Справа 573/879/22
Номер провадження 3/573/340/22
11 серпня 2022 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 3 ст. 130 КУпАП,
1. Фактичні обставини, встановлені судом
22 липня 2022 року о 17 годині 20 хвилин в районі будинку №238 по вул. Соборній в м. Білопілля ОСОБА_1 , який двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, керував мопедом DELTA, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, мова млява. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
2. Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
У судове засідання ОСОБА_1 свою вину визнав, викладені в протоколах обставини підтвердив.
3. Досліджені судом письмові докази
Крім визнання ОСОБА_1 своєї провини, вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується письмовими матеріалами справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №240168 від 22 липня 2022 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- постановою Білопільського районного суду Сумської області від 18 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП;
- відеозаписом на оптичному диску, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5650475 від 22 липня 2022 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом без відповідного права.
4. Мотиви суду
Відповідно до положень статей 245 та 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252 КУпАП).
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що будь-які підстави не довіряти зібраним по справі доказам відсутні, оскільки вони містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт та крім того, вони об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
5. Мотиви накладення адміністративного стягнення
Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні виду та міри стягнення, на підставі ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке тягне за собою потенційну небезпеку для учасників дорожнього руху, особу ОСОБА_1 , який ніде не працює, неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічних правопорушень, проте належних висновків не зробив та продовжує вчиняти правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не виконав жодного судового рішення, яким до нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу, виходячи з того, що санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачена можливість накладення альтернативних видів адміністративного стягнення у виді штрафу або арешту, приходжу до висновку, що стягнення у виді арешту є таким, що буде сприяти запобіганню вчиненню особою, яка притягується до адміністративної відповідальності нових правопорушень.
Встановлюючи наявність підстав для одночасного із застосуванням арешту позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, виходжу з наступного.
Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від №18 від 19 грудня 2008 року) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не має прав керування транспортними засобами, за що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5650475 від 22 липня 2022 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 прав керування транспортними засобами не має, посвідчення водія не отримував, підстави для застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення відповідного права відсутні.
Крім того, у даному випадку немає підстав для застосування відносно ОСОБА_1 одночасно із застосуванням арешту конфіскації транспортного засобу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, мопед Дельта, д. н. з. НОМЕР_1 , яким останній керував на момент виявлення адміністративних правопорушень, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , а не особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищенаведеного, приходжу до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, у виді адміністративного арешту без позбавлення права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу.
У зв'язку з накладенням адміністративного стягнення, на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню з ОСОБА_1 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 130, ст. ст. 33, 40-1, 245, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб без позбавлення права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя