ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.08.2022Справа № 910/4166/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 ЛАЙНЕР"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 148448,12 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 ЛАЙНЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення 148448,12 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини водія цивільна відповідальність якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" пошкоджено автомобіль "MERCEDES- BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 ЛАЙНЕР" та завдано позивачу матеріальну шкоду у сумі 148448,12 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.06.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4183/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
21.06.2022 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
11.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов (направлений 07.07.2022). У відзиві на позов відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву. Відповідач зазначає, що відзив на позов було подано не в строк встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі з поважних причин, оскільки через воєнні дії евакуацію працівників відповідача за межі Київської області та перебування матеріалів справи в офісі філії відповідача у м. Києві унеможливило його своєчасне подання.
Враховуючи обґрунтування наведені відповідачем, виходячи з приписів Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Господарського процесуального кодексу України, враховуючи норми статті 119 Господарського процесуального кодексу України з метою сприяння відповідачу у реалізації ним процесуальних прав, з огляду на те, що неможливість відповідачем подання відзиву на позов у встановлений судом строк зумовлена поважними причинами, суд дійшов висновку про необхідність продовження з ініціативи суду відповідачу процесуального строку встановленого судом для подачі відзиву на позовну заяву до 07.07.2022 та прийняття поданого відповідачем до суду відзиву на позов.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у результаті ДТП, яка відбулася 09.11.2021 було пошкоджено транспортний засіб "MERCEDES- BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 ЛАЙНЕР".
Із рахунків Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" вартість ремонту належного позивачу автомобіля становить 148448,12 грн (згідно рахунку №2121007184 на суму 145537,38 грн та згідно рахунку №2121007185 на суму 2910,74 грн).
Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "ВАЗ-210", державний номерний знак НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" позивач просить стягнути з відповідача вартість ремонту, сплативши на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ПАТ "Кредобанк" м. Київ, МФО 325365.
Позиція відповідача.
Відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що розмір страхового відшкодування визначено позивачем без врахування ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та вирахування коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідач стверджує, що з поданих позивачем рахунків неможливо встановити розмір завданого автомобілю матеріального збитку, не підтверджено доказами причинно-наслідковий зв'язок між роботами, які потрібно повести та нанесеної шкоди внаслідок ДТП.
Також відповідач зазначив, що позивачем заявлено до відшкодування шкода без врахування ліміту відповідальності встановленої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/204393159.
Позиція третьої особи.
Третя особа пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Згідно із матеріалів справи, 09.11.2011 в м. Василькові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "MERCEDES-BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля "ВАЗ-210", державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно із постановою Васильківського міськрайонного суду м. Києва від 28.12.2021 у справі №754/19166/21 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія автомобіля "ВАЗ-210", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .
Постановою Васильківського міськрайонного суду м. Києва від 28.12.2021 у справі №754/19166/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.
Згідно із рахунків Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" №2121007184 від 17.11.2021 та №2121007185 від 17.11.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 у загальному розмірі становить 148448,12 грн.
07.12.2021 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування.
Однак відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.
Посилаючись на те, що цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "ВАЗ-210", державний номерний знак НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС", та із рахунків Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна- Мерседес Бенц" №2121007184 від 17.11.2021 та №2121007185 від 17.11.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 у загальному розмірі становить 148448,12 грн позивач просить відшкодувати шкоду, сплативши на користь Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" вартість ремонту автомобіля у сумі 148 448,12 грн.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача вартості ремонту у сумі 148448,12 грн, сплативши на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ПАТ "Кредобанк" м. Київ, МФО 325365.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема постановою Васильківського міськрайонного суду м. Києва від 28.12.2021 у справі №754/19166/21 підтверджено вину водія транспортного засобу "ВАЗ-210", державний номерний знак НОМЕР_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 09.11.2021.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "ВАЗ-210", державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/206638498.
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "ВАЗ-210", державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 грудня 2019 року №465/4287/15 наведено правовий висновок, згідно із яким, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. У Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2021 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте, відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.
З приводу доводів відповідача, що відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодуванню підлягає оцінена шкода за вируванням коефіцієнту фізичного зносу, то суд зазначає наступне.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Згідно із п. 7.38, п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "MERCEDES-BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2018 рік, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років, у зв'язку із чим, при визначені вартості відновлювального ремонту коефіцієнт фізичного зносу, згідно з п.7.38 Методики, не визначається.
У пункті 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин матеріали справи не містять. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Наведені відповідачем у відзиві доводи про необхідність вирахування коефіцієнту фізичного зносу не підтверджені жодними належними доказами, а відтак суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.
Водночас, суд зазначає, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17.
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не Звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із рахунка Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" №2121007184 від 17.11.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 становить 145537,38 грн (з ПДВ).
Рахунок №2121007185 від 17.11.2021 складений на оплату робіт зі складання рахунку на суму 2910,74 грн, що не відноситься до ремонтних робіт транспортного засобу MERCEDES-BENZ VITO 116 CD", державний номерний знак НОМЕР_1 , а відтак вимоги у цій частині суд вважає необґрунтованими.
Разом з тим, згідно абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір шкоди у спірних правовідносинах, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися без урахування ПДВ на запчастини та матеріали, у розмірі 121281,15 грн (145537,38 грн - 24256,23 грн (ПДВ)), оскільки не надано доказів виконання ремонту транспортного засобу саме платником ПДВ.
Отже, обґрунтована сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 121281,15 грн.
Водночас суд звертає увагу позивача, що стаття 1194 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому, судом враховано, що приписами статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1. ст. 34).
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2. ст. 34).
Відтак, після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви про страхове відшкодування відповідач міг здійснити дії щодо з'ясування обставин настання події, що містить ознаки страхового випадку, зокрема, провести оцінку пошкодженого транспортного засобу. Однак, відповідач таких дій не вчинив.
У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові, відповідач належними доказами не спростував.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/206638498 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн. Таким чином, франшиза не вираховується.
У відповідності до п.9.1. ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Так, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/206638498 встановлено, що страхова сума за шкоду майну становить 130000,00 грн.
Однак, встановлена судом сума, що підлягає стягненню з відповідача не перевищує страхової суми.
Водночас, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість ремонтних робіт, сплативши на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ПАТ "Кредобанк" м. Київ, МФО 325365, тобто на рахунок Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц".
Однак суд зазначає, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
У той же час, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 ГПК).
Оскільки позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 ЛАЙНЕР", то саме на користь останнього має бути стягнута заявлена до стягнення сума, у зв'язку із чим вимога позивача в частині перерахування коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ПАТ "Кредобанк" м. Київ, МФО 325365, який як зазначає позивач належить Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц", задоволенню не підлягає.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 ЛАЙНЕР", а саме в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" на користь позивача 121281,15 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 ЛАЙНЕР" (03680, місто Київ, ВУЛ.КАЧАЛОВА, будинок 5-Д, ідентифікаційний код 25634036) вартість ремонту сумі 121281,15 грн та судовий збір у сумі 2026,96 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.08.2022.
Суддя С.О. Турчин