
У відповідності до викладеного, є підтвердженим наявність підстав для стягнення з ФГ "Віра Вікторія" на користь ТОВ "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" 1 500 000,00 грн заборгованості згідно Договору №2 від 19.02.2021.
Щодо позовних вимог про стягнення з ФГ "Віра Вікторія" штрафних санкцій та 30% річних, суд зазначає наступне.
Як вже зазначено, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій - неустойка, штрафу, а також для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді, стягнення 30% річних.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань.
Укладаючи Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 2 від 19.02.2022, сторони в пункті 4.3. Договору встановили розмір процентів річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні 30% річних.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони договору мають право встановити свій розмір процентів річних, як менший, так і більший від розміру, зазначеного у наведеній нормі.
В пункті 4.2. Договору сторони встановили відповідальність ФГ "Віра Вікторія" при порушені строку повернення фінансової допомоги або повернення не в повному обсязі більше ніж на 2 (два) робочих дня, штраф у розмірі 30% від суми фінансової допомоги, встановленої Договором.
Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що за порушення строків повернення фінансової допомоги відповідач сплачує на користь позивача неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до дня фактичного отримання коштів на рахунок позивача.
Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
У відповідності до наведеного є правомірними вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф) та нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок вказаних нарахувань, суд зазначає, що він є правильним в частині нарахування штрафу в розмірі 450 000,00 грн, що становить 30% від суми фінансової допомоги, встановленої Договором - 1 500 000,00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню
Щодо періоду розрахунку пені і 30% річних, суд встановив, що позивачем при визначені початку періоду нарахування не враховано положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та при нарахуванні пені не враховано вимоги щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України,
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Крім того, за приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, в даному випадку, за прострочення платежу за Договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, вимога позивача про стягнення пені в частині, яка перевищує подвійну облікову ставкою НБУ, не відповідає вимогам наведеного вище законодавства.
Так, позивач нарахував пеню за період з 01.11.2021 по 16.12.2021 на суму 1 500 000,00 грн у розмірі 690 000,00 грн та 30% річних за період з 01.11.2021 по 16.12.2021 в сумі 56 712,33 грн (а.с.166).
Як уже зазначалось судом, згідно Договору передбачено строк відповідачеві повернути фінансову допомогу - 31.10.2021, а отже останнім днем для повернення є 01.11.2021, оскільки 31.10.2021 було вихідним днем (неділя). Отже, відповідач вважається таким, що прострочив повернення коштів з 02.11.2021, однак позивачем за початок періоду розрахунку пені обрано 01.11.2021, що є неправильним.
Відтак, для розрахунку пені в межах періоду розрахунку позивача правильним є період з 02.11.2021 по 16.12.2021 на суму боргу 1 500 000,00 грн, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка становить 31 762,03 грн; для розрахунку 30% річних та в межах періоду розрахунку позивача правильним є період з 02.11.2021 по 16.12.2021 на суму боргу 1 500 000,00 грн, які становлять 55 479,45 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені та 30% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 31 762,03 грн пені та 55 479,45 грн 30% річних. Підстави для задоволення позову про стягнення пені та 30% річних в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.
Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Конституційний Суд в рішенні від 11.07.13 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
При цьому суд враховує:
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;
- очевидну неспівмірність заявленого до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Зважаючи на встановлені вище господарським судом обставини щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 31 726,03 грн пені та 55 479,45 грн 30 % річних за визначений позивачем період, а також значний розмір штрафу (450 000,00 грн) у співвідношенні з розміром основного боргу (1 500 000 грн), з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, зменшує розмір штрафу на 50 %, тобто до 225 000 грн.
З підстав викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" про стягнення з Фермерського господарства "Віра Вікторія" підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 500 000,00 грн основного боргу, 31 726,03 грн пені, 225 000,00 грн штрафу, 55 479,45 грн 30 % річних. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє.
Наведені представником відповідача усно заперечення щодо відсутності підстав для застосування штрафних санкцій і 30% річних, оскільки позивач має невиконанні грошові зобов'язання перед відповідачем, відхиляються судом. Вказані обставини законодавчо не визначені як підстава для звільнення боржника від відповідальності.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат сторонами не заявлялось.
В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України").
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Віра Вікторія" (вул. Набережна, буд. 74, с. Миролюбівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26213, ідентифікаційний код 37153835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" ( вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 32, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 40358554) - 1 500 000,00 грн основного боргу, 31 726,03 грн пені, 225 000,00 грн штрафу, 55 479,45 грн 30 % річних та 30 558,08 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС" (resexpo_buh@ukr.net); Фермерському господарству "Віра Вікторія" і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та на електронну адресу представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Повне рішення складено 12.08.2022.
Суддя В.В.Тимошевська