Головуючий у суді першої інстанції Волчко А.Я.
Єдиний унікальний номер справи № 369/13584/21
Апеляційне провадження №22ц/824/6455/2022
11 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Савченка С.І., Ігнатченко Н.В.
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « ДТЕК Київські Регіональні Електромережі», треті особи Приватне підприємство «ЕРКЕР», Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергобуд2015», Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна контора «Еркер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача «Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « Боголюбова 21» про захист прав споживача та зобов'язання укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У вересні 2021 року позивач звернувся із вказаним позовом до суду .
Після відкриття провадження у справі позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову обґрунтована позивачем тим, що відповідачем робляться спроби відключення квартири позивача від електропостачання.
Позивач вказував, що між ним та ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі», що є правонаступником ПрАТ «Київобленерго», триває спір щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та права споживати послуги згідно з укладеним договором, здійснювати оплату за спожиті послуги відповідно до нього.
Позивач зазначив, що такий договір відповідач відмовляється укладати з ним в добровільному порядку, ставить укладення даного договору в залежність від забудовника об'єкту будівництва, який фактично не є стороною правовідносин між побутовим споживачем електричної енергії та ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі», наслідком чого є неодноразові спроби повного відключення багатоквартирного будинку від мереж електропостачання, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, позивач вказав, що квартира , в якій проживає позивач в цьому будинку, є єдиним постійним місцем проживання його сім'ї з неповнолітніми дітьми. Цей будинок майже повністю заселений, в будинку проживає більше 130 сімей з малолітніми дітьми.
Зі слів позивача, будівництво вказаного багатоквартирного будинку закінчено, що підтверджується Сертифікатом серії ІV№163192962256 від 24 жовтня 2019 року , Актом готовності об'єкта до експлуатації від 15 жовтня 2019 року та копією листа ПП «Еркер» від 12 грудня 2019 року за вих.№4677-ЕР-дог до Начальника Києво-Святошинського РП ПрАТ «Київобленерго» за вх.№ 8644 від 13 грудня 2019 року .
Позивач зазначив, що на очевидність ознак незаконності дій відповідача та наявність ознак реального ризику фактичного відключення позивача від електропостачання шляхом обмеження доступу до мереж електропостачання всього багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою , вказує наступне.
- фактично було відключено весь багатоквартирний будинок від мереж електропостачання 03 червня 2021 року
- відбулася повторна реальна спроба відключення всього багатоквартирний будинок від мереж електропостачання 15 вересня 2021 року
Додатково реальні спроби відключення будинку від електропостачання було реалізовано відповідачем 20 листопада 2021 року .
На думку позивача, у разі продовження дій відповідача щодо припинення електропостачання в будинок по АДРЕСА_1 , і невжиття заходів забезпечення позову , призведе до непоправних наслідків, так як життєдіяльність людини в сучасному світі є неможливою без використання електричної енергії, навіть протягом незначного часового періоду та, у разі ухвалення судового рішення на користь позивача, судовий захист прав та законних інтересів побутового споживача без забезпечення позову може бути неефективним або малоефективним.
Позивач ОСОБА_1 у прохальній частині заяви про забезпечення позову просить - Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» вчиняти будь-які дії, що матимуть наслідком відключення від електропостачання квартири за адресою : АДРЕСА_1
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року заяву задоволено.
Заборонено Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» вчиняти будь-які дії, що матимуть наслідком відключення від електропостачання квартири АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на відсутність і недоведеність позивачем реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 зазначив, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, з огляду на умисні намагання відповідача відключити не тільки його квартиру, а й будинок в цілому від електропостачання, що зробить неможливим проживання у будинку, і утруднить виконання можливого позитивного рішення на користь позивача, оскільки підписання договору безпосередньо пов'язано із підключенням до електропостачання. Клопотання щодо продовження строку на подання відзиву суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 30 червня 2022 року, 21 липня 2022 року, 11 серпня 2022 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Сторони та їх представники приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовий захист повинен бути ефективним, як того вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову ; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п. 2 ч.1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа №381/4019/18 ,провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт,чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову,суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову,який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15 липня 2021 року , провадження № 61-8468ав21 та від 30 червня 2021 року у справі №523/11320/19).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Верховний Суд у своїх постановах від 03 липня 2019року ( справа № 331/1255/17 та від 30 червня 2021 року у справі №204/8994/19) вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.серпня 2021 року у справі № 724/561/20 та від 07 липня 2021 року у справі № 308/7086/20.
В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобовязати відповідача укласти типовий договір про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачем, позивачем, у редакції публічного договору, викладеній та наданій з позовною заявою.
З огляду на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 210658212 від 29 травня 2020 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1
Будівництво будинку, в якому знаходиться належна позивачу квартира, закінчено, що підтверджується доданими до позовної заяви Сертифікатом серії ІV № 163192962256 від 24 жовтня 2019 року про відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, Актом готовності об'єкта до експлуатації від 15 жовтня 2019 року та листом ПП «Еркер» від 12 грудня 2019 року за вих. №4677-ЕР-дог до Начальника Києво-Святошинського РП ПрАТ «Київобленерго» за вх. № 8644 від 13 грудня 2019 року .
Відповідач протягом червня -вересня 2021 року( 03 червня 2021 року , 22 червня 2021 року , 23 липня 2021 року, 15 вересня 2021 року ) вчиняв дії, спрямовані на відключення від електропостачання будинку, в якому знаходиться квартира позивача, що підтверджується листом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Боголюбова21» до відповідача від 16 грудня 2021 року за вих. №01/16/12-2021, Актами про порушення №К 046354 та №К 046356 від 03 червня 2021 року, поясненнями від 15 вересня 2021 року слідчому відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, розпорядженням №1345 від 15 вересня 2021 року.
Крім того, з листа відповідача № 04/620/20942 від 21 грудня 2021 року (під час знаходження справи у суді ) вбачається, що 22 грудня 2021 року відповідачем будуть вчинені дії, що призведуть до припинення електропостачання до будинку, в якому знаходиться квартира позивача.
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог,і в разі можливого задоволення позову ,в разі підписання договору постане питання підключення квартири позивача до енергопостачання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважав за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами, що пов'язані з питанням електропостачання позивачу, як власнику належної йому квартири.
Вживаючи заходи забезпечення позову, суд враховує, що саме під час знаходження справи у провадженні суду відповідач не позбавлений можливості здійснити відключення квартири позивача від електропостачання, що у свою чергу потягне негативні наслідки і необхідності позивачу вживати додаткові міри щодо організації проживання сім'ї з малою дитиною, зокрема у осінньо - зимовий період.
Наведене у свою чергу дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливлює ефективний захист прав позивача.
У даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» вчиняти будь-які дії, що матимуть наслідком відключення від електропостачання квартири АДРЕСА_1 ніяким чином не створює перешкоди у можливості відповідача здійснювати господарську діяльність, та не призведе до невідворотніх наслідків, натомість відповідно захистить права позивача на гідні умови проживання у будинку .
Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на час вирішення спору в суді.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України. суд першої інстанції вирішив питання щодо відсутності правових підстав для застосування зустрічного забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з цими висновками.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи предмет позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх взаємозв'язок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 11 серпня 2022 року.
Головуючий
Судді