ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/16799/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом комунального підприємства «Південно-Західні тепломережі»
до акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про зобов'язання укласти договір постачання природного газу на один рік з дня набрання рішенням законної сили в редакції позивача,
Представники:
від позивача Кзьондзик Ю.Ю.
від відповідача Шляхетський А.Л.
Господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство «Південно-Західні тепломережі» до акціонерного товариства «Укргазвидобування» про зобов'язання укласти договір постачання природного газу на один рік з дня набрання рішенням законної сили в редакції позивача.
Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.
Комунальне підприємство «Південно-Західні тепломережі» здійснює виробництво теплової енергії з метою забезпечення потреб споживачів міста Хмельницького. Основною сировиною для виробництва теплової енергії є природний газ. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору. Відповідач як постачальник природного газу на власному сайті розмістив умови постачання природного газу та виклав проект договору. Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір, однак відповідач відмовився, чим порушив права позивача.
Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний укласти договір з позивачем, оскільки відповідач входить до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка є монополістом на ринку природного газу.
Суд своєю ухвалою від 25.11.2021 відкрив провадження у справі № 910/16799/21, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що постачання природного газу здійснюється за договором, який не ґрунтується на державному замовленні, а норми чинного законодавства України не містять прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору на постачання природного газу з позивачем.
Крім того позивач не довів, що відповідача визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання природного газу.
Перелік постачальників природного газу веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та згідно з інформацією, розміщеною на її офіційному сайті (http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/litsenziini_reestry//perelik_postachalnykiv_gazu.xlsx) станом на 05.11.2021 цей перелік налічував більше 880 суб'єктів господарської діяльності на ринку природного газу, які здійснюють постачання природного газу.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:
- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;
- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб'єктів. У зв'язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Укладання договору є наслідком збігу волі та волевиявлення сторін, що забезпечує свободу договору. З огляду на це стороннє втручання у процедуру укладання договору, тобто формування волі і волевиявлення сторін, носить обмежений характер, який, в першу чергу, залежить від наявності спільної згоди сторін на таке втручання.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Випадки укладення договору за рішенням суду наведені у ст. 187 ГК України. Відповідно до цієї норми спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Оцінюючи наявність визначених ст. 187 ГК України підстав судового втручання у процедуру укладення договору, запропонованого позивачем, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій.
Норми Закону України «Про ринок природного газу» не передбачають визначення суб'єктів господарювання - виконавців державного замовлення, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносити замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
Водночас відповідно до приписів закону України «Про ринок природного газу» у взаємозв'язку із ст. 633 ЦК України обов'язковим є укладення договору на постачання природного газу лише для постачальника «останньої надії», який визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 22.07.2020 № 917-р визначив постачальником «останньої надії» товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» строком на три роки як переможця конкурсу.
Таким чином договір, укладення якого в редакції позивача є предметом позову, не віднесений до договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону. Також цей договір не пов'язаний з державним замовленням.
Відсутня в цьому випадку і угода сторін щодо вирішення переддоговірного спору, а також відсутній укладений між сторонами попередній договір.
Статтею 4 Господарського процесуального Кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Звертаючись до суду позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного Кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.
Ця норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.
За змістом ст. 19 Конституції України, ст. 14 Цивільного кодексу України не допускається постановлення судових рішень, які зобов'язують до вчинення дій, які не є обов'язковими за законом, а також рішень, які передбачають втручання в компетенцію органу управління.
Виходячи з цього, оскільки втручання у процедуру укладання договору, редакцію якого запропонував позивач, тобто формування волі і волевиявлення сторін, не належить до компетенції суду, і суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити комунальному підприємству «Південно-Західні тепломережі» у позові до акціонерного товариства «Укргазвидобування».
Покласти судові витрати на комунальне підприємство «Південно-Західні тепломережі».
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 11.08.2022
Суддя С. А. Ковтун