Справа № 138/2732/13-ц
Провадження № 22-ц/801/1394/2022
Категорія: 114
Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.
Доповідач:Шемета Т. М.
11 серпня 2022 рокуСправа № 138/2732/13-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М.,
суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.
за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - Могилів-Подільський відділ державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_2 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2022 року, постановлену у складі судді Цибульського О. Є. в м. Могилів-Подільський, дата складення повного тексту ухвали збігається із датою її постановлення,-
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із заявою про скасування тимчасового обмеження на виїзд за межі України.
Заява мотивована тим, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 було тимчасово обмежено в праві виїзду за межі України у зв'язку зі стягненням заборгованості, у Подільському відділі ДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції на виконанні перебуває виконавче провадження №49141733 з примусового виконання виконавчого листа №2-14/11, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 732 409,31 грн. Щомісячно проводяться відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 за місцем його роботи, а саме ПАТ «Полтаваолбленерго». Станом на 20 квітня 2022 року згідно матеріалів виконавчого провадження з нього стягнуто 610 457,26 грн. та виконавчого збору 61045,72 грн., на вказану дату заборгованість за виконавчим документом становить 121 952, 05 грн., виконавчого збору 12 195,21 грн., всього - 134 147, 26 грн.
ЗУ «Про затвердження Указу президента про продовження дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 року в Україні введено воєнний стан в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації. В Полтавській області та у м. Полтаві зокрема, де заявник проживає та працює, проходять бойові дії, періодично відбуваються ракетні удари по місту. Окрім того заявник хворіє на цукровий діабет і потребує постійного лікування та інсулінових препаратів. В м. Полтава, де він проживає, склалася важка ситуація із інсуліновими препаратами, які йому життєво необхідні, він потребує відповідного періодичного лікування, яке в його місті та в Україні йому надати не можуть. Через наявне обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1 не має права виїхати на лікування за кордон, тому він просить скасувати ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року, якою таке обмеження встановлено.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21 червня 2022 року заяву задоволено, скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене відповідно до ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року на ОСОБА_1 .
З таким судовим рішенням не погодився заінтересована сторона (стягувач) ОСОБА_2 та 11 липня 2022 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21 червня 2022 року та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Зокрема суд не взяв до уваги те, що ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року, чітко визначено час припинення обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України, а саме до повного виконання ним зобов'язань по виконавчому листу №2-14/11, 2/703/13 від 25 квітня 2013 року. Дана ухвала оскаржувалася ОСОБА_1 і була залишена без змін Апеляційний судом Вінницької області 02 червня 2014 року. Наявність заборгованості на момент подання заяви про скасування обмеження на виїзд за межі України підтверджується самим боржником. Дії ОСОБА_1 до квітня 2018 року були направлені на уникнення виконання судового рішення, що підтверджується невиконання його ним у добровільному порядку у будь-якому розмірі, офіційне не працевлаштування, не повідомлення державного виконавця про місце роботи, що вимагало додаткових зусиль від стягувача щодо пошуку місця роботи боржника та повідомлення про державного виконавця. Також при винесенні ухвали суд вийшов за межі підстав заяви ОСОБА_1 , пославшись у мотивувальній частині як на те, що обмеження у праві на виїзд за межі України продовжується протягом тривалого часу, а саме з листопада 2013 року, що є не співрозмірним і порушує права особи, оскільки сам ОСОБА_1 у своїй заяві необхідність скасування ухвали цим не обґрунтовує. Окрім того боржник не надав жодного документа, яким би підтверджувалась нагальна необхідність у виїзді за межі території України як з медичної, так і з будь-яких інших підстав. Суд залишив поза увагою і не надав правової оцінки письмовим поясненням сторони стягувача, що слід визнати порушенням процесуального права.
Справа була призначена до розгляду на 11 серпня 2022 року о 14 год. 00 хв., проте о 13 год. 11 хв. була оголошена повітряна тривога, судові засідання у Вінницькому апеляційному суді в цей час не проводились. Після відбою повітряної тривоги о 14 год. 12 хв. сторони у судове засідання до зали № 4 не з'явились. Від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.
По справі встановлено наступні обставини:
-На виконанні у Подільському відділі ДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції перебуває виконавче провадження №49141733 з примусового виконання виконавчого листа №2-14/11 25 квітня 2013 року, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 732 409,31 грн. (а. с. 9);
-Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 було тимчасово обмежено право виїзду за межі України до повного виконання ним зобов'язань по виконавчому листу №2-14/11 2/703/3/2013 від 25 квітня 2013 року (а. с. 8);
-Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 червня 2014 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року було залишено без змін (а. с. 8);
-Заборгованість погашається за рахунок щомісячних відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа №2-14-11, починаючи з 01 серпня 2018 року (а. .с. 11);
-Станом на 20 квітня 2022 року з ОСОБА_1 стягнуто 610 457,26 грн. та виконавчого збору 61 045,72 грн., на вказану дату заборгованість за виконавчим документом становить 121 952, 05 грн., виконавчого збору 12 195,21 грн., всього - 134 147, 26 грн. (а. с. 9).
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Виконання вказаного судового рішення, є стадією судового розгляду, та має пріоритет над окремими правами сторін.
Разом з тим, виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.
Ухвалою суду від 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 встановлено обмеження на виїзд за межі України до повного виконання ним зобов'язань по виконавчому листу №2-14/11 2/703/3/2013 від 25 квітня 2013 року, а станом на дату подачі ним заяви про скасування такого обмеження заборгованість погашена частково.
Окрім того, погашення заборгованості за рахунок лише відрахувань із заробітної плати, а також те, що зобов'язання залишаються невиконаними протягом значного проміжку часу свідчить про формальне виконання судового рішення, ОСОБА_1 не довів, що він самостійно вчиняв дії для пришвидшення погашення наявної заборгованості.
До того ж доказів на підтвердження необхідності негайного початку лікування поза межами території України ОСОБА_1 не надав.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у виїзді за межі України відсутні, а суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали прийшов до хибного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення без повного з'ясування обставин справи, його висновки не відповідають обставинам справи, при оцінці доказів було допущено порушення норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування обмеження у праві на виїзд за межі України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2021 рокускасувати та постановити нову:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладеного відповідно до ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк