Справа № 203/2405/22
Провадження № 3/0203/1465/2022
іменем України
03 серпня 2022 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Черваньова Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.130 КУпАП, -
До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшли матеріали адміністративної справи з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №064720 від 27.06.2022 відносно ОСОБА_1 , який 27.06.2022 року о 16 годині 15 хвилин в м.Дніпро, вул. Курчатова, буд. 1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку водій відмовився, що зафіксовано на бодікамеру №470413, №473332. Вчинив зазначене правопорушення повторно протягом року.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча його було сповіщено про дату, час і місце судового розгляду належним чином. Судом визнано можливим провести розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктами 2 та 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року, встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 12 Розділу 2 цієї ж Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, із змісту зазначених правових норми вбачається, що оглядові на станнаркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підлягають лише особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у станінаркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто наявні визначені законом ознаки алкогольного сп'яніння.
Однак, згідно з дослідженим у судовому засіданні відеозаписом поліцейський не повідомив водію ОСОБА_1 жодних виявлених в останнього ознак наркотичного сп'яніння. До того ж, з відеозапису вбачається, що підставою для пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння було неодноразове притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, відмовився, пояснюючи тим, що поспішає в зону бойових дій після відпустки.
При цьому суд зазначає, що в рапорті (а.с2) інспектором поліції зазначено, що ОСОБА_2 мав ознаки наркотичного сп'яніння, однак не зазначено які саме. Про те, що у водія були звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рух зазначено тільки в протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25) , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у поліцейського підстав вважати, що ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп'яніння, і відповідно про відсутність у поліцейського підстав для проведення огляду цього водія на стан такого сп'яніння.
Крім того, суд зазначає, що порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано ст.266 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395; Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.
Зазначеними нормативно-правовими передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З матеріалів справи вбачається, що протокол ААБ№064720 від 27.06.2022 відносно ОСОБА_1 , за ч.2 ст. 130 КУпАП було складено з застосуванням технічних засобів відеозапису №470413, 473332 однак, при перегляді відеозаписів судом встановлено, що безпосередню відмову водія від огляду на стан сп'яніння ними не зафіксовано, також не було залучено свідків, які б засвідчили його відмову від огляду. При цьому суд зауважує, що поліцейському, який складав протокол про адміністративне правопорушення, про таку відмову стало відомо від його напарника, який попередньо поспілкувався з ОСОБА_1 наодинці.
Тому, суд вважає, що відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння належним чином не підтверджена.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер КУпАП (п.21 рішення). Вказане вимагає дотримання стороною обвинувачення відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до закріпленого ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не є доведеною поза розумним сумнівом, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9,130,245,251,256,280,283,284 КУпАП, суддя -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Скарга на постанову подається до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Ю.М. Черваньова