Справа № 188/326/22
Провадження № 2/188/342/2022
08 серпня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Місюра К.В.
при секретарі: Хандрига Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Цисарь О.В., представник ОСОБА_1 , дов.
від 21.09.2021р.
від відповідача: представник Москалець А.О., дов.
від 15.02.2022р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 (с. Васюківка Синельниківського району Дніпропетровської області)
до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області)
про визнання права на земельну частку (пай)
Позивач звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить визанати за ним, ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) розміром 4,63 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Самарське», розташованого на території Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, а також право на земельну частку (пай) розміром 4, 63 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель колективної власності КСП «Самарське», розташованого на території Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та його батько - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у членах колективного сільськогосподарського підприємства «Самарське», якому було передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 3051, 0 гектари, що підтверджується Державним актом серії І-ДП № 000042. На час реорганізації КСП «Самарське» позивач та його батько перебували у його членах, а отже отримали право на частку (пай) у його майні. Батько позивача був включений до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) з земель колективної власності колишнього КСП "Самарське", але не встиг отримати сертифікат, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач також вказаний сертифікат не отримував, оскільки у нього не було часу займатися цим питанням. Просить суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), розміром 4,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Самарське» Синельниківського району Дніпропетровської області, яка за життя належала померлому ОСОБА_3 , як члену КСП «Самарське», а також за ним, як за членом КСП «Самарське» право на земельну частку (пай) розміром 4,63 умовних кадастрових гектарів, відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, розташованої на території Петропавлівської селищної ради Синельниківської району Дніпропетровської області, тому змушений звернутися до суду з цим позовом.
В судовому засіданні представник позивача та позивач просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не доведено факт членства його та його батька в колгоспі, оскільки факт перебування позивача та його батька у трудових відносинах у колгоспі не є автоматичним членством. Крім того, представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, оскільки вважає, що позивачем останній пропущено, так як про порушене право він дізнався ще в 1993 році, а з позовною заявою звернувся лише в 2022 році, тобто з пропуском строку позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 5).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 71 рік (а.с. 6).
25.12.1995 року було виготовлено Державний акт на право колективної власності на землю І-ДП № 000042 колективному сільськогосподарському підприємству «Самарське» Петропавлівського району Дніпропетровської області для ведення сільськогосподарського виробництва на земельну ділянку розміром 3051,0 гектарів землі в межах згідно з планом (а.с. 7-8).
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.06.2021р. ОСОБА_2 значиться в списку до Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП «Самарське» серії І-ДП № 000042 від 25.12.1995 року під номером 48. Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Самарське» сертифікат на ім'я ОСОБА_2 не виготовлявся (а.с. 9).
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.06.2021р. ОСОБА_3 значиться в списку до Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП «Самарське» серії І-ДП № 000042 від 25.12.1995 року під номером 52. Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Самарське» сертифікат на ім'я ОСОБА_3 не виготовлявся (а.с. 9-оборот).
Згідно інформації архівного управління Петропавлівського архівного відділу від 17.02.2022 року ОСОБА_3 було прийнято в члени колгоспу «ім. Мічуріна» в січні 1975 року.
В той же час, ОСОБА_3 було виключено з членів колгоспу в лютому 1992 року.
Відомостей щодо трудової діяльності в колгоспі «ім. Мічуріна» ОСОБА_2 за період його роботи з 1990 року по 1993 рік немає (а.с. 10).
Архівними довідками Петропавлівської селищної ради підтверджується інформація щодо трудової діяльності в колгоспі «ім. Мічуріна» ОСОБА_3 за 1972-1999 роки та ОСОБА_2 за 1990-1999 роки (а.с. 11-14).
Також матеріали справи містять копії трудових книжок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Згідно з вимогами статей 22,23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року, та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України,Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, членство у КСП не виникає автоматично, воно може виникнути після проявлення волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому порядку свого статусу. Наявність трудових відносин з КСП не свідчить про членство в ньому.
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Отже, в судовому засіданні встановлено факт перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в трудових відносинах в певний період з КСП «Самарське», прийняття в його члени ОСОБА_3 та виключення з членів останнього у 1992 році, тобто ще до виготовлення Державного акту на землю.
Відомості щодо прийняття в члени КСП «Самарське» ОСОБА_2 взагалі відсутні.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки підтвердили факт перебування в трудових відносинах з колгоспом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в певний період.
Про виключення з членів колгоспу ОСОБА_3 свідкам взагалі не було відомо.
Отже, в судовому засіданні не встановлено, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів перебування його та його батька в членах КСП на час виготовлення Державного акту на землю, що є однією із ключових підстав для набуття права на земельну частку (пай).
Крім того, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР.
Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред?явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.
У статтях 71, 75 ЦК УРСР зазначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред?явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки право на позов у ОСОБА_2 виникло ще у 1995 році, то трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов'язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.
Клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем не подавалось, поважність причин пропуску строку не пояснювалось.
Як встановлено судом, право на позов у ОСОБА_2 виникло з 25 грудня 1995 року, тобто після видачі КСП "Самарське" державного акта на землю.
Вказаний факт був загальновідомим, процедура розпаювання земель проводилась відкрито і гласно.
До того ж, позивач в судовому засіданні особисто пояснив, що йому було відомо, що односельці отримували у власність земельні ділянки, але він на той час не мав бажання займатися цим питанням.
Тому, звернувшись до суду у квітні 2022 року, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.
Звертаючись до суду із позовом, позивач не навів обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду: від 19 грудня 2019 року в справі № 629/4423/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18, від 17 червня 2020 рокуу справі № 600/528/16, від 21 жовтня 2020 року в справі № 401/971/19, 03 лютого 2021 року в справі № 403/402/19, від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20, від 27 липня 2021 року в справі № 686/6892/20.
З огляду на викладене позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К. В. Місюра