Справа № 602/579/22
Провадження № 1-кп/602/80/2022
Тернопільської області
"10" серпня 2022 р. м.Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022211010000196 від 06 червня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.194 КК України,-
В провадженні Лановецького районного суду Тернопільської області знаходиться кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022211010000196 від 06 червня 2022 року, відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Потерпілий ОСОБА_7 , представник потерпілого ОСОБА_8 в підготовче судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб.
Своє клопотання прокурор мотивує тим, що 25 липня 2022 року слідчим суддею Кременецького районного суду до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту (строк дії ухвали слідчого судді до 19 серпня 2022 року) та покладено обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого прокурора та в суд; не відлучатися за межі свого місця проживання, що в АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду та відповідними обов'язками, які на нього покладені цією ухвалою, неодноразово порушував умови запобіжного заходу, на протиправну поведінку обвинуваченого, по місцю проживання від односельчан, надходили скарги.
Зокрема, відповідно до рапорту ДОП ВП №2 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , нею під час виконання службових обов'язків відібрано заяву від ОСОБА_10 , жителя АДРЕСА_2 , про те, що ОСОБА_4 30.07.2022 за місцем проживання ОСОБА_10 просив у нього грошові кошти та заявник просив провести профілактичну бесіду із ОСОБА_4 . Тобто, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_10 порушив вимоги ухвали слідчого судді - не відлучатися за межі свого місця проживання, що в АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду. Аналогічно відповідно до рапорту ДОП ВП №2 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , 01.08.2022 року нею проводилася перевірка по місцю проживання ОСОБА_4 , та під час перевірки останній був відсутній за місцем свого проживання. Відповідно до рапорту ДОП ВП №2 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , 04.08.2022 року нею виявлено, що ОСОБА_4 близько 11 год. перебував в м. Ланівці без дозволу слідчого, прокурора чи суду.
Окрім того, вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, в судове засідання 10 серпня 2022 року не з'явився та був доставлений працівниками поліції, хоч зобов'язаний прибувати в суд за першим викликом.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 систематично порушує умови застосованого щодо нього запобіжного заходу, існують ризики вчинення ним іншого кримінального правопорушення, переховування від суду, незаконного впливу ним на потерпілого та свідків.
Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, обсягу пред'явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені п. 1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України. Більш м'який запобіжних захід буде неспроможний їх нівелювати, а тому його застосування є недоцільним.
Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити, так як тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 25 липня 2022 року по 19 серпня включно та покладено наступні обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого прокурора та в суд; не відлучатися за межі свого місця проживання, що в АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування
ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки ОСОБА_4 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення поза процесуальних дій зазначеною особою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам:
1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду
2) незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні
3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищезазначені обставини та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а навпаки збільшилися, оскільки обраний раніше запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не може забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, обсягу пред'явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені п. 1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України. Більш м'який запобіжних захід буде неспроможний їх нівелювати, а тому його застосування є недоцільним.
За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та обґрунтовують неможливість застосування до останньої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
На переконання суду, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є співрозмірним з існуючими ризиками, відповідає його особі та тяжкості кримінального правопорушення, вчинення якого йому ставиться у вину, вказаним запобіжним заходом буде досягнута мета забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 15 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Посилання сторони захисту на можливість залишення клопотання без розгляду та залишення без змін запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд до уваги не приймає, оскільки беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що застосування до ОСОБА_4 менш суворих запобіжних заходів, не зможе попередити ризики, визначені у ст. 177 КПК України та забезпечити належне виконання ним покладених обов'язків.
Будь яких обставин, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 під вартою не наведено, а також відсутні медичні висновки, які б засвідчували факт неможливості тримання обвинуваченого під вартою за станом здоров'я.
Відповідно до ч. 1-2ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Отже, законодавець наділяє прокурора заявляти клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу.
Застосування будь-якого запобіжного заходу має наслідком покладання ряду процесуальних обов'язків на підозрюваного, обвинуваченого, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обов'язковими умовами за ч.2 ст. 200 КПК України є обґрунтування прокурором обставин, які є передумовою звернення із клопотанням про зміну запобіжного заходу, оскільки виконання завдань кримінального провадження через їх наявність може бути утруднена.
Вказані ризики суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд погоджується з доводами прокурора, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме змогу вчиняти спроби впливу на свідків та потерпілого, вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду, що в свою чергу свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний (обвинувачений) може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним (обвинуваченим) зазначених дій.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний (обвинувачений) обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід тримання під вартою щодо обвинуваченого суд враховує не лише наявність у кримінальному провадженні вагомих доказів обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може ухилятися від суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність цих ризиків підтверджується тими обставинами, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, неодноразово порушував умови запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Прокурором доведено обставини, які дають достатні підстави вважати, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечує встановлених в ухвалі Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року ризиків, зокрема, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків.
До того ж, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд поряд з цим також враховує особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, те, що він ніде не працює, не одружений, не має на утриманні дітей, осіб похилого віку чи інвалідів.
В ході розгляду клопотання прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини, неможливим є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.
На думку суду, залишення до обвинуваченого чинного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, судом не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до переконливого висновку, що клопотання прокурора є підставним та таким , що підлягає до задоволення.
Однак при цьому, суд вважає, за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_4 як альтернативу, розмір застави, виходячи з наступного.
Частиною 3ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України.
Тобто, не визначити розмір застави є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність утриманців, стан здоров'я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд приходить до висновку про визначення обвинуваченому ОСОБА_4 як альтернативу, застави в розмірі, що становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до слідчого прокурора та в суд; не відлучатися за межі свого місця проживання, що в АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочину, що інкримінується обвинуваченому, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинуваченого під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання обвинуваченим обов'язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст.176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 задовольнити.
Змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку, інвалідів немає, не одруженого, депутатом не являється, раніше не судимого, строком на (60) шістдесят днів, тобто до 00години 00хвилин 08 жовтня 2022 року включно.
Взяти обвинуваченого ОСОБА_6 під варту в залі суду.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювати в Державній установі «Чортківська установа виконання покарань № 26».
Визначити ОСОБА_14 розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 104000 (сто чотири тисячі) грн 00 коп, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області.
У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 : прибувати за першим викликом до слідчого прокурора та в суд; не відлучатися за межі свого місця проживання, що в АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Кременецьку окружну прокуратуру.
Ухвала підлягає негайному виконанню ВП №2 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області а в разі внесення застави в частині покладених обов'язків виконання ухвали доручити також ВП №2 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області.
Копію ухвали негайно надати обвинуваченому ОСОБА_14 , його захиснику ОСОБА_5 , прокурору ОСОБА_3 та копію ухвали направити для відома та виконання начальнику ДУ «Чортківська УВП № 26».
Інші учасники справи мають право отримати копії ухвали в Лановецькому районному суді Тернопільської області.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання та подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено о 15.10 годин 10 серпня 2022 року.
Суддя: ОСОБА_15