Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/8/22
2/287/459/22
10 серпня 2022 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона з відповідачем перебуває з 01 березня 2008 року у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання у шлюбі мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою та на даний час відповідач ухиляється від добровільного утримання неповнолітніх дітей, а тому позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини заробітної плати (доходу), щомісячно, але не менше, встановленого Законом мінімуму. Також позивачка просить звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - ОСОБА_5 .
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 14.07.2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала до суду письмову заяву з проханням розглядати справу без її участі у зв'язку з військовим станом, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку з військовим станом, відносно задоволення позову не заперечує. Відповідач відзив на позов до суду не надав.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. п. 1, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що сторони з 01.03.2008 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований виконкомом Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області за актовим записом № 3, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Від спільного проживання в шлюбі сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 7,8).
Відповідно до довідки Олевської міської ради Житомирської області неповнолітні діти проживають разом із позивачкою в АДРЕСА_1 та знаходяться на її утриманні (а.с. 10).
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права і обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, того що він на даний час забезпечує дітей, надає їм матеріальну допомогу або того, що діти знаходиться на його утриманні.
Судом достовірно встановлено, що договору про участь в утриманні дітей батьки між собою не укладали, між позивачкою та відповідачем не узгоджений розмір аліментів, а тому згідно положень Сімейного кодексу України відповідач зобов'язаний утримувати неповнолітніх дітей, надавати їм необхідну матеріальну допомогу у вигляді аліментів, які сплачуються з усіх видів заробітку (доходу).
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
В даному випадку суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від обов'язку утримувати неповнолітніх дітей, чим ставить їх у складне матеріальне становище та порушує їх право на достатній життєвий рівень, а тому аліменти на утримання неповнолітніх дітей повинні бути стягнуті з відповідача в судовому порядку, згідно вимог ст. 183 СК України, однак у меншому розмірі ніж заявлено позивачкою у позові, а саме: в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача до повноліття дочки ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача до повноліття дочки ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно.
Суд враховує положення сімейного законодавства, яким визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження (ч. 5 ст. 183 СК України), що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду 11.01.2022 року. Тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, отже згідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265,273,279,354,355 ЦПК України та ст.ст. 180, 182, 183, 191 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, до повноліття дочки ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача до повноліття дочки ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно.
Стягнення аліментів проводити з 11.01.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн., які перерахувати на р/р UA158999980313111206000006741, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485 , отримувач: ГУК у Жит.обл/ТГ м.0левськ/22030101, код класифікації доходів бюджету - 22030101 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN), «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050).
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 17.07.2008 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 21.02.2001 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л.В.Винар